Лекція № 23 «Хвороби в ділянці черева і прямої кишки»

Мета заняття: Ознайомитися з причинами, клінічними ознаками гриж та хвороб прямої кишки. Вивчити методи оперативної допомоги. Сформувати лікарське мислення.

План заняття:

1. Класифікація гриж.

2. Пупкові грижі : причини, клінічні ознаки, лікування.

3. Хвороби прямої кишки

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

1. Класифікація гриж.

Загальні відомості. В ділянці черева досить часто виявляють грижі. За анатомічною локалізацією розрізняють такі види черевних гриж: пупкові, пахвинно-мошонкові, грижі білої лінії, бічної й вентральної стінки, промежини, стегнові та діафрагмальні. За етіологією грижі бувають природжені та набуті, травматичні, післяопераційні. За клінічними ознаками — вправні, невправні та защемлені.

Вправна грижа характеризується вільним і неболючим переміщенням вмісту грижового мішка через грижовий отвір у природну порожнину. Припухлість грижі м'яка, еластична, а при вправленні пальпується грижовий отвір.

Невправна грижа характеризується зрощенням вмісту з грижовим мішком, що буває наслідком вторинних ударів і запальних процесів.

Защемлена грижа, як різновид невправної, має особливість — стискування органа, що випав, у грижовому отворі. Як правило, це буває при малих грижових отворах

2. Пупкові грижі : причини, клінічні ознаки, лікування.

Пупкова гримка (hernia umbilicalis) — зміщення внутрішніх органів черевної порожнини разом із очеревиною через пупковий отвір. При пуцкових грижах за межі черевної порожнини зазвичай випинаються петлі кишок або частини сальника через розширене пупкове кільце. Така грижа найчастіше виявляється у поросят, собак, а також у котів, телят.

Етіологія. При природжених грижах пупковий отвір залишається незарослим; більше того, часто він поступово розширюється.

На б у ті грижі найчастіше виникають унаслідок травмування, надмірного напруження черевних м'язів зі збільшенням внутрішньочеревного тиску.

Патогенез. В утворенні природженої грижі має значення уповільнена редукція пупкової вени та пупкової артерії з урахусом. З їхніх залишків формуються пупково-печінкова та пупково-міхурна зв'язки, які здатні розтягувати пупкове кільце, діючи в протилеж­них напрямках. Пупкове кільце може розтягуватись у зв'язку з підвищенням внутрішньочеревного тиску. Натягнення короткої пуповини у плодів багатоплідних тварин під час родів призводить до розіпирення пупкового кільця ще до виходу з родових шляхів.

У новонароджених поросят пупкове кільце розширюється як у момент боротьби між собою під час ссання, так і під час проповзання через низькі лази. При форсованому відривванні пуповини без належного затискання культі у новонароджених також виникає роз­ширення пупкового кільця. Коли поросят починають підгодовувати (2 — 3-й тиждень життя), у них можливий пронос або запор з тенез-мами та підвищенням внутрішньочеревного тиску. Механічне трав­мування також сприяє розходженню країв грижового кільця, випинанню очеревини і нутрощів.

Клінічні ознаки. В ділянці пупка виявляється випинання шкіри і прилеглих тканин. Якщо грижовим вмістом є петлі кишки, то прослуховується перистальтика.

Унаслідок постійного травмування, особливо у поросят, грижовий мішок склерозується, потовщується, зростається зі шкірою. Під шкірою можуть утворюватись абсцеси.

При вправній грижі, відтискуючи її вміст у черевну порожнину, можна відчути краї грижового кільця. При невправній грижі її вміст не вправляється в черевну порожнину; часто цьому перешкоджають спайки між грижовим мішком і грижовим вмістом або утворення тісних грижових воріт відносно грижового вмісту. Тяжким захворюванням є защемлена грижа. Защемлення зумовлене стисненням грижового вмісту на рівні грижових воріт; воно може бути еластичним, каловим або змішаним. Еластичне защемлення зумовлене скороченням тканин грижового отвору; калове — значним наповненням кишкової петлі вмістом з притиснен­ням її стінки й брижі до грижових воріт; при змішаному защемленні діють обидва зазначені вище фактори. Порушення відтоку крові та лімфи супроводжується набряком, підвищенням проникності кишкової стінки для мікробів, її змертвінням та запаленням очеревини (перитоніт).

Прогноз. При вправних і в більшості випадків невправних гриж прогноз сприятливий, за наявності дуже широких грижових воріт — обережний (найчастіше у зв'язку з прориванням швів і рецидивом). І Іри защемлених грижах прогноз обережний або несприятливий.

Лікування оперативне (герніотомія). Консервативні методи (використання лейкопластиру, бандажу, тиснучих пов'язок, втирання в шкіру грижі подразнювальних мазей, підшкірні ін'єкції 95^е спирту, люголівського розчину тощо) малоефективні

3. Хвороби прямої кишки

Відсутність заднього проходу у новонароджених — природжена атрезія (відсутність) відхідника (анального отвору) і прямої кишки. Аномалії розвитку відхідника і прямої кишки здебільшого діагностуються у підсисних поросят, телят, цуценят і кошенят у перші доби життя. Найчастіше трапляється атрезія відхідника і прямої кишки, рідше — лише прямої кишки або відхідника. У свинок при атрезії відхідника та прямої кишки іноді формується прямокишково-піхвова нориця.

Клінічні ознаки. Залежно під відстані від сліпого кінця кишки до сфінктера розрізняють глибоку та поверхневу атрезію прямої кишки. Оперативні втручання доцільні при наявності сфінктера анального отвору.

Лікування. Тварину фіксують у боковому положенні, застосовують наркоз, сакральну або інфільтраційну анестезію.

При поверхневій атрезії прямої кишки у центрі сфінктера розрізають шкіру і, розшаровуючи гемостатичним пінцетом тканини промежини, досягають місцезнаходження сліпого її кінця. За потреби розрізають сфінктер в горизонтальному напрямку на 1 — 2 см для збільшення оперативного простору й після закінчення операції закривають кількома швами. Затискачем Пеана захоплюють верхівку сліпого кінця кишки, відпрепаровують його від параректальної пухкої клітковини і без надмірного натягу виводять на місце відхідника. Серозно-м'язовий шар кишки підшивають вузловим швом із кетгуту або шовку до м'язів сфінктера. Потім циркулярно обрізають сліпий кінець кишки і фіксують його до шкірної рани вузловими швами, проколюючи голкою всі шари кишки та шкіри.

У разі глибокої атрезії прямої кишки оперативний доступ додатково створюють в очеревинно-промежинній ділянці у самок по білій лінії, у самців — через прямий м'яз живота, у каудальній його ділянці. Після знаходження прямої кишки в ній створюють невеликій отвір, куди вводять жолобкуватий зонд.

Непрохідність прямої кишки. Розрізняють такі форми кишкової непрохідності: динамічна (рефлекторна) паралітичної чи спазматичної етіології, механічна — закупорювання просвіту кишки, стискування та перегинання її, а також як наслідок порушення кровопостачання прямої кишки.

Випадання прямої кишки — це випинання з анального отвору більшої чи меншої частини прямої кишки з вивертанням її слизової оболонки назовні. Трапляється в усіх свійських тварин, але найчастіше у поросят. Буває випадання тільки слизової оболонки задньої частини прямої кишки й випинання назовні інтраперитонеального її відділу.

Етіологія. Випадання прямої кишки може виникати внаслідок посиленого тиску на неї з боку органів черевної порожнини, при захворюваннях травного каналу, що супроводжуються проносами, запорами, тимпанією, послабленням зв'язкового апарату та зниженням тонусу сфінктера анального отвору; при родах із тривалими та сильними потугами; під час операції без знеболювання тощо.

Клінічні ознаки. При неповному випаданні тільки слизової оболонки прямої кишки акт дефекації утруднюється. Слизова обо­лонка, що випадає з відхідника, гіперемійована, синюшного кольору, набрякла. При повному випаданні видно грушоподібне випи­нання зі сфінктера прямої кишки.

Лікування. У коней операцію проводять під наркозом із додат­ковим застосуванням місцевої анестезії та блокади промежинних нервів, у свиней — соромітних нервів, у собак — парасакральної анестезії. Залежно від стану слизової оболонки застосовують різні методи лікування. Так, слизову оболонку відхідника, що випала, при задовільному її стані піддають механічній обробці, обмивають холодним розчином етакридину лактату 1 : 500, змащують антисеп­тичною маззю і обережно вправляють. Тварину фіксують так, щоб таз був вище тулуба. З метою профілактики рецидивів на відстані 10 мм навколо відхідника накладають кисетний шов. Нитку проводять через товщу м'язів сфінктера, не травмуючи слизову оболонку, контролюючи хід голки вказівним пальцем, уведеним у просвіт кишки. Після вправляння слизової оболонки здійснюють неповне затягування шва в кілька етапів залежно від стану набряку слизової оболонки: отвір має забезпечувати вихід калових мас та введення розчинів антисептиків і мазей.

При рецидивах неповного випадання слизової оболонки її відділяють від сфінктера на протязі 10 — 20 мм і висікають, а краї під­шивають вузловими швами до шкіри сфінктера. Відстань між стіб-ками — 4 — 6 мм

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

Що таке грижа, класифікація гриж? Методи оперативного лікування гриж? Причини виникнення хвороб прямої кишки. Оперативна допомога при відсутності анального отвору, непрохідності та випадінні прямої кишки.

Узагальнення матеріалу: формування висновків.

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич « Хірургія , офтальмологія, ортопедія» Замалювати схему накладання швів на пупкове кільце при оперативному лікуванні пупкових гриж

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)