- •Лекція № 1 «Вступ. Хірургія ветеринарної медицини, її зміст , і зв’язок з іншими ветеринарними дисциплінами»
- •План заняття
- •1. Визначення хірургії як науки і зв’язок її з іншими ветеринарними дисциплінами.
- •2.Коротка історія розвитку ветеринарної хірургії.
- •3. Загальні поняття про хірургічні захворювання.
- •4. Економічні збитки від хірургічних захворювань
- •Лекція № 2 «Фіксація тварин»
- •План заняття
- •Інструкція з охорони праці в лабораторії "Хірургія ветеринарної медицини" під час проведення теоретичних і практичних занять.
- •Лекція № 3 «Основи профілактики хірургічної інфекції та організація хірургічної роботи»
- •План заняття
- •План заняття № 4 «Знеболювання»
- •План заняття
- •Лекція № 5 «Елементи хірургічних операцій»
- •План заняття
- •Лекція № 6 «Кровотеча і способи її спинення»
- •План заняття
- •1.Поняття про кровотечу, класифікація.
- •2. Роз’єднання м’яких і кісткової тканини.
- •3.Інструменти для роз’єднання тканин.
- •Лекція № 7 «Ін'єкції, вливання і пункції»
- •План заняття :
- •1.Загальне поняття про ін'єкції, вливання і пункції.
- •2.Інструменти й апарати для ін'єкцій, вливань і пункцій.
- •3. Кровопускання
- •Лекція № 8 « Запобігання рогоутворенню у телят і обезрожування дорослої великої рогатої худоби»
- •План заняття :
- •Лекція № 9 «Пов’язки »
- •План заняття :
- •Лекція № 10 «Кастрація тварин »
- •План заняття
- •Поняття про кастрацію, економічна ефективність кастрації.
- •Криваві способи кастрації.
- •Безкровні способи кастрації.
- •Ускладнення при кастрації.
- •Лекція № 11 «Загальні дані про хірургічні захворювання тварин, методи лікування і профілактики»
- •План заняття
- •Лекція № 12 «Хірургічна інфекція і її клінічний прояв»
- •План заняття
- •План заняття № 13 «Ушкодження ( травми )»
- •План заняття
- •Лекція № 14
- •План заняття
- •Поняття рана, симптоми, класифікація.
- •Лекція №15 «Змертвіння, виразки, нориці»
- •План заняття:
- •Лекція № 16 «Новоутворення.»
- •План заняття
- •Лекція № 17 «Хвороби шкіри»
- •План заняття:
- •Лекція № 18 «Хвороби кровоносних і лімфатичних судин»
- •План заняття:
- •Лекція № 19 «Хвороби переферичних нервів»
- •План заняття:
- •Лекція № 20 «Хвороби в ділянці голови та шиї»
- •План заняття:
- •Хвороби зубів : вади росту і розвитку зубів, карієс, кульпіт, альвсолярний періодонтит.
- •Запалення лобної і верньощелепової пазух
- •Лекція № 21 «Ушкодження рогового відростка у жуйних тварин»
- •План заняття:
- •Лекція № 22 «Хвороби вуха»
- •План заняття:
- •Гематома вушної раковини і запалення вуха.
- •Лекція № 23 «Хвороби в ділянці черева і прямої кишки»
- •План заняття:
- •План заняття № 24 «Хвороби сечостатевих органів. Загальні відомості про хвороби кінцівок та економічні збитки, яких вони завдають»
- •План заняття
- •Лекція № 25
- •План заняття:
- •Лекція № 26
- •План заняття
- •Лекція № 27 «Хвороби суглобів»
- •План заняття:
- •Лекція № 28 «Хвороби кісток»
- •План заняття:
- •Лекція № 29
- •План заняття:
- •Лекція № 30 «Короткі відомості про будову і функцію копит»
- •План заняття
- •Лекція № 31 «Хвороби копит»
- •План заняття
- •Лекція№ 32
- •План заняття:
- •Лекція № 33 «Підковування коней»
- •План заняття
- •Лекція № 34 «Способи дослідження очей у тварин»
- •План заняття:
- •Лекція № 35 «Хвороби очей»
- •План заняття:
Лекція № 33 «Підковування коней»
Мета заняття: Ознайомитися з методами підковування коней. Вивчити та розглянути інструменти для підготування. Сформувати любов до обраної професії.
План заняття
1. Будова та обладнання кузні.
2. Матеріалів для виготовлення підків та опис підкови.
3. Етапи підковування.
ЛІТЕРАТУРА: Основна:
1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.
2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978
3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399
4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006
Додаткова:
1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.
2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.
3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.
4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.
5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.
Будова та обладнання кузні.
Коней використовують на різних роботах у господарствах різних форм власності в усіх регіонах України. Під час роботи залежно від виду ґрунту копитовий ріг підростає, або стирається, що призводить до різних ускладнені,. Використання непідкованих коней на твердому покритті спричинює швидке стирання рогу. Підковування коней обов'язкове в зимовий період, що запобігає сковзанню й падінню. За потреби використовують спеціальні підкови з метою виправити деформовані копита чи підвищити роботоздатність тварин у разі неправильної постановки кінцівок. Основною метою є підковування — захист копит від заломлювання, надмірного стирання рогової підошви. Досягти цього можна лише за допомогою правильного розчищення копит та прикріплення до них підкови. Неправильне розчищення чи підковування копит може призвести до різних уражень і ускладнень.
Основні приміщення кузні — горнове відділення і манеж для підковування.
У горновому відділенні розміщені горно, ковадло, верстат з лещатами, свердлильний верстат, точила, прилади для роздмухування вогню та ковальські інструменти. Манеж для підковування — просторе світле приміщення з конов'яззю вздовж стіни.
Матеріалів для виготовлення підків та опис підкови.
Будова підкови. Підкова являє собою металеву пластинку, зігнуту за формою підошовного краю рогової стінки копита. Нижня її поверхня з боку зовнішнього краю вздовж білої лінії має відповідне заглиблення — так звану цвяхову доріжку, яка в задній ділянці закінчується на відстані 2 - 3 см від кінця гілки. Вона захищає головку підковного цвяха від стирання, зменшує масу підкови за збереженого її розміру, а також посилює зв'язок коня, підкованого без шипа, із землею.
У доріжці розміщені цвяхові отвори — по 3 — 4 на кожній гілці. їхні форма і розміри повинні відповідати формі головки підковного цвяха-ухналя, а напрям кожного отвору — напряму тієї ділянки стінки, на рівні якої він розміщений. Для цього потрібно, щоб зачіпні отвори спрямовувалися більш похило, знизу вгору по білій лінії, наступні мали менший нахил, а останні розміщувалися перпендикулярно.
Зачіпна частина підкови має так званий відворот — напівкруглу тонку пластинку (1,5-2 см), відтягнуту від зовнішнього її краю. Він запобігає зміщенню підкови назад під час руху тварини і деякою мірою захищає передню поверхню стінки від пошкодження.
Підкова кріпиться до підошви за допомогою підковних цвяхів — ухналів, на загостреному кінці яких є скіс чи наклепка. За її допомогою ухналю надають відповідний напрямок під час забивання в рогову стінку (відповідно до нахилу останньої).
Підкови виготовляють кустарним і заводським методами за певним стандартом. Вони мають нарізні отвори для закручування шипів. У підків для верхових коней їх два — на кінцях гілок, для робочих — додатково ще один або два в зачіпній частині.
Стандартні підкови виготовляють 13 розмірів: у міру збільшення номера відповідно збільшуються їхні маса і розміри, кількість отворів для ухналів.
Етапи підковування.
Перш ніж підковувати коня, глід оцінити постановку його кінцівок і форму копит, що дасть мож-ливість правильно підібрати підкову (як описано раніше).
Для розчищення копит і підковування коней кінцівки фіксують, як показано вище.
Підковування коня починається зі зняття старої підкови. Для цього на зафіксованій кінцівці спочатку постукують молотком по головках цвяхів, щоб порушити зв'язок підкови з рогом. Потім за допомогою обсічки відгинають чи відсікають усі наклепки ухналів і кліщами відтягують то одну, то іншу гілки підкови. Разом з нею дещо відтягуються й ухналі. Тому після осаджування підкови на старе місце головки ухналів виходять із цвяхової доріжки, залишаються над підковою і легко видаляються кліщами, а уламки їх, що Залишилися в роговій стінці, — гострим кінцем обсікача.
Зняту підкову ретельно оглядають, звертаючи особливу увагу на відшліфовані поверхні в задній ділянці гілок. За правильної постави кінцівок нижня поверхня обох гілок підкови стирається приблизно рівномірно.
Підготовку й підковування копит у коней виконують у такій послідовності: знімають і оцінюють стару підкову, розчищають копита, підбирають, підганяють і закріплюють підкову та оцінюють якість підковування.
Після зняття підкови здійснюють розчищення копит, як описано раніше, але бажано під час розчищення періодично опускати кінцівку па землю і контролювати правильність обрізування копитової стінки. У правильно розчищеного копита вісь пальцевих кісток проходить через їх середину паралельно зачіпній поверхні копитової стінки.
Після розчищення копита з нього знімають мірку для виготовленим чи підбору заводської підкови, визначаючи довжину копита між середини зачепа до одного із заворотних кутів та ширину — у найширшому місці та між п'ятковими кутами.
Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.
1. Яка мета підковування коней ?2. Які інструменти використовують для підковування коней? 3. Етапи підковування коней.
Узагальнення матеріалу: формування висновків.
Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич « Хірургія, офтальмологія, ортопедія». Розглянути і записати види підків в залежності від призначення.
Розглянуто і затверджено на засіданні циклової
комісії ветеринарних дисциплін
Протокол № від 20 р
Голова циклової комісії
____________________(К. О. Дем’яненко)