Лекція № 35 «Хвороби очей»

Мета заняття: Ознайомитися з хворобами очей. Вивчити методику діагностики та лікування. Сформувати лікарське мислення у студентів

План заняття:

1. Запалення повік , причини , ознаки, лікування.

2. Кон’юнктивіт: причини, ознаки, лікування.

3. Рани рогівки.

4. Запалення райдужної оболонки.

5. Запалення сітківки.

6. Гнійний панофтальміт.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Запалення повік, або блефарит (blepharitis). Етіологія.Дія на повіки механічних, термічних та хімічних чинників; іноді блефарит виникає при інфекційних і паразитарних хворобах.

Клінічні ознаки. Спостерігається гіперемія та потовщення країв повік, очна щілина звужується.

При лускатому блефариті на краю повік утворюються лусочки, виявляється свербіж, випадають вії.

При виразковому блефариті біля основи вій утворюються невеликі виразки. Нерідко вії випадають. Після загоєння виразок залишаються рубці, в зв'язку з чим потовщується край повік і виникає виворот їх.

При глибокому блефариті спостерігається значне опухання повік, які стають болючими і гарячими на дотик. Спостерігається гіперемія кон'юнктиви, наявність гнійного ексудату, може утворюватися абсцес.

Ячмінь — обмежена форма гнійного блефариту, при якому відбувається гнійне запалення мейбомових залоз і волосяних мішечків.

Лікування. При поверхневому блефариті шкіру повік обробляють 3 % розчином борної кислоти і змазують двічі або тричі на добу антисептичними мазями та емульсіями (дибіоміциновою, тет-рацикліновою, синтоміциновою та ін.).

При виразковому блефариті шкіру повік обробляють 3 % роз­чином борної кислоти, уражені місця змазують антисептичними мазями (тричі на добу). Після розм'якшення кірок їх знімають, а виразки припікають 4 % розчином ляпісу або 5 % спиртовим розчином йоду. Для посилення опірності організму застосовують вітаміно-, аутогемотерапію, тканинну терапію та ін.

При глибокому блефариті на початку захворювання для приско­рення абсцедування застосовують зігрівальний компрес з 3 % розчину борної кислоти або обережно втирають іхтіолову мазь. У товщу повік біля їх основи вводять антибіотико-новокаїновий розчин. Виконують також пункцію абсцесу з наступним промиванням порожнини антисептичним розчином. Застосовують антибіотикові мазі.

2. Запалення слизової оболонки ока (coniunctivitis) трапляється часто і нерідко поєднується із запаленням рогівки (керато-кон'юнктивіт).

Етіологія. Кон'юнктивіти виникають унаслідок механічних ушкоджень, наприклад дії пилу, сторонніх тіл, подразнень віями при завороті повік тощо, дії мікроорганізмів (стрептококів, стафілококів, хламідій тощо), паразитів (телязій), хімічних речовин (кислот, лугів, вапняного і цементного пилу, аміаку тощо), фізичних чинників (опіків, ультрафіолетового випромінювання тощо). За­палення сполучної оболонки ока може розвинутись при нестачі вітаміну А.

Мит, чума собак, пастерельоз тощо також супроводжуються запаленням слизової оболонки — так званим симптоматичним кон'юнктивітом.

Клінічні ознаки. Катаральний кон'юнктивіт може бути гострим або хронічним. У першому випадку спостерігається сильне почервоніння і припухлість кон'юнктиви, світлобоязнь, спазм повік, витікання серозного або серозно-слизового ексудату; в другому — гіперемія незначна, кон'юнктива жовтувато-червонуватого кольору, світлобоязні немає, але сосочки та фолікули кон'юнктиви збільшені, тому вона бархатиста на вигляд

Лікування. За гострого катарального кон'юнктивіту око промивають 3 % розчином борної кислоти та вводять краплі 0,25 — 2 % розчину цинку сульфату (діє в'яжуче), нерідко в суміші з 1 % розчином новокаїну. У разі хронічного катарального кон'юнктивіту кон'юкти-вальний мішок промивають 1 - 3 % розчином срібла нітрату і відразу швидко — 1 % розчином натрію хлориду.

При гнійних кон'юнктивітах у кон'юнктивальний мішок по черзі вводять краплі антибіотиків у розчині новокаїну і ЗО % розчин альбуциду; крім того, застосовують мазі та емульсії антибіотиків (пеніцилінову, тетрациклінову, синтоміцинову, дибіоміцинову та ін.). Око промивають розчином фурациліну (І : 5000), етакридину лак-тату(1 : 1000), 1 % пероксидом водню тощо. Непогано діють 5 - 10 % йодоформна та ксероформна мазі, а також очні лікувальні плівки.

3. Рани рогівки (vulneris corneae) бувають поверхневі, глибокі й проникні в передню камеру ока.

Етіологія. Травмування дротом, цвяхами тощо, потрапляння в око твердих предметів (шматочків скла, каменю), а також ушкодження зубами та пазурами тварин.

Клінічні ознаки. Спостерігаються сльозотеча, блефароспазм, болючість та дефект рогівки. Поверхневі рани можна виявити кератоскопом, боковим фокусним освітленням або при застосуванні крапель флуоресцину. Глибокі рани з ушкодженням паренхіми рогівки виявляють простим оглядом. Вони супроводжуються інфільтрацією та набряком рогівки; остання мутнішає, в ній розвивається васкуля-ризація (проростають кровоносні судини). При проникних ранах ви­тікає водяниста волога, іноді випинається райдужка або кришталик; а часом випотіває фібрин і може розвинутись гнійне запалення.

Лікування. Якщо виявляють сторонні предмети, то після знеболювання їх видаляють. Око промивають антисептичними розчинами фурациліну (1 : 5000), калію перманганату (1 : 500), ЗО % альбуциду та ін. Розчини важких металів, зокрема срібла та свинцю, протипоказані — залишаються невиліковні «крейдяні плями». Після лнеболювання застосовують антисептичні мазі (30 % альбуциду, 5% йодоформну та ксероформну, емульсію синтоміцину тощо). Більш сприятливий перебіг захворювання спостерігається після новокаїнових блокад

4. Запалення райдужної оболонки — ірит (iritis), війкового тіла — цик-літ (cyclitis), власне судинної оболонки — хоріоїдит (chorio­iditis). Найчастіше спостерігають іридоцикліти, рідше — іридоциклохоріоїдити; запалення всього судинного тракту — увеїт (uveitis).

Етіологія. Рани, удари, інфекційні та паразитарні фактори, отруєння, дія ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання, а також інфекційні хвороби (ящур, мит, туберкульоз та ін.)

Клінічні ознаки. При серозному іридоцикліті спостерігаються світлобоязнь, сльозотеча, біль, звуження зіниці., гіпере мія раидужки, випотівання ексудату.

При фібринозному іридоцикліті в передній камері виявляють пластівці фібрину, який також відкладається па поверх ні раидужки. Нерідко край зіниць склеюється, а далі зростаються рогівкою або кришталиком (синехії).

При гнійному іридоцикліті ознаки запалення- яскраві, в камерах ока накопичується гнійний ексудат жовтувато-зеленого кольору.

При хоріоїдитах характерними симптомами с зміни дна ока (розширення судин, сіруваті бляшки), склистого тіла (помутніння), розлад зору, набряк сітківки або запалення соска нерва папіліт.

5. Запалення сітківки (retinitis). Eтіологія, Спричинюють механічні ушкодження, отруєним, перехід запалення, Інфікування, особливо при сепсисі, піємії тощо

Клінічні ознаки. спостврігаютьоя сльозотеча, світлобоязнь, гіперемія кон'юнктиви, зниження зору, за хронічного - розширення, Під час офтальмоскопії виявляють розширення судин сітківки, у хронічних випадках вони стають невидимими; спостерігають також крововиливи, набряклість та інфільтрацію сітківки.

Прогноз — обережний (часто настає втрата зору).

Лікування. Тварину ставлять у темне приміщення, роблять субкон'юнктивальні ін'єкції 1 - 2% розчину діоніну; для виключення акомодації око атропінізують. На око призначають теплі пов'язки. Внутрішньовенно вливають розчин натрію йодиду

6. Гнійний панофтальміт (panophtalmitis purulenta). Етіологія. Захворювання спричинюють проникні інфіковані рани ока; перехід на око гнійного запалення із прилеглих тканин, гнійне за­палення окремих частин очного яблука тощо.

Клінічні ознаки. Спостерігаються пригнічення тварини, зни­ження апетиту, підвищення температури тіла. В зв'язку з набряклістю тканин орбіти настають екзофтальм, опухання повік, гіперемія кон'юнктиви, помутніння рогівки. Лікування. На початку захворювання проводять енергійну загальну та місцеву антибіотико- та сульфаніламідотерапію. У тяжких випадках виконують евісцерацію або енуклеацію ока.

Евісцерацію проводять під наркозом або місцевою анестезією. Вирізують рогівку і кюреткою видаляють вміст очного яблука, залишаючи лише склеру. Око промивають антисептичним розчином і вводять тампон з антисептичним порошком та маззю. На повіки накладають шви. Шви й тампон видаляють на 4-ту добу.

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування. 1. Які хвороби очей найчастіше зустрічаються с-г тварин? 2. Причини та ознаки даних захворювань? 3. Методи лікування.

Узагальнення матеріалу: формування висновків .

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія». Розглянути і записати особливості бар’єрної функції кон’юнктиви та перебігу кон’юнктивіту у сліпо зряче народжуваних тварин.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)