Тема 9. Оплата праці

Курсантам, студентам, слухачам необхідно вивчити Закон України “Про оплату праці”. Згідно зі ст. 1 Закону оплата праці – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як правова категорія “заробітна плата” розкриває конкретні права й обов'язки учасників трудових правовідносин з приводу оплати праці.

Розмір заробітної плати залежить від професійних якостей працівника, від складності та умов виконуваної роботи і максимальним розміром не обмежується.

У структурі заробітної плати розрізняють основну і додаткову частини.

Основна, відносно постійна частина заробітної плати – це винагорода за виконану роботу, яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (посадових окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Вона відображає оцінку результатів праці з урахуванням таких факторів, як її складність, кваліфікація працівника,

Додаткова частина заробітної плати – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, за особливі умови праці. Сюди відносяться надбавки і доплати до тарифної ставки (посадовому окладу). Наприклад, надбавки за професійну майстерність, доплата за сумісництво професій (посад). Ці надбавки і доплати встановлюються на певний строк.

Додаткова заробітна плата враховує не тільки якість і продуктивність праці за допомогою показників і умов преміювання, але і суб'єктивне ставлення працівника до праці (творчу ініціативу, оперативність, сумлінність), умови праці. При погіршенні роботи вони скасовуються (за винятком доплат за умови праці).

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться премії і винагороди за підсумками роботи за рік, матеріальні виплати.

Існує два методи правового регулювання заробітної плати: державне і договірне.

Основою організації оплати праці є тарифна система.

Згідно із ст. 96 КЗпП України складовими елементами тарифної системи є: тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники); тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів.

Розрізняють дві основні системи заробітної плати: погодинна і відрядна. Коли оплата праці нараховується за фактично відпрацьований час, то це буде погодинна система. А коли оплата нараховується за кількість виробленої продукції належної якості, то це буде відрядна система заробітної плати. Праця працівників може оплачуватися також по інших системах оплати праці ( у відсотках від виторгу, у долі від прибутку та ін.).

Погодинна і відрядна системи мають кожна свої різновиди. Так, погодинна система може бути погодинною, поденною, помісячною. У залежності від способу організації праці відрядна система оплати праці може бути як індивідуальною так і колективною.

Заробітна плата – це саме плата за вже зроблену працю, і роботодавець зобов'язаний виплачувати її регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць ( ст. 115 КЗпП України), а не тоді, коли вона при виплаті через 3-4 місяця в зв'язку з інфляцією утрачає свою колишню вартість.