Тема 8. Робочий час і час відпочинку

Тривалість праці працівника визначається його робочим часом. У трудовому праві робочим вважається час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку повинен знаходитися на підприємстві, в установі, організації для виконання трудових обов'язків.

Відповідно до даного визначення до робочого часу як правової категорії відноситься, насамперед, час, коли працівник фактично виконує свою роботу.

В основі правового регулювання робочого часу лежить норма робочого часу, тобто встановлена законом кількість годин, які працівник повинен трудитися протягом визначеного календарного періоду. Норма робочого часу є і максимальною тривалістю праці для працівників.

Існує три види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний.

Тривалість робочого часу встановлюється законом і не може бути збільшена за згодою сторін трудового договору. Водночас законодавство допускає можливість зменшення робочого часу за домовленістю між працівником і роботодавцем.

До елементів режиму робочого часу відносяться: а) час початку і закінчення роботи; б) час початку і тривалість перерви; в) тривалість і правила чергування змін.

При вивченні питань про час відпочинку необхідно передусім звернути увагу на його поняття і види, що передбачено чинним законодавством і розкривається в юридичній літературі.

Під часом відпочинку в трудовому праві розуміється такий відрізок часу, протягом якого працівник звільнений від виконання своїх трудових обов'язків і який він може використовувати за своїм розсудом.

Трудове законодавство встановлює наступні види відпочинку:

• перерва протягом робочого дня, зміни;

• щоденний відпочинок між робочими днями (змінами);

• щотижневі вихідні дні;

• щорічні святкові неробочі дні;

• щорічні відпустки.

Курсанти, студенти, слухачі повинні розглянути всі види відпусток, використовуючи Закон України “Про відпустки” і підзаконні нормативні акти, перелік яких вказаний нижче, прийняті після Закону.

Практичні завдання План

1. Поняття робочого часу.

2. Види робочого часу.

3. Режим та облік робочого часу, порядок його встановлення.

4. Поняття надурочних робіт і порядок залучення до них

5. Ненормований робочий день.

6. Гнучкий робочий час.

7. Вахтовий метод роботи

8. Чергування.

9. Поняття і види часу відпочинку.

10. Види відпусток.

11. Щорічна основна відпустка і порядок її надання.

12. Щорічна додаткова відпустка, її види і порядок надання.

13. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.

14. Творчі відпустки.

15. Соціальні відпустки.

16. Відпустки без збереження заробітної плати і порядок їх надання.

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В. М. Вакуленко, О. П. Товстенко. – К.: Юрінком Ін-тер, 1997. – 1040 с.

4. Закон України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.

5. Порядок, тривалість і умови надання щорічних від­пусток працівникам, які навчаються у вищих учбових закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 634 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 933.

6. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 // Офіційній вісник України. – 1997. – Число 16. – С. 73; Число 35. – С. 14.

7. Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів: Постанова Кабі­нету Міністрів України від 30 червня 1998 р. № 982 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 9 липня.

8. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 45 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 2.

9. Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці: Затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці та соціальної політики України від 5 лютого 1998 р. № 18) // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1997. – № 12. – С. 27-28; 1998. – № 3. – С. 38.

10. Про практичне застосування частини першої статті 5 і частини четвертої статті 24 Закону України "Про відпустки": Роз'яснення Міністерства праці України від 12 лютого 1997 р. № 10/2-493 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1997. – № 2-3.

11. Про затвердження Показників і критеріїв умов праці, по яких надаються щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чинників: Наказ Міністерства охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 р. № 383/55 // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 3.

12. Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 2.

13. Про нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої від­пустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, які надаються у календарних днях, якщо працівник з незалежних від нього причин працював в режимі неповно­го робочого тижня чи перебував у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням: Роз'яснення Міністерства праці України від 21 липня 1997 р. № 04-3022 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1998. – № 1.

15. Глазырин В. В. Рабочее время и время отдыха иностранного гражданина // Право и экономика. – 1998. – № 5. – С. 64-66.

16. Лазарев В. Ежегодный отпуск рабочих и служащих // Человек и труд. – 1996. – № 7.