13.Роль органів самоуправління на території України у розширенні рамок соціальної допомоги в кінці 19 поч 20 ст.

Дослідники соціальної роботи відмічають, що сам факт існу-вання земського самоуправління сприяв підвищенню громадської самодіяльності та ініціативи у справах соціального піклування. Заклади місцевого самоуправління взяли на себе забезпечення тих сфер життєдіяльності, які виявилися непосильними для адміністративно-бюрократичних структур влади. ≪Саме виникнення і діяльність громадських управлінських органів стало наочним підтвердженням того, що всеохоплююча і жорстка державна централізація далеко не всемогутня і не завжди приносить необхідний ефект. Господарська і соціально-культурна робота земських зборів, їх виконавчих закладів (установ) переконливо показали, що держава не в змозі забезпечити повнокровне життя громадського організму без системи самоуправління народу, в тому числі і в соціальній сфері≫. Земства були своєрідною політичною школою, через яку пройшло багато діячів ліберального та демократичного напрямів. Згодом вони чимало зробили для розвитку соціальної сфери. З початком Першої світової війни Всеросійський з'їзд представників губернських земств заснував Всеросійський земський союз — організацію, яка займалася допомогою пораненим, біженцям, створенням санітарних поїздів, лазаретів тощо

З діяльністю земських органів самоуправління пов'язують значні кроки в організації охорони здоров'я. Завдяки їм було введено в практику медичне страхування, яке дозволяло забезпечити лікарською допомогою малозабезпечені і неімущі верстви населення, передбачався патронаж хворих за рахунок міського бюджету. Нестача стаціонарних місць в лікарнях обумовила ініціативу організації ≪посімейного піклування про хворих≫ (хворірозподілялись між сім'ями селян або між міськими жителями, за догляд господарям виділялись кошти з органів міського самоуправління). Під їх опікою здійснювався і спеціальний патронаж хронічних соматичних хворих і душевнохворих.

14.Діяльність благодійних товариств і громадських організацій в Україні 19-20ст

На почтку ХІХ виникла своєрідна мережа благодійних товариств: Київське товариство надання допомоги бідним,

Житомирське благодійне товариство (1843 рік), філія імператорського людинолюбного товариства у Києві (1844 рік). На кінець XIХ тут діяли 206 таких товариств, а на початок XX — 426

Паралельно з організацією благодійних товариств розвивалась приватна благодійність, яка мала споріднені з ними види діяльності: фінансування окремих інститутів допомоги і підтримки, надання матеріальної чи грошової допомоги. Традиційно прикази громадської опіки мали справу з двома категоріями потребуючих: перестарілими і убогими та дітьми. З'являються денні і нічні притулки, нічліжні будинки. У зв'язку із загальним збіднінням населення набувають розвитку види допомоги поза спеціальними установами, якими займаються благодійні товариства, спеціальні опікунства, створюючи капітали, призначені на потреби суспільної опіки. Нею охоплюються, зокрема, збіднілі групи населення певних професій (ремісники, воїни, новобранці, фельдшери, книгодрукарі, вчителі, прикажчики). Для них товариства, окрім ремісничих богаділень і притулків, засновують спеціальні фонди, комітети для піклування про бідних або просто надають матеріальну допомогу. Для великої кількості збіднілих людей, що втратили заробіток,не були підготовленими до праці або не бажали працювати, відкривалися так звані будинки працелюбства.

Поява категорії безпритульних дітей, батьки яких протягом дня ідуть з дому в пошуках роботи, спонукає до відкриття безплатних колискових, денних притулків, ясел. Ці види соціальних установ зародилися в 40-х роках XIX ст. у Франції як приватні. У Російській імперії вони розповсюдились уже в середині цього ж століття. Їх засновували як благодійні заклади урядових організацій і земств,так і приватні особи. Особливо піклувалися про занедбаних та схильних до правопорушень дітей. Для них відкриваються виправні землеробні колоніъ і ремісничо-виправні притулки. Щоб запобігти хворобам, підтримати беззахисних і найбільш вразливих, створювалися притулки для дітей-сиріт та богадільнідля старих, немічних і самотніх..Наприклад на кошти пожертв сім'ї Терещенків у Глухові побудовано лікарню для неімущих, притулок,бібліотеку, чоловічу гімназію, жіноче ремісниче училище і «дім працелюбства».