- •1. Розкрийте сутність поняття “праця” та поясніть, чому вона є економічною категорією.
- •2. Проаналізуйте кількісні та якісні характеристики праці.
- •3. Розкрийте функції праці у системі людської життєдіяльності.
- •4. Охарактеризуйте населення, як суб’єкт економічних та суспільних процесів та явищ.
- •5. Порівняйте сутність соціально-економічних категорій “трудові ресурси” та ’’трудовий потенціал’’.
- •6. Структуру трудових ресурсів в Україні
- •7. Охарактеризуйте баланси трудових ресурсів, їх види та структуру.
- •8. Розкрийте сутність поняття “зайнятість”, визначте її форми та види.
- •9. Охарактеризуйте основні проблеми зайнятості в Україні, наведіть шляхи їх розв’язання.
- •10. Поясніть сутність поняття “безробіття” та охарактеризуйте його основні види.
- •11. Розкрийте сутність та значення державного регулювання зайнятості населення в Україні, зміст програм сприяння зайнятості.
- •12. Розкрийте сутність поняття ринку праці, умови його виникнення та ефективного функціонування
- •13. Охарактеризуйте основні елементи ринку праці, поясніть їх взаємозв’язок та взаємозалежність.
- •14. Розкрийте сутність кон’юнктури ринку праці, порівняйте її основні види.
- •15. Охарактеризуйте основні функції ринку праці та його сегментації
- •16. Охарактеризуйте інфраструктуру ринку праці та її складові елементи.
- •17. Обгрунтуйте класифікацію ринку праці за основними ознаками.
- •18. Порівняйте основні існуючі моделі ринків праці, вкажіть їх переваги та недоліки.
- •19. Визначте недоліки ринку праці в України та шляхи його удосконалення.
- •20. Охарактеризуйте сутність поняття соціально-трудових відносин, та їх основні елементи.
- •21. Розкрийте сутність основних суб’єктів соціально-трудових відносин
- •22. Визначте принципи та типи соціально-трудових відносин.
- •23. Поясніть фактори формування та оцінки соціально-трудових відносин.
- •25. Розкрийте сутність соціального партнерства
- •26. Дайте характеристику суб’єктам соціального партнерства, поясніть їх функції та структуру.
- •27. Охарактеризуйте систему угод, колективних договорів - їх зміст, призначення та взаємозв’язок.
- •28. Охарактеризуйте механізм функціонування соціального партнерства в Україні.
- •29. Охарактеризуйте роль міжнародної організації праці (моп) в регулюванні соціально-трудових відносин.
- •30. Охарактеризуйте поняття, зміст та завдання організації праці.
- •31. Охарактеризуйте основні напрямки організації праці.
- •32. Охарактеризуйте поділ праці та визначте його основні види.
- •33. Охарактеризуйте сутність та форми кооперування праці.
- •34. Поясніть сутність бригадної форми організації праці, охарактеризуйте ефективність створення та функціонування бригад, їх види.
- •35. Дайте характеристику робочого місця, наведіть класифікацію робочих місць.
- •36. Поясніть особливості, вказавши переваги та недоліки, процесу організації робочого місця.
- •37. Охарактеризуйте умови праці, фактори їх формування та можливі шляхи покращення.
- •38. Поясніть, чим обумовлюється ефективність трудового процесу, та вплив умов праці на ефективність виробничого процесу.
- •39. Розкрийте сутність та значення атестації робочих місць.
- •40. Поясніть значення та основні завдання процесу нормування праці.
- •41. Охарактеризуйте та порівняйте об’єкти нормування праці.
- •42.Охарактеризуйте структуру витрат робочого часу.
- •43. Поясніть поняття нормативів праці та охарактеризуйте їх види.
- •44. Охарактеризуйте основні методи дослідження затрат робочого часу.
- •45. Охарактеризуйте та порівняйте сутність методів фотографії робочого часу та хронометражу.
- •46. Розкрийте структуру технічно - обґрунтованої норми часу та порівняйте методику розрахунку норми часу в різних типах виробництва.
- •47. Назвіть та охарактеризуйте особливості основних методів встановлення норм праці.
- •48. Охарактеризуйте та поясніть продуктивність праці як показник ефективності праці.
- •49. Охарактеризуйте та порівняйте показники продуктивності праці: виробіток та трудомісткість продукції та методи їх вимірювання.
- •50. Поясніть особливості методики розрахунку виробітку за використання різних одиниць виміру.
- •51. Порівняйте види трудомісткості продукції та методику їх розрахунку.
- •52. Охарактеризуйте фактори та резерви підвищення продуктивності праці.
- •53. Дайте характеристику матеріально-технічним, організаційно-економічним та соціально-психологічним факторам.
- •54. З якою метою здійснюється аналіз резервів підвищення продуктивності праці? Як їх класифікують?
- •55. Охарактеризуйте програми управління продуктив. Праці на підприємстві.
- •56. Охарактеризуйте сутність заробітної плати як економічної категорії.
- •57. Назвіть та охарактеризуйте основні функції заробітної плати.
- •58. Охарактеризуйте та порівняйте поняття номінальної та реальної заробітної плати, реальних доходів.
- •59. Охарактеризуйте принципи організації заробітної плати.
- •60. Назвіть та охарактеризуйте структуру та основні елементи організації заробітної плати.
- •61. Охарактеризуйте систему доплат та надбавок до заробітної плати, яка існує на підприємствах в Україні.
- •62. Визначте основні недоліки в організації заробітної плати та шляхи її вдосконалення.
- •64.Охарактеризуйте необхідність та значення державного регулювання заробітної плати.
- •65. Поясніть поняття мінімальної заробітної плати та методики її встановлення.
- •66. Охарактеризуйте основні норми та гарантії щодо оплати праці, відпусток, оплати часу виконання державних та громадських обов’язків.
21. Розкрийте сутність основних суб’єктів соціально-трудових відносин
Суб'єктами соціально-трудових відносин є індивіди або соціальні групи. Для сучасної економіки найбільш важливими суб'єктами розглянутих відносин є: наймані працівники, роботодавці, держава
Вчені в галузі соціально-трудових відносин виділяють принаймні чотири групи суб'єктів соціально-трудових відносин.
Перша група — це первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування). Друга група — це представницькі організації та їхні органи. Вони є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління). Третя група — органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, на підприємствах (організаціях). Четверта група — це органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджувати загострення соціально-трудових відносин (примирні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо), а також навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.
Суб'єкти соціально-трудових відносин, що належать до перших двох груп, реалізуючи первинні або делеговані їм повноваження, виступають сторонами переговорів, сторонами угоди (договору), сторонами колективного чи індивідуального трудового спору.
Отже, суб'єктами соціально-трудових відносин можуть бути індивіди або їх групи, об'єднані за певною ознакою. Тому соціально-трудові відносини можуть бути індивідуальними (якщо з окремим роботодавцем взаємодіє окремий працівник) і колективними, груповими (коли взаємодіють об'єднання, групи роботодавців та працівників) та змішаними. За ознакою кількості учасників соціально-трудові відносини можуть бути дво-, три- і багатосторонніми.
В умовах розвинутої соціально орієнтованої ринкової економіки суб'єктам соціально-трудових відносин властиві певні характерні риси, що дозволяють ідентифікувати цей суб'єкт саме як сторону соціально-трудових відносин.
Найманий працівник — це громадянин, що уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов'язків у трудовій сфері. Найманий працівник — це максимально узагальнене поняття. Реально суб'єктом соціально-трудових відносин можуть виступати й окремі індивіди, і групи працівників, організаційно об'єднані за певними системоутворюючими ознаками (професійна, посадова, галузева належність, регіон працеприкладання, вік, стать, рівень освіти, стан здоров'я та ін.).
Роботодавець як суб'єкт соціально-трудових відносин відповідно до міжнародної класифікації — це людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одну або багато осіб. Роботодавець як правило є власником засобів виробництва. Роботодавець — це також дуже узагальнене поняття. На нашу думку, най коректнішим його визначенням є таке: юридична особа, яка використовує працю найманих працівників, про що укладає відповідний трудовий договір. У вітчизняній господарській практиці роботодавцем вважається також керівник підприємства в державному секторі економіки, який наймає працівників за договором, наприклад, директор державного заводу, хоча він сам є найманим працівником у держави і не володіє засобами виробництва.
Держава як суб'єкт соціально-трудових відносин зацікавлена в ефективній самоідентифікації найманих працівників і роботодавців, оскільки лише соціально активні й відповідальні працівники і роботодавці (за інших необхідних умов) можуть бути рівноправними партнерами, досягти соціальної злагоди, уникнути екстремізму в трудових відносинах.