Лекція № 18 «Хвороби кровоносних і лімфатичних судин»

Мета заняття: Ознайомитися з хворобами кровоносних і лімфатичних судин. Вивчити методи лікування. Сформувати лікарське мислення.

План заняття:

1. Флебіт, причини, клінічні ознаки, лікування, профілактика.

2. Тромбофлебіт.

3. Лімфангоїт.

4. Лімфонодуліт

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Флебіт, причини, клінічні ознаки, лікування, профілактика

2. Тромбофлебіт.

Запальний процес судин може виявлятись як у артеріях (артеріїт), так і у венах (флебіт). У клінічній практиці артеріїти реєструються рідко. Практичне значення мають флебіти. Часто запалення вен супроводжується утворенням тромбу (тромбофлебіт).

Етіологія. Причиною флебіту, тромбофлебіту (phlebitis et thrombophlebitis) є помилки під час узяття крові, кровопускання та внутрішньовенних ін'єкцій, зокрема недотримання правил асептики й антисептики, багаторазові проколи в одному й тому самому місці, користування тупими голками, потрапляння в навколовенну клітковину по­дразнювальних розчинів (хлоралгідрату, кальцію хлориду тощо).

Запалення вени виникає також при переході септичного процесу з прилеглих тканин, у зв'язку з метастатичним сепсисом, у разі занесення гнійних емболів та при деяких інфекційних захворюваннях (наприклад, миті).

Найчастіше уражуються великі вени (яремна, шпорна, підшкірна гомілки, сім'яного канатика).

Клінічні ознаки. Асептичний тромбофлебіт супроводжується помірною запальною реакцією та болючістю, а також набряком по ходу вени. Асептичний перифлебіт, особливо в разі не­правильного введення хлоралгідрату, кальцію хлориду, трипанової синьки та інших подразнювальних речовин, супроводжується знач­ним набряком та запальною реакцією в тканинах навколо вени.

Прохідність вени для крові при асептичному тромбофлебіті та перифлебіті зберігається: при здавлюванні вени периферичний кінець її наповнюється кров'ю.

Часто у вені виявляється суцільний тяж; периферична ділянка вени розширена внаслідок переповнення кров'ю. Якщо при здавлюванні центральної ділянки вени периферична частина її наповнюється кров'ю повільно, то це свідчить про неповну обтурацію вени або про виникнення каналів у тромбі.

При гнійному тромбофлебіті вена в ділянці ураження потовщена, ущільнена й болюча. Периферичний кінець її за межами тромбу переповнений кров'ю. Тканини навколо вени набряк­лі, особливо при гнійному тромбофлебіті яремної вени. Місцева і загальна температура підвищується, тварина пригнічена.

На місці проколу вени виявляється нориця (фістула), з якої краплями витікає кров з домішками гною.

Тромбофлебіти глибоких в є н діагностують на підставі порушення функції відповідної частини тіла, переповнення пери­феричної ділянки ушкодженої вени, підвищення місцевої та зага­льної температури, набряків на периферії від місця ураження.

Прогноз сприятливий за асептичного перебігу захворювання і обережний — при гнійних і флегмонозних тромбофлебітах.

Лікування. Хворій тварині надають спокій. При асептичному запаленні впродовж першої доби застосовують холод (наприклад, свинцеві примочки). На другу добу використовують спирт-іхтіолові та спирт-камфорні компреси, парафінові й озокеритові аплікації, лампу солюкс тощо. Для запобігання тромбофлебіту в уражену вену через тонку голку вводять 4 % розчин цитрату натрію (великій рогатій худобі та коням — 40-50 мл) або гепарин (дикумарин). Гепарин ін'єкують 2-3 рази на добу: коням і великій рогатій худобі близько 100 тис. ОД (100 мг), дрібним тваринам — 5-10 тис. ОД (5—10 мг). Позитивний результат отримують при використанні фібринолізину.

До ураженої вени можна прикладати п'явки (10 — 12), які виділяють гірудин, що перешкоджає згортанню крові.

При гнійному тромбофлебіті виконують резекцію ураженої ділянки вени: після застосування нейролептиків (15 — 20 мл 2,5 % розчину аміназину, 1,5 - 2,0 мл ромпуну) та інфільтраційної анестезії шкіру над ураженою веною розтинають у двох місцях (поблизу її непошкоджених ділянок). Через ці розрізи лігують центральний і периферичний краї вени (по дві лігатури), між якими перерізують вену; тромбовану ділянку відпрепаровують і видаляють (застосовують часткові шви та дренажі ран).

3. Лімфангоїт

Лімфангоїт, або лімфангіт (limphangoitis) — запалення лімфатичних судин.

Етіологія. Лімфангоїт найчастіше виникає вторинно, у зв'язку з наявністю септичних осередків (абсцес, флегмона тощо). Лімфангоїт може бути поверхневим або глибоким, частіше гнійним, рідше серозним. У коней спостерігають ензоотичний лімфангоїт.

Клінічні ознаки. При сітчастому лімфангоїті на шкірі рельєфно виступає сітка переповнених лімфатичних судин, твердих на дотик і болючих. Можуть з'являтися дрібні фокуси абс-цедування.

При стовбуровому лімфангоїті спостерігається запалення великої лімфатичної судини, що промацується у вигляді тяжа, вздовж якого (при гнійному запаленні) виникають абсцеси. При тромбуванні лімфатичної судини тканини набрякають.

Гнійні форми запалення зумовлюють прискорення пульсу і дихання, пригнічення тварини, гарячку.

Прогноз. При ліквідації первинного осередку запалення та енергійному лікуванні прогноз сприятливий.

Лікування. Обов'язково ліквідують осередок гнійного запалення, яке спричинило лімфангоїт. Абсцеси й флегмони розтинають, застосовують антисептики; у разі гнійних артритів виконують артроцентез та артротомію.

Протипоказані масаж і тривалі активні рухи. В зоні ураження застосовують коротку новокаїнову блокаду з антибіотиками; на шкіру накладають пов'язки з маззю Вишневського. Абсцеси лім­фатичних судин розтинають, видаляють їхній вміст. При ензоотичному лімфангоїті у коней проводять екстирпацію абсцесів і вузлів разом з ушкодженими лімфатичними судинами

4. Лімфонодуліт

Лімфанодуліт, або лімфаденіт (limphonodulitis) — запа­лення лімфатичних вузлів.

Етіологія. Найчастіше захворювання виникає при переході місцевих запальних процесів на лімфатичний вузол. Стрептококи, стафілококи та інші мікроорганізми потрапляють у лімфовузли при ушкодженнях шкіри, слизових оболонок або можуть бути занесені метастазами та деяких інфекційних захворюваннях (миті, туберку­льозі, актиномікозі тощо)

Клінічні ознаки. При серозному запаленні лімфатичний вузол помітно збільшений, набряклий, болючий, але зберігає властиву йому в нормі рухливість і горбкувату поверхню.

При гнійному запаленні виникає розлита, дуже болюча припухлість, місцева температура підвищена, гарячка; утворюється абсцес.

При аденофлегмоні в зоні розміщення ураженого лімфовуз­ла спостерігаються значна розлита припухлість і гнійний тромбофлебіт. Спостерігаються виражене пригнічення тварини, тяжка гнійно-резорбтивна гарячка.

При хронічному лімф) аноду літі лімфатичний вузол збільшений, ущільнений, здебільшого неболючий, зростається з прилеглими тканинами й тому малорухомий.

При лімфанодулітах у зв'язку з утрудненням відтікання лімфи з'являються регіонарні набряки.

Прогноз. За наявності серозного і гнійного лімфанодуліту за умови ліквідації причини, що зумовила запалення лімфатичного вузла, прогноз сприятливий, в інших випадках — обережний або несприятливий.

Лікування. Хворій тварині надають спокій. При серозних лім­фанодулітах місцево застосовують тепло, коротку новокаїн-анти-біотикову блокаду, пов'язки з маззю Вишневського тощо; при гнійному лімфанодуліті — антибіотико- та сульфаніламідотерапію; при формуванні осередків нагноєння абсцеси розтинають. При аденоф-легмонах роблять широкі розтини уражених тканин, застосовують комбіновану протисептичпу терапію (місцеву і загальну), а також дають високопоживні корми й вітаміни з метою підвищення опірності тваринного організму

Підведення підсумків: усне фронтальне опитування. Що таке тромбофлебіт . причини виникнення ?

1. Лікування допомога при запаленні вен.

2. Що таке лімфангоїт та лімфонадуліт.

3. Лікування запалення лімфосудин та лімфовузлів.

Узагальнення матеріалу: формування висновків

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія» ст.151-154. Розробити структурно-логічну схему хвороб крово- та лімфосудин.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)