5.5. Визначення обсягів професійного навчання у професійно-технічних і вищих навчальних закладах

Обсяги та напрями професійного навчання кадрів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах визначаються на державному й регіональному рівнях управління виходячи з додаткової потреби в працівниках з урахуванням здібностей, про­фесійних інтересів, нахилів громадян, стану ринку праці у межах асигнувань на заходи з професійного навчання в державних на- вчальних закладах, можливостей недержавних навчальних закладів і платоспроможного попиту населення на освітні послуги, організацій, фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття тощо.

Для розрахунку очікуваних поточних та перспективних обсягів випуску робітників і фахівців, відповідних контингентів учнів та студентів на прогнозований період визначаються коефіцієнти відсіву. Вони розраховуються на основі аналізу динамічних рядів показників відсіву учнів та студентів з професійно-технічних і вищих на- вчальних закладів за минулі 10 років по формах та курсах навчання. Ці коефіцієнти визначаються окремо за кожним роком навчання і в середньому за всі роки навчання стосовно кожного курсу.

На основі коефіцієнтів відсіву за весь термін навчання, установлений навчальним планом, та на окремих курсах на підставі даних статистичних спостережень за просуванням учнів і студентів по курсах навчання від прийняття до випуску, розраховують повні коефіцієнти випуску як відношення тих, хто закінчив у певний термін навчальний заклад, до числа прийнятих на навчання та курсові коефіцієнти переходу як відношення числа тих, хто перейшов на наступний курс, до числа тих, хто навчався на попередньому курсі.

Для зручності розрахунків прогнозних показників прийняття, випуску і контингенту студентів за допомогою коефіцієнтів переходу і випуску доцільно застосовувати матричну форму розрахунку, в якій рух студентів подано як марківський імовірний процес переходу з одного курсу на інший [14].

План прийняття учнів та студентів до професійно-технічних і вищих навчальних закладів розробляється на основі планів випуску робітників і фахівців. План прийняття розраховується діленням плану випуску на повний коефіцієнт випуску. У навчальних закладах план прийняття розробляється у розрізі професій та спеціальностей.

У плані прийняття передбачається прийняття учнів і студентів лише на перший курс. При цьому чисельність однієї навчальної групи першого курсу, як правило, визначається в межах 25—30 осіб. Для підвищення якості підготовки робітників та фахівців, економнішого використання коштів, що виділяються на професійно-технічну і вищу освіту, прийняття на денну форму навчання проводиться у навчальному закладі в кількості 50—60 осіб, або не менше двох навчальних груп. Планова чисельність учнів та студентів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах становить основу для планових розрахунків за допомогою нормативних методів чисельності викладачів, забезпеченості учнів і студентів житловою площею, науково-навчальним обладнанням, навчально-методичними посібниками тощо.

Однією з найважливіших сторін планування підготовки робітників та фахівців є раціональне розміщення професійно-техніч­них і вищих навчальних закладів у територіальному розрізі. Підготовка кадрів, як правило, повинна проводитися у районах безпосередньої додаткової потреби в робітниках та фахівцях. Доцільність такого підходу пояснюється такими причинами [14]:

по-перше, підготовка кадрів з місцевої молоді значно скорочує їх плинність, створює умови стабільності персоналу, більш правильної розстановки працівників на підприємстві, їх використання і професійного розвитку;

по-друге, ефективніше використовуються кошти суспільства на навчання учнів та студентів, які зараховані з числа місцевого населення, оскільки зменшуються витрати на гуртожитки (у цьому разі багато учнів і студентів проживають разом з батьками), на оплату проїзду до місця навчання і т. д.;

по-третє, особи, які вступають на денну форму навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів, здебільшого ще неповнолітні. Тому як з виховного, так і з економічного погляду недоцільно їх відривати від сім’ї на тривалий час;

по-четверте, у місцях безпосередньої потреби в кадрах створюються кращі умови для підвищення якості підготовки робітників та фахівців завдяки тіснішій співпраці між навчальними закладами й організаціями, органами місцевої влади щодо на- вчання учнів та студентів, навчальні заклади можуть повніше враховувати попит і вимоги регіонального ринку праці.

Разом з тим розміщення професійно-технічних та вищих нав­чальних закладів по території держави не може орієнтуватися виключно на райони безпосередньої потреби у кадрах. При цьому важливо враховувати ступінь розвитку наукових і педагогічних шкіл у конкретному регіоні, місті. За цих умов передислокація професійно-технічних та вищих навчальних закладів доцільна лише на основі ґрунтовних маркетингових досліджень.

Передислокація навчальних закладів у місця потреби в робітниках і фахівцях не повинна зруйнувати сформовані великі на­уково-педагогічні центри та окремі педагогічні колективи. Крім того, відкриття навчальних закладів у регіонах, де відсутні в достатній кількості висококваліфіковані педагогічні кадри, належна навчально-матеріальна база, навчально-методичні посібники, мо­же суттєво знизити якість підготовки робітників і фахівців.

Тому необхідно забезпечувати оптимальне поєднання принципів наближення підготовки кадрів до районів потреби в робітниках та фахівцях з принципом міжрегіонального кооперування у їх підготовці. Під час розроблення плану приймання визначаються раціональні співвідношення підготовки кадрів за формами навчання: денна, вечірня і заочна. Наближенню підготовки робіт­ників та фахівців до районів додаткової потреби в персоналі сприяє широке впровадження у навчальних закладах дистанційної і кореспондентської форм навчання.

З метою вирівнювання освітнього потенціалу суспільства по регіонах держави і зменшення міграційних потоків молоді оптимізація мережі професійно-технічних та вищих навчальних закладів повинна здійснюватися в напрямі усунення їх делокалізації. При цьому оптимізація мережі системи професійно-технічної і вищої освіти має супроводжуватись реорганізацією мережі невеликих неефективних навчальних закладів у напрямі їх об’єднання.