Лекція № 34 «Способи дослідження очей у тварин»

Мета заняття: Ознайомитися з способами дослідження очей, вивчити і розглянути інструменти для дослідження очей. Сформувати лікарське мислення у студентів.

План заняття:

1. Короткі анатомо – топографічні дані ока.

2. Загальне дослідження.

3. Огляд , пальпація, кератоскопія органу зору.

4. Дослідження боковим фокусним освітленням.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Короткі анатомо – топографічні дані ока.

Орган зору складається з очного яблука, захисного і допоміжного апаратів та рухового апарату.

Очне яблуко (bulbus oculi). Фіброзна оболонка — це зовнішня оболонка очного яблука. Вона поділяється на склеру і рогівку.

Склера (sclera) — щільна непрозора оболонка волокнистої сполучної тканини, вкри­ває приблизно 5/6 поверхні очного яблука. Спереду вона переходить у рогівку; місце переходу називається лімбом. Рогівка (cornea) — прозора оболонка передньої частини очного яблука з гладенькою й блискучою поверхнею.

Судинна оболонка, або судинний тракт (tractus uveus), розміщена під склерою. До її складу входять: райдужка, війкове (ціліарне) тіло, власне судинна оболонка.

Райдужна (iris) — передня частина судинного тракту; вона від­діляє передню камеру (простір між рогівкою та райдужкою) від зад­ньої камери (простір між райдужкою та кришталиком).

Зіниця (pupilla) — отвір у центрі райдужки. У травоїдних тварин і коней зіниця має поперечноовальну форму, у свиней і собак — ок­руглу, у котів — вигляд поперечної щілини. Райдужка містить піг­мент, що зумовлює її колір. М'язи райдужки: сфінктер зіниці — звужує зіницю, дилататор зіниці — розширює зіницю.

Війкове, або ціліарне, тіло (corpus ciliare) розташоване позаду райдужки у вигляді пояса завширшки до 10 мм, від нього відходять 70 - 100 відростків. До них за допомогою ціннової зв'язки кріпиться ісришталик.

Власне судинна оболонка (chorioidea)— задня частина судинного тракту, містить значну кількість меланіну, що надає їй темно-бурого кольору. Пігмент захищає око від потрапляння променів світла з боку склери. На задній частині очного яблука судинна оболонка містить відбивну перетинку (tapetum), яка поділяється на світлу (tapetum lucidum) і забарвлену (tapetum nigrum) частини.

Сітчаста оболонка, або сітківка (retina), вистилає зсередини весь судинний тракт. У ній розрізняють задній, або оптичний, відділ (від соска зорового нерва до війкового тіла) і передній, або сліпий, відділ (вкриває ціліарне тіло та задню поверхню райдужки).

Сітківка сприймає промені світла, що надходять в очне яблуко, її зоровими рецепторами є шар паличок і шар колбочок: палички сприймають і передають відчуття світла, а колбочки — кольору. Зо­ровий пігмент паличок розкладається під дією світла, в темряві зоровий пігмент поновлюється. Для постійного його поновлення необ-х ідний вітамін А.

Нервовий сигнал від світлового подразнення по зорових шляхах (зоровий нерв; перехрестя, або хіазма; зоровий тракт) надходить у зоровий горбок і далі в кору головного мозку.

Світлозаломлювальні середовища. Водяниста волога продукується війковим тілом і містить речовини (мінерали, вітаміни тощо), які відіграють важливу роль у живленні ока; вона також забезпечує на потрібному рівні внутрішньо-очний тиск.

Кришталик (lens crystallina) — прозора двоопукла лінза, яка кріпиться цінновою зв'язкою до війкового тіла.

Склисте тіло (corpus vilreu.m) являє собою прозору драглеподібну масу і міститься позаду кришталика.

2. Загальне дослідження.

За допомогою анамнезу та уважного спостереження з'ясовують поведінку тварини. У разі зниження зорової здатності тварини стають лякливими, особливо коні; при наближенні до певних предметі н (кущів, куп соломи тощо) вони кидаються вбік. У разі сліпоти на одне або обидва ока поведінка тварини змінюється — під час руху вона стає дуже обережною, високо піднімає кінцівки, неохоче рухається, натикається на предмети.

З метою перевірки зорової здатності тварину ведуть на довгому поводі до будь-якої перешкоди (рейка на підставках, лавка тощо). Сліпі тварини наштовхуються на перешкоду, а за збереження зору — обходять її. Поперемінно зав'язуючи очі перед такою перевір­кою, встановлюють зорову здатність кожного ока.

3. Огляд , пальпація, кератоскопія органу зору.

Під час огляду органа зору обов'язково порівнюють одне око з другим. Звертають увагу на стан тканин орбіти (припухання, наявність ран та ін.). Оглядаючи повіки, визначають стан їхнього шкірного покриву — наявність набряків, ран, екзем, гнійного запалення тощо. Виявляють положення країв повік — заворот або виворот країв повік. У разі неправильного росту вій — трихіазису — вони можуть подразнювати рогівку, спричинювати її запалення. Визначають та­кож ширину очної щілини. Звуження її зумовлюється запаленням кон'юнктиви, рогівки, райдужки тощо і супроводжується світлобоязню. Опускання верхньої повіки (ріозиз) може бути наслідком паралічу окорухового нерва або гілки лицевого нерва, які іннервують її зовнішній підіймач. Розширення очної щілини буває при паралічі лицевого нерва, запаленні та новоутвореннях у ретробульбарному просторі.

Для огляду кон'юнктиви нижньої повіки шкіру верхньої повіки вказівним пальцем відсувають угору, а великим пальцем відтягують униз нижню повіку, дещо відхиляючи її від очного яблука. Для огляду кон'юнктиви верхньої повіки великим і вказівним пальцями її відтягують, після чого вивертають навколо вказівного пальця іншої руки. У дрібних тварин повіки вивертають на скляну паличку. Під час оперативних втручань на кон'юнктиві й очному яблуці та в разі сильного спазму повік застосовують повікотримачі. Огляд третьої повіки здійснюють, розкриваючи очну щілину і натискуючи вказівним пальцем на очне яблуко; для огляду її внутрішньої поверхні повіку вивертають анатомічним пінцетом.

Гіперемія (почервоніння) та набряк кон'юнктиви свідчать про її запалення або про запалення райдужки, ціліарного тіла та ін. Збліднення кон'юнктиви спостерігають при анемії, жовтяничність — при захворюванні печінки, гемоспоридіозах, отруєннях, крововиливи — при гострих кон'юнктивітах, отруєннях та деяких інфекціях.

Склеру оглядають при повороті голови тварини, визначаючи її колір та стан кровоносних судин. Ін'єкція (розширення) кровонос­них судин може бути кон'юнктивальною, або поверхневою (зміщуються разом з кон'юнктивою); перикорнеальною, або глибокою (черноно-фіолетове забарвлення навколо рогівки), та мішаною. Кон'юнктивальна ін'єкція спостерігається при кон'юнктивітах, перикорнеальна — при кератитах, іритах, циклохоріоїдитах, мішана іп'скція буває при поєднанні кон'юнктивіту із запальними процесами в рогівці та судинному тракті.

Під час огляду рогівки можна виявити помутніння її (результат запалення): при асептичному кератиті вона синювата або біла, при гнійному — жовта або сірувато-жовта.

Оглядом досліджують також стан зіниць. Зіниці мають темний колір, у альбіносів вони червоні. Сірувато-білого кольору зіниці набувають при помутнінні кришталика (катаракта) та при захворюванні склистого тіла.

Пальпацією визначають болючість очного яблука, повік, орбіти, крепітацію (переломи кісток), наявність гематом, новоутворень та ін.

Стан поверхні рогівки досліджують кератоскопом. Прилад приставляють до власного ока і спрямовують відбите світло па рогівку (досліджуване око має бути повернуте в темний бік). У нормі на рогівці утворюються зображення правильних кіл. При кератитах, ранах, виразках, порушенні рівномірної сферичності рогів

4. Дослідження боковим фокусним освітленням.

Цим способом визначають розміри передньої камери, стан водянистої вологи, наявність тут сторонніх тіл. При запаленні судинного тракту, вивихах кришталика наперед, передній синехії глибина передньої камери зменшується; при водянці ока, вивиху кришталика в бік склистого тіла, задній синехії глибина передньої камери збільшується.

Наявність білуватих пластівців, які вільно плавають у рідині передньої камери або лежать на її дні, свідчить про випотівання фібринозного ексудату; при гнійній ексудації вміст передньої камери зеленувато-жовтий; при крововиливах у ній виявляють червонуваті згустки.

Бокове (фокусне) освітлення райдужної оболонки дає змогу виявити її запалення: при гострих іритах вона набрякає і втрачає характерну рельєфність (радіальні й колові борозенки); при хронічних іритах набуває світлішого забарвлення, рельєфність її посилюється (нагадує засохлий листок). При зрощенні з рогівкою (передня синехія) райдужка відхиляється наперед, при зрощенні з кришталиком (задня синехія) — назад.

Боковим (фокусним) освітленням визначають також положення помутнінь кришталика, які, на відміну від помутнінь склистого тіла, нерухомі.

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

1. Будова ока у с-г тварин. 2. Методи дослідження органу зору. 3. Інструменти для дослідження.

Узагальнення матеріалу: формування висновків .

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія». Розглянути і записати Пуркін’є – Сансонівське зображення та дослідження офтальмоскопом.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)