21)Передумови зародження професії соц.Прац,як профксійного виду дільності

професія соціального працівника отримала свій початок у практичній діяльності благодійних організацій США і Європи. Завдяки своїй .неформальній діяльності активісти цих організацій набули досвіду, який давав їм змогу не лише покращувати зміст соціальної допомоги, а й визначати напрямки на перспективу,

розробляти наукові методи, започатковувати спеціальну підготов- ку кадрів і тим самим закладати основунової професії.Професія соціального працівника була однією з багатьох, які передбачали освітню підготовку і отримання сертифіката, що засвідчував наявність особливих навичок і майстерності. Майже відразу соціальним працівникам прийшлося зіткнутися з проблемами своєї професійної ідентифікації. Отримуючи роботу в медичних і освітніх закладах, здавалося, що соціальна робота те саме, що й робота медсестер, лікарів і вчителів. Виникало багато суперечок щодо необхідного рівня базової освіти (середня школа чи коледж), практичної спрямованості, загальної підготовки і спеціалізації.

22)Становлення індивдуального методу соц.Роб.Особливості практичної роботи на індив.Рівні

До термінології європейської соціальної роботи поняття «метода ввійшло після Другої світової війни під впливом американських концепцій соціальної роботи. До класичних методів соціальної роботи відносять індивідуальну, групову і общинну роботу. Першим кроком до індивідуального методу соціальної роботи називають діяльність «дружніх візитерів» з благодійних організа-цій США і Канади.Уважалося, що вивчення потреб людей на основі аналізу їх проблем, реєстрації, співробітництва і координації можуть замінити будинки опіки. Основною формою роботи була добра порада. Матеріальна допомога передбачала задоволення базових потреб, тому навіть предмети першої необхідності видавались дуже обме- жено і таким чином, щоб не образити клієнта. Фінансова допомога людям, які проживали поза соціальними установами, вважалася пустою тратою коштів і тому не практикувала ся.Здійснення дружніх візитів до бідняків змушувало працівників шукати па емпіричному рівні підходи для зняття бар'єрів відчуження і надання допомоги коригуючого і виховного характеру . Остання полягала в навчанні індивіда соціально необхідній поведінці і ролям, які допомагали адаптуватися до вимог та умов соціального середовища.Перше наукове обґрунтування даний метод отримав у праці М. Річмонд «Соціальні діагнози». Автор вживала термін «case 73work», що дослівно означає роботу з окремим випадком індивіда або сім'ї. При перекладі цей термін втрачає свою специфіку і в сучасній практиці вживається як «індивідуальний метод соціальної роботи»

23. Характеристика групового методу соціальної роботи

Соціальна робота з групою чи групова соціальна робота визначається як метод психосоціальної роботи і як форма соціальної роботи, якщо за критерій береться кількість об'єктів соціально-психологічного впливу. У зарубіжній науковій літературі соціальна робота з групою традиційно визначається як метод соціальної роботи. Група клієнтів, які включаються у груповий процес, розглядається як об'єкт соціальної роботи. Група спеціалістів та професіоналів, які беруть участь у роботі міждисциплінарних груп, є суб'єктом соціальної роботи.Розвиток психологічних підходів, прийомів, напрямків діяльності таких груп відбувався у рамках психотерапії і практичної психології. Груповий процес будується відповідно до психоаналізу, біхевіоризму, когнітивної психології, гуманістичної психології та інших психологічних теорій і напрямків. Клієнтами групової соціальної роботи є особи з проблемами соціальної адаптації та інтеграції, жертви несприятливих умов соціалізації, ті, хто має проблеми психологічного та емоційного стану як наслідки життєвих криз різного віку і соціального становища.Засновниками теоретичних напрямів групової соціальної роботи вважають американських учених К. Паппел І Б. Ротман. Їм належить розробка наукових підходів, які базуються на его-психології, когнітивній теорії і теорії соціального научіння, теорії відносин, рольовій теорії особистості, теорії комунікації.