3. Матеріальні потреби як основа мотивації

Потреби, прибутки і рівень життя

Матеріальні потреби – це сукупність матеріальних благ, які мають матеріальну форму і виступають у якості головного спонукального мотиву трудової діяльності людини.

Споживач – це людина, яка споживає продукти виробництва і сфери послуг для відтворення робочої сили.

Споживчий кошик – це сума витрат, споживчий мінімум, необхідний для підтримки життєвого рівня певної категорії споживачів у розрахунку на одну людину.

Грошові доходи населення включають оплату за працю всіх категорій населення: пенсії, допомоги, стипендії та інші соціальні трансферти; надходження від продажу продуктів сільського господарства: прибутки від власності у вигляді процентів за внески, цінні папери, дивіденди; доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю, а також страхові відшкодування, ссуди, прибутки від продажу іноземної валюти й інше.

Грошові витрати населення включають витрати населення на придбання товарів і оплату послуг, обов’язкові платежі і різноманітні внески, приріст заощаджень у внесках і цінних паперах.

Прожитковий мінімум населення розраховується з врахуванням його статево-вікового складу, виходячи із витрат на продукти харчування в об’ємі мінімальних розмірів їх споживання, витрат на комунальні послуги, а також податків і обов’язкових платежів, виходячи із структури витрат на них у 10 % найменш забезпечених сімей.

Споживання продуктів харчування в домашніх умовах складається за рахунок купівлі товарів в усіх сферах торгівлі, власного виробництва і переробки, запасів і інших надходжень (допомога родичів, подарунки, безкоштовні надходження в формі винагороди за працю).

Джерелом придбання матеріальних благ є грошові доходи населення, головним елементом яких для більшості працівників є заробітна плата.

Планування матеріальних потреб дозволяє визначити динаміку росту добробуту людини і формувати зростаючі потреби відповідно до прибутків. Існують 3 рівні задоволення матеріальних потреб, виходячи із поділу суспільства на 3 групи – багаті, середні, бідні ( рис. 7.2.3).

Якість трудового життя – це важлива умова росту продуктивності праці, що повинна базуватися на рості матеріальних потреб і концепції всебічного розвитку особистості. Якість трудового життя включає в себе такі групи показників: трудовий колектив, оплата праці, робоче місце, керівництво підприємства, службова кар’єра, соціальні гарантії і блага.

Якість трудового життя на сучасному етапі є важливим стимулом росту продуктивності праці в організаціях.

Рис. 7.2.3. Динаміка росту добробуту і зміна матеріальних потреб людини

4. Всебічний розвиток особистості. Людина і особистість .

Демократизація і гуманізація суспільного життя та повернення обличчям до людини – головні особливості ХХІ ст. У сучасному менеджменті все більшого значення набуває гуманістична концепція. Відповідно до неї людина – це головний суб’єкт управління, який не може розглядатися як трудовий ресурс. Ця філософія широко пропагується лідерами японського бізнесу і полягає в визнанні людини як члена сім’ї (компанії), а функція менеджменту полягає в управлінні соціальною істотою (людиною).

Відповідно до цього підходу, не людина існує для підприємства, а підприємство для людини, і виходячи з урахування індивідуальних особливостей працівників будується стратегія, структура та процес управління на підприємстві.

Людина розглядається як вища сходинка живих організмів на землі, суб’єкт суспільно-історичної діяльності та культури. Особистість – це стійка система соціально-важливих рис, які характеризують індивід як члена суспільства.

Людина досліджується різними науками і характеризується сукупністю показників.

Теорія людинознавства розглядаєлюдину у восьми сферах діяльності: економіка, екологія, наука, мистецтво, медицина, фізкультура, педагогіка, управління.

Соціальна типологія особистості базується на основі позитивного і негативного поєднання трьох складових і передбачає 8 типів: від ідеального позитивного (“хочу, знаю, умію”) до негативного (“не хочу, не знаю, не умію”).

Управління розвитком особистості людини є важливою функцією служби управління персоналом підприємства і кожного керівника. Не випадково і поява нової цілі управління персоналом – підвищення якості трудового життя.