Функції живої речовини

У 1928-1931рр. академік сформулював найважливіші біогеохімічні функції живої речовини:

• енергетична функція – пов’язана з накопиченням енергії в процесі фотосинтезу, передавання її по ланцюгу живлення та розсіюванням

• газова функція – це здатність змінювати і підтримувати певний газовий склад середовища проживання (більшість звичайних газів атмосфери – О₂, СО₂, Н₂, СН₄ – мають біогенне походження).

• концентраційна функція – речовини сконцентровані завдяки діяльності живих істот (карбон – у вугіллі, торфі, нафті; Са – у вапні та інших речовинах);

• окисно-відновна функція – пов’язана з інтенсифікацією під впливом живої речовини процесів окиснення, завдяки збагаченню середовища киснем, так і відновлення, насамперед у тих випадках, коли відбувається розкладання живих речовин за дефіциту кисню (окиснення і відновлення Fe, Mn, S бактеріями);

• змінна функція, завдяки біохімічній та біогеохімічній діяльності людини;

• транспортна функція – пов’язана з перенесенням речовини та енергії в результаті активного руху організмів;

• деструктивна функція – це руйнування організмами та продуктами їх життєдіяльності, в тому числі і після смерті, як решток органічної речовини, так і косної речовини. Основний механізм пов’язаний з колообігом речовин;

• середовищеутворювальна функція – утворення середовища життя живих організмів;

• споживально-відтворювальна функція – визначає швидкість (інтенсивність) процесів життя живої речовини біосфери;

• розсіювальна функція – виявляється через трофічну і транспортну діяльність організмів та в процесі здійснення антропогенних ресурсних циклів;

• інформаційна функція – виражається в тому, що живі організми та їх співтовариства накопичують певну інформацію, закріплюють її в спадкових структурах і потім передають наступним поколінням.

Крім того, згідно вчення живій речовині притаманні і наступні функції:

• здатність швидко освоювати вільний простір;

• рух: пасивний – під дією гравітаційних сил тощо, активний – наприклад, проти течії води, сил гравітації, повітряного потоку;

• стійкість за життя і швидке розкладання після смерті;

• висока здатність пристосовуватись до різних умов тощо;

• надзвичайно велика швидкість перебігу реакцій в живій матерії, ніж в неживій;

• висока швидкість оновлення.

Склад і особливості біосфери

Згідно вчення В.І. Вернадського, біосфера складається з декількох компонентів, найважливішими з яких є:

1) жива речовина (рослини, тварини, мікроорганізми);

2) біогенна речовина – органічні та органомінеральні продукти, створені живими організмами; розрізняють:

• фітогенні – що складаються з рослинних залишків (кам’яне вугілля, бітум, горючі гази, нафта, торф, ґрунтовий гумус);

• зоогенні – ті, що складаються із залишків тваринних організмів (крейда, вапняк та інші осадові породи).

3) нежива (косна) речовина – гірські речовини – гірські породи магматичного, неорганічного походження, що створюють земну кору, і вода ;

4) біокосні речовини – продукти розкладу та переробки гірських та осадових порід живими організмами: осадові породи, ґрунти, мули тощо;

5) радіоактивне, електромагнітне та інші види випромінювання; космічна речовина (метеорити тощо).

Ці речовини утворюються в результаті взаємодії живих організмів з неживою природою (нижні шари атмосфери, осадочні породи, глинисті мінерали, ґрунт тощо). Наприклад, ґрунт має, в середньому, 93% мінеральних та 7% органічних (живих та біогенних) речовин.

Біосфера як середовище життя живих організмів складається з атмосфери, гідросфери та літосфери. Саме завдяки живим організмам та сонячної енергії відбуваються на Землі два кругообіги: біологічний, або малий, та геологічний, або великий. Обидва вони взаємопов’язані та представляють єдиний процес.