Лекція № 31 «Хвороби копит»

Мета заняття: Ознайомитися з хворобами копит. Вивчити методи їх діагностики, лікування та профілактики. Сформувати лікарське мислення в студентів.

План заняття

1. Загальні дані про хвороби копит. Економічні збитки.

2. Рани і флегмони вінчика.

3. Гнійне запалення копитцевого суглобу.

4. Гнійний пододерматит.

5. Гнильний розпад рогової капсули.

6. Гнійне запалення між пальцевої залози.

7. Профілактика хвороб копит і копитець.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Загальні дані про хвороби копит. Економічні збитки.

Захворювання копит трапляється часто — у середньому в 5 - 12 % тварин.

При прив'язному утриманні тварин у зв'язку з обмеженням активного моціону та інтенсивною годівлею копитця ненормально відростають. Навантаження на підошовну поверхню копитець розподіляється нерівномірно, порушується функція опори, що призводить до хронічного запалення основи шкіри копитець, суглобів, сухожил­ків та зв'язок пальців.

У тварин, яких утримують безприв'язно на цементній, ґратчастій та щілинній підлозі, копитця часто зазнають інтенсивного на­вантаження, що спричинює надмірне стирання рогу, появу тріщин, виразок тощо.

Нерідко захворювання копитець виникають унаслідок порушення постави кінцівок і ненормального розподілу в їхніх структурах опорно-силових навантажень (перенапруження м'якуша, вінчика тощо), особливо при остеодистрофії корів.

Економічні збитки при захворюваннях копит

Деформація копитець у корів супроводжується зниженням надоїв на 10 — 14 %, а гнійно-некротичні захворювання копитець — на 70 — 80 % (Л.Г. Санін). У деяких господарствах унаслідок ураження дистального відділу кінцівок (в основному копитець) вибраковується 40 - 60 % корів (А. С. Кашин). За лактацію від корів з хронічними запаленнями і гнійно-некротичними захворюваннями копитець отримують на 630 кг молока менше, ніж від здорових тварин; у хворих корів сервіс-період збільшується на 113 днів, серед них значно більше тварин з багаторазовими перегулами (П.Н. Никаноров). На 100 корів з хворими копитцями отримують на 12 — 17 телят менше, ніж від здорових (С.Г. Чабановський).

Систематичне розчищення копитець у корів сприяє підвищенню надоїв на 5 - 12 % (В.І. Захаров). У бугаїв завдяки ретельному догляду за копитцями значно підвищується кількість отримуваної сперми та її життєздатність.

2. Рани і флегмони вінчика.

Рани вінчика (vulnerae coronae) трапляються в усіх копитних тварин.

Етіологія. У разі поранень гострими предметами (шматками заліза, дроту, цвяхами, склом тощо), травмування об огорожу, непо лагоджену підлогу тощо виникають забиті, рвані, колоті, різані ра­ни вінчика. Часто поранення локалізуються в ділянці міжпальцево-

го склепіння.

Клінічні ознаки. Спостерігаються кровотеча, біль, зяяння. Припухлість, починаючи з ранових країв, поступово поширюється на значну частину вінчика. З розвитком запального процесу з'яв­ляється кульгавість.

Підвищення температури тіла, значна болючість та виражена кульгавість спостерігаються при глибоких інфікованих ранах вінчика, які можуть ускладнюватися флегмоною, некрозом сухожилків і зв'язок (нерідко хрестоподібних у зв'язку з проколом міжпальцевого склепіння), а у коней, крім того, некрозом м'якушевого хряща.

Прогноз при неушкоджених ранах — сприятливий, якщо ви­никають ускладнення, — обережний.

Лікування. У разі виявлення поранень вінчика проводять хі­рургічну обробку ран. Накладають пов'язку. Ефективна глуха гіп­сова пов'язка (Д. М. Бондарько). При ускладнених ранах показана новокаїнова блокада та внутрішньоартеріальне введення новокаїн-антибіотикових розчинів. У коней для зменшення тиску рогової стінки стоншують її вінцевий край, що прилягає до рани. Відшарований вінцевий ріг вирізують.

Флегмона вінчика (phlegmone coronae) — розлите гнійне запалення його підшкірної основи, яке нерідко поширюється на при­леглі ділянки. Спостерігається у всіх копитних тварин .

3. Гнійне запалення копитцевого суглобу.

Гнійний подартрит (podartritis purlenta). Етіологія. За­хворювання найчастіше виникає внаслідок проникних у суглоб ран вінчика та м'якуша, переходу на суглоб септичного запалення при гнійних пододерматитах, човниковому бурситі, флегмоні вінчика, некробактеріозних ураженнях пальця тощо

Клінічні ознаки. За наявності гнійного синовіту та капсулярної флегмони (на початку захворювання) тварина пригнічена, температура тіла підвищена, у корів знижуються надої. У ділянці вінчика виявляється припухлість, спостерігається кульгавість опорного типу, часто тварина торкається поверхні опори лише зачіпною час­тиною копита. Якщо наявне поранення, то виділяється синовія- з домішками гнійного ексудату. Пасивні рухи суглоба (при дослідженні) супроводжуються значним болем.

При утворенні параартикулярної флегмони припухлість поши­рюється на весь палець. Внаслідок набряку міжпальцевої клітковини пальці широко розставлені. В ділянці вінчика спостерігаються абсцеси й нориці з виділенням гнійного ексудату. Може виникати некроз зв'язок, сухожилків, фасцій тощо. Тварина майже не спирається на кінцівку.

При остеоартриті палець потовщений, малоболючий, твердий. Шкіра склерозована, волосся на ній випадає, вона зрощена з прилеглою новоутвореною фіброзною тканиною і малорухома.

4. Гнійний пододерматит.

Запалення основи шкіри копитець і копит називають пододерматитом. Розрізняють такі його види: а) власне пододерматит (запалення підошви та м'якуша); б) ламініт (запалення основи шкіри стінки, яке починається з листочків); в) короніт (запалення облямівки та вінчика).

Асептичний пододерматит (pododermatitis aseptiea) трапляється порівняно часто; хворіють усі копитні тварини.

Етіологія. Захворювання виникає під час тривалого переганяння тварин по твердому чи кам'янистому ґрунту, у разі утриман­ня на нерівній, надмірно жорсткій (часто перфорованій) підлозі, надмірного обрізування копит, неправильних конструкції та припасування підкови, защемлення камінців між підковою та підошвою тощо.

Найчастіше уражуються копита при неправильній поставі кінцівок, деформовані, а також копита з крихким, ламким та надмірно сухим або вологим рогом.

Гнійний пододерматит (pododermatitis purulenta). На гнійний пододерматит хворіють усі копитні тварини.

Етіологія. Ускладнення гнійними збудниками ран, тріщин, намулень тощо.

забарвлена в темний колір; значно посилена пульсація пальцевих артерій.

У разі глибокого пододерматиту гнійне запалення локалізується в глибині шкіри. Гній білий, густий. Спостерігаються значні кульгавість і болючість, виражене припухання вінчика, м'якуша і між-пальцевого склепіння. Яскраво виявляється пульсація пальцевих артерій. При ураженні медіальних копитець грудних кінцівок спостерігається перехрещування останніх.

Лікування. Через зроблений отвір забезпечують евакуацію гнійного ексудату, видаляють некротизовані тканини та весь відшарований ріг. Промивають і притрушують антисептичними препаратами (ефективно діє тонкотерта (нарізно) суміш калію перманганату і борної кислоти). Накладають пов'язку та захисний чохол. У худоби доцільно підкувати парне здорове копитце.

5. Гнильний розпад рогової капсули.

Збудник хвороби — Fusiformis nodosis. Цей анаероб гине в ґрунті під дією високих і низьких температур, сонячного випромінювання впродовж 6-8 діб. Однак в уражених тканинах кінцівок овець, особливо в тріщинах рогу і під відшарованим рубцевим рогом, він може зберігатися понад рік як постійне джерело зараження зовнішнього середовища.

Захворювання починається почервонінням і опуханням шкіри міжпальцевого склепіння та аксіальної ділянки м'якуша або поверхневим некрозом найбільш м'якого м'якушевого рогу. Перебіг хвороби нагадує поверхневий гнійно-гнильний чи навіть некротичний пододерматит і супроводжується кульгавістю. Спостерігається відшарування рогу від основи шкіри. У тяжкохворих настає ексунгуляція. Ріг надмірно відростає, копитця деформуються. Уражені копитця набувають характерного для копитової гнилі запаху

У разі виявлення в отарі кульгаючих овець негайно проводять поголовний огляд. Хворих тварин ізолюють, іншим — розчищають з профілактичною метою копитця. Хворим вівцям копитця ретельно розчищають і дезінфікують (пальці обов'язково розводять). Не-кротизовані ділянки основи шкіри обробляють 20 — 25 % розчином міді сульфату. Хворих овець не виганяють па пасовище доти, доки на копитцях не нашарується новий ріг і не зникне кульгавість. По­вторне лікування проводять через 5-7 діб. Для обробки уражених ділянок використовують мазі та лініменти антисептичних речовин, сульфаніламідів чи антибіотиків, АСД-3, а також березовий дьоготь, до якого додають 5 % формаліну. У разі оголення основи шкіри піс­ля обробки накладають пов'язки.

Приміщення й загони очищають від гною та дезінфікують; їх, а також інфіковані пасовища й прогінні шляхи можна використовувати не раніш як через ЗО діб.

Для профілактики копитової гнилі та обробки умовно здорових тварин використовують копитні ванни з 10 - 20 % розчином мідного купоросу. Ванну обладнують перед входом у кошару (загін). Вона являє собою заглиблення в ґрунті з бетонованими стінками й дном. Ширина її 3 м, довжина — 2 м, глибина — 10 см. З боків ванну огороджують. Усі вівці повинні проходити через ванну двічі на день.

6. Гнійне запалення між пальцевої залози.

Травмування шкіри устя міжпальцевого синуса стеблами сухих рослин, щебенем, сніговою кіркою, закупорювання вивідних проток міжпальцевих залоз брудом, шерстю сприяють гнійному запаленню міжпальцевої залози. Виникають болючість і кульгавість. Наступні травмування можуть супроводжуватись виливами салоподібного вмісту, змішаного з ексудатом. Іноді виникає змертвіння стінки залози.

Припухлість тканин у ділянці міжпальцевого синуса супроводжується розходженням пальців, кульгавістю. З отвору залози виділяється гнійний ексудат. Іноді утворюються нориці, флегмона вінчика, гнійний пододерматит з наступним відокремленням рогу.

У хворих тварин устя міжпальцевого синуса очищають і змазують спиртовим розчином йоду, потім розтинають невеликим розрізом, видаляють ексудат, мертві тканини, сторонні тіла. В порожнину мішечка вводять антисептичні препарати (найчастіше спиртовий розчин йоду), сульфаніламіди, антибіотики (у вигляді мазей та емульсій). Хворих тварин утримують у сухому чистому місці. Застосовують дезінфекційні ванни

7. Профілактика хвороб копит і копитець.

З метою запобігання травмуванню копитець приміщення для тва­рин, загони, прогінні шляхи, пасовища звільняють від сторонніх предметів, що можуть поранити копитця; своєчасно проводять ремонт тваринницьких приміщень, особливо підлоги, огорожі, годівниць. Вирівнюють ґрунт у загонах, при утворенні грудок здійснюють коткування.

Прив'язне утримання худоби на похилій підлозі з кутом нахилу понад 6° супроводжується певним перевантаженням тазових кінцівок та збільшенням тиску на м'якуші й частковим виключенням з опори стінок копитець. У разі порівняно короткого стійла тварина підводить тазові кінцівки під тулуб, унаслідок чого посилюється навантаження на м'якуші, а це спричинює пододерматит, деформацію копитець. Опора на задній край стійла зумовлює травмування м'якушів, намулення, виразку, деформацію копитець

З метою профілактики потрібно настилати підлогу з кутом нахи­лу 4 — 5° у бік гнойового жолоба, який при коротких стійлах закри­вають дерев'яною чи металевою ґраткою.

Підвищена вологість рогу (в разі тривалої дії на копитця сечі, гною, наявності калюж у загонах тощо), так само, як і його надмірне висихання (в жарку погоду), супроводжуються посиленням локальної дії опорно-силових навантажень на основу шкіри, особливо при опорі на нерівну чи перфоровану підлогу. У першому випадку зменшується механічна стійкість рогу, в другому — він втрачає амортизаційні властивості, що призводить до утворення намулень, тріщин рогу, запалення.

З метою профілактики хвороб копитець слід обов'язково призначати тваринам регулярний активний моціон. Достатнім є прогін тварин по доріжках з твердим покриттям (асфальт, бетон) на відстань 1-2 км з наступним відпочинком у загоні з м'яким ґрунтом. При цьому стирається надмірно відрослий ріг й інтенсивно «масажується» основа шкіри.

Значну увагу слід приділяти профілактиці остеодистрофії (інсоляція, мінеральна підгодівля та ін.), оскільки порушення постави кінцівок у зв'язку з остеотендинітом (десмоїдитом) в умовах стійлового утримання — досить часта причина ураження копитець

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

1. Які хвороби копит найчастіше зустрічаються у тварин ?

2. Причини виникнення даних хвороб.

3. Лікування і профілактика хвороб копит і копитець.

Узагальнення матеріалу: формування висновків .

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич « Хірургія, офтальмологія, ортопедія», записати панарицій у врх, овець, кіз, свиней. Хвороби копитець у свиней.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)