15. Становлення пенсійного забезпечення та кредитної справи в Україні в кінці 19 поч 20ст.

До початку XX ст. відноситься і становлення пенсійного забезпечення як одного із видів соціального страхуваня. На думку окремих вчених, воно виникло в результаті зміни економічної функції сім'ї. Швидкий розвиток промислового виробництва, створення великих підприємств з найманою працею, міграція на-

селення із села в місто суттєво трансформували економічну роль

сім'ї і її демографічний склад. З іншого боку, ≪гарантоване державою пенсійне забезпечення виникло в результаті боротьби робітничого класу за свої права, який в числі інших ставив вимогу перенесення частини відповідальності за забезпечення старості з самого робітника на роботодавця. Окрім того, вимагалося законодавче оформлення обов'язковості відрахування внесків у страхові фонди, оскільки молодим людям не притаманна турбота про забезпечення своєї старості≫.

Початок вирішенню цього питання заклали закони 1861 і 1862 pp.,згідно з якими пенсії за втрату працездатності через інвалідність та за багаторічну роботу до похилого віку були введені на державних і приватних підприємствах гірничодобувної промисловості, для чого створювались товариства із допоміжними касами. Щоб запобігти збіднінню трударів, окремі земства і міські общини засновували позичково-благодійні каси. Для випередження бідності в старості дрібні службовці земських і міських установ засновували пенсійні і емеритальні каси. На розповсюдження соціального страхування, в тому числі пенсійного, великий вплив мало введення у 1889 р. німецьким урядом, яким керував канцлер Бісмарк, обов'язкового пенсійного страхування, що гарантувало пенсійне забезпечення за віком всім зайнятим по найму та створення у 1919 р. у рамках Версальського договору Міжнародної організації праці (МОП). І хоча існуюча нині система пенсійного забезпечення в Україні, як і в більшості країн світу, склалася до кінця Другої світової війни, перші спроби страхувальної діяльності відносяться до кінця XIX ст. Серед селянства рух за самодопомогу вилився у створення кооперативів. Спочатку кооперативні крамниці, склади та кредитові спілки фінансувало товариство ≪Просвіта≫. Згодом кваліфіковану організацію спеціалізованих кооперативів очолив Василь Нагірний. Найчисельнішими серед кооперативів були кредитові спілки, які давали десятипроцентна позички, витісняючи лихварів. В 1904 р. було організовано Центральну спілку українських кооперативів, що мала близько 550 філій, переважно кредитових спілок, і 180 тис. членів.

16.Загальна характеристика соц. Допомоги в 19-20 ст.

особливості соціальної допомоги цього періоду в Україні

пов'язані із основними геополітичними і суспільно-економічними тенденціями: перебування під владою Російської та Австро-Угорської імперій, скасування кріпацтва, промисловий переворот, розвиток науки і культури, активізація громадського життя внаслідок земської реформи і т. п. Відміна кріпосного права і пов'язана

з ним реорганізація адміністративної системи і державного управління змінили і управління системою соціальної допомоги. З 60-років XIX ст. до здійснення соціальної роботи включилися земські самоуправлінські органи. Це сприяло розширенню масштабів, виникненню нових форм надання підтримки, підвищенню загального рівня організації різного роду допомоги хворим і неімущим. У кінці XIX — на початку XX ст. відбувається становлення

пенсійного забезпечення, широко практикуються кредитна справа і кооперація, що свідчить про децентралізацію соціального піклування і забезпечення, індивідуалізацію допомоги, спрямування людей на використання внутрішніх ресурсів для вирішення проблем.

Цей період характеризується виникненням нових підходів до

вироблення і реалізації соціальної політики держави. Починається процес перетворення опіки у справжню громадську справу. У першій чверті XX ст. організовується спеціальне відомстьо —Міністерство державної опіки (об'єднує і приватну та громадську

опіку).

Наукове осмислення процесу допомоги і оформлення його в

єдину парадигму в цей період відбувається за рахунок інтеграції різних підходів, обґрунтованих в попередніх пізнавальних теоріях.