52. Охарактеризуйте фактори та резерви підвищення продуктивності праці.

Фактори — це об’єктивно діючі умови, рушійна сила, що впливає та змінює рівень і динаміку продуктивності праці.

Фактори зростання продуктивності праці за змістом можливо поділити на 3 групи:

· матеріально-технічні фактори, які характеризують рівень розвитку, ступень використання та якість засобів виробництва. До цієї групи належать усі напрямки прогресивних змін у техніці і технології виробництва;

· організаційно-економічні, які характеризують ступень розвитку форм організації та управління суспільного виробництва. До цієї групи належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управлінні

· соціально-економічні пов`язані з роллю людини у суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати системою показників: електроозброєність, енергоозброєність, фондоозброєність праці, фондовіддача.

Між рівнем і динамікою технічною озброєності та продуктивністю праці існує пряма залежність:

Ф_о – фондоозброєність; Ф_в – фондовіддача.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

З метою виявлення та найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці всі резерви класифікуються залежно від видів ресурсів, що використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва та поліпшення використання робочої сили), часу їхвикористання (поточні та перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та внутрішньовиробничі).

Внутрішньовиробничі резерви підрозділяються на:

· резерви зниження трудомісткості продукції;

· резерви поліпшення використання робочого часу;

· резерви поліпшення структури і використання кадрів;

Шляхи реалізації резервів зростання продукт. праці:

· впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

· удосконалення організації виробництва і праці;

· підвищення якості професійно кваліфікаційного рівня робочої сили;

· удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.

53. Дайте характеристику матеріально-технічним, організаційно-економічним та соціально-психологічним факторам.

До групи матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці належать усі напрямки прогресивних змін у техніці і технологій виробництва, а саме:

-  рівень розвитку науково-технічного прогресу;

-  упровадження передової технології, нової техніки;

-  механізація, автоматизація виробництва;

-  підвищення якості продукції;

-  поліпшення використання засобів виробництва всіх видів ресурсів;

-  природні умови.

До групи організаційно-економічних факторів зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управлінні, а саме:

а) удосконалення форм організації суспільного виробництва і його подальшої спеціалізації та концентрації:

-  розвиток та поглиблення спеціалізації, концентрації, комбінування та кооперування виробництва;

-  удосконалення організації виробничих та допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо);

б) удосконалення організації праці:

-  поглиблення поділу і кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, застосування гнучких форм організації праці;

-  упровадження передових методів та прийомів праці;

-  удосконалення організації та обслуговування робочих місць;

-  поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

-  поліпшення умов праці та відпочинку;

в) удосконалення організації управління виробництвом:

-  удосконалення системи управління виробництвом;

-  поліпшення оперативного управління виробничим процесом;

 -  розвиток та упровадження інтегрованих автоматизованих систем, комплексів управління виробництвом.

До групи соціально-психологічних факторів належить:

-  поліпшення якості робочої сили і характеристик соціально-економічного складу трудових колективів;

-  підвищення кваліфікаційного і загальноосвітнього рівня працівників;

-  удосконалення методів мотивації і психологічного впливу.