Актуальні напрямки сучасних наукових досліджень:

• дистракційно-компресійні методи усунення дефектів і деформацій щелеп (Київ, Харків);

• кістково-пластична хірургія обличчя (Київ, Одеса, Харків, Львів);

• хірургія СНЩС, зокрема артропластика аутоплюсневим суглобом пацієнта або штучним суглобом з монокристала (Київ, Харків);

• знеболення тканин щелепно-лицевої ділянки й хірургічне усунення больових синдромів – декомпресія нервів, невротомія (Київ, Львів, Одеса);

• мікрохірургія щелепно-лицевої ділянки – пересадження на обличчя, використовуючи мікросудинні анастомози, складних клаптів тканин, які містять шкіру, підшкірну клітковину, м’язи, кістки, нерви, узяти з інших ділянок (Київ, Полтава);

• імунологічне забезпечення кістково-реконструктивних операцій і корекція репаративних процесів, зокрема репаративного остеогенезу, що особливо важливо в зоні наслідків аварії на ЧАЕС (Київ, Харків, Львів, Івано-Франківськ);

• передпротезна хірургія, хірургічний етап дентальної імплантації й створення нових трансплантатів, імплантатів, фіксаторів при переломах кісток обличчя (Київ, Львів, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів);

• хірургічне лікування вроджених і набутих дефектів і деформацій обличчя (Київ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів);

• лікування захворювань слинних залоз (Київ, Полтава, Сімферополь);

• впровадження комп’ютерної техніки для вивчення захворювань щелепно-лицевої ділянки, дистанційного консультування хворих (Київ, Донецьк);

• використання методів математичного планування пластичних та реконструктивно-відновних операцій на кістках та м’яких тканинах обличчя (Київ, Полтава, Харків).

Організація хірургічної стоматологічної допомоги населенню – комплекс заходів, що направлені на організацію та координацію діяльності лікувально-профілактичних закладів по наданню медичних послуг з оздоровлення (санації) порожнини рота шляхом проведення профілактичної та лікувальної роботи.

Специфічність та розповсюдженість цього виду медичних послуг потребує при організації надання стоматологічної допомоги населенню обліку як віку (діти, дорослі), роду занять та міста проживання (міські, сільські жителі) осіб, які потребують стоматологічну допомогу, так і потрібності в здійсненні різноманітних медичних маніпуляцій, що викликає відповідну вузьку спеціалізацію лікаря-стоматолога, та створення певних технічних, технологічних, санітарно-гігієнічних умов для надання медичної допомоги. Тому, систему стоматологічної служби України складають обласні, міські, районні стоматологічні поліклініки (дитячі, дорослі, об’єднанні), госпрозрахункові стоматологічні поліклініки, стоматологічні відділення при територіальних (багатопрофільних) поліклініках, лікувально-профілактичних закладах міністерств та відомств, стоматологічні відділення клінік ВУЗів та науково-дослідних інститутів, щелепно-лицеві відділення лікарень, стоматологічні кабінети у лікарнях, амбулаторіях, диспансерах, жіночих консультаціях, у дошкільних та шкільних закладах, вищих та середніх учбових закладах, у здравпунктах підприємств та організацій та тому подібні, організовані на підставі приватної власності стоматологічні кабінети (центри, асоціації, фірми та т.п.).

Надання хірургічної стоматологічної допомоги сільському населенню здійснюється у стоматологічних відділеннях центральних районних, міжрайонних лікарень, стоматологічних кабінетах сільських амбулаторій та частково у обласних стоматологічних поліклініках.

Найбільш розвинута та організована хірургічна стоматологічна допомога міському населенню, що в основному здійснюється у поліклінічних умовах. Ця допомога здійснюється в територіальних (районних, міських) стоматологічних поліклініках (дитячих, дорослих, об’єднаних, госпрозрахункових), стоматологічних відділеннях при багатопрофільних поліклініках, стоматологічних кабінетах лікарень, диспансерів. Певна частка міських жителів отримують медичну допомогу в обласних стоматологічних поліклініках, лікувально-профілактичних закладах медико-санітарних частин інших міністерств та відомств та в стоматологічних кабінетах, що організовані на підставі приватної власності та т.п. Загальний вигляд організації хірургічної стоматологічної допомоги надається у схемах 1 та 2.

Основний об’єм надання хірургічної стоматологічної допомоги населенню України здійснюється у обласних, міських та районних стоматологічних поліклініках. Задачі хірургічних відділень – санація порожнини рота за плановим принципом та по зверненням населення. Основними медичними маніпуляціями, що здійснюються в хірургічному відділенні стоматологічної поліклініки, є проведення анестезії та видалення зубів, та здійснюються оперативні втручання з приводу гострих та хронічних запальних процесів, видалення дистопованих та ретинованих зубів, з приводу травм щелепно-лицевої ділянки. Ці оперативні втручання є неплановими (ургентними), та здійснюються в любий час при зверненні хворого в поліклініку. Крім цього, здійснюються зубозберігаючі оперативні втручання з приводу лікування хронічного періодонтиту та оперативне лікування захворювань тканин пародонту, слинно-кам’яної хвороби, видалення Штатна чисельність хірургів-стоматологів у стоматологічних поліклініках визначається з розрахунку – 4 посади лікарів на 10000 осіб дорослого населення міста, в якому розташована поліклініка, якщо населення міста понад 25000 жителів; 2,5 посади лікарів на 10000 осіб дорослого населення в інших населених пунктах.

На 20 лікарських посад стоматологічного профілю передбачене 1 посада лікаря-анестезіолога у поліклініці.

Другим по обсягу стоматологічної допомоги, що надається населенню, є стоматологічні відділення територіальних (багатопрофільних) поліклінік, що адміністративне підпорядковані доброякісних пухлин м’яких тканин та кісток обличчя, взяття матеріалу для патогістологічного дослідження, місцевопластичні оперативні втручання. Ці оперативні втручання відносяться до планових, та хворі потребують ретельного обстеження.

головному лікарю територіальної поліклініки, а організаційне методичне керівництво здійснюється через районну або міську стоматологічну поліклініку. Функції та структура цих стоматологічних відділень аналогічні стоматологічної поліклініці. Обов’язковою вимогою стоматологічних відділень являється проведення прийому хворих диференційовано з терапевтичної та хірургічної стоматології.

Найбільш ефективними з позицій наближення стоматологічної допомоги до організованого дорослого населення являються стоматологічні кабінети, які є штатними одиницями стоматологічних поліклінік або великих відділень інших лікувально-профілактичних закладів. Основна задача кабінетів – проведення планової санації та надання стоматологічної допомоги по зверненню. Стоматологічні кабінети також організовують в лікарнях для надання допомоги стаціонарним хворим з розрахунку 1 посада стоматолога на 250 ліжок та додатково 1 посада на кожні слідуючи 300 ліжок. Стоматологічні кабінети, що входять до складу стоматологічних поліклінік або відділень, організовують на усіх промислових підприємствах та будівельних організаціях з кількістю працюючих 1500 на більше, а також в усіх вищих та середніх навчальних закладах, де навчаються 800 та більше осіб.

Госпрозрахункові (приватні) стоматологічні поліклініки та кабінети являються наднормативними, тому кількість лікарів не нормується. Ці медичні заклади виконують високотехнологічні терапевтичні та ортопедичні роботи, надання хірургічної допомоги не проводиться, що пов’язане з особливими умовами та вимогами до приміщень хірургічної стоматології.

Певна частина (біля 1%) стоматологічних хворих потребує надання стаціонарної стоматологічної допомоги. Тому, в усіх обласних лікарнях, а також при однієї з багатопрофільних міських лікарень в великих містах та промислових центрах разом з поліклінічними закладами організуються стаціонарні відділення хірургічної стоматології. В цих відділеннях надається висококваліфікована спеціалізована стоматологічна допомога. Ці відділення складаються з палат, двох перев’язочних, операційних, палати інтенсивної терапії, стоматологічного кабінету, зуботехнічної лабораторії та іригаційні кімнати. Відділення хірургічної стоматології розраховані на 30-120 ліжок. Посади лікарів стоматологічного стаціонару міських лікарень передбачаються з розрахунку 1 посада на 25 ліжок, а обласних лікарень – 1 посада на 20 ліжок. Рівень госпіталізації в відділеннях щелепно-лицевої хірургії в різних регіонах країни – 0,53-0,77 на 1000 осіб. В структурі захворюваності, що потребує госпіталізації, важливе місце займають одонтогенні запальні захворювання та травми щелепно-лицевої ділянки.

Однак останнім часом більш раціональним є перехід на організацію страхової медицини.

Найбільш ефективна організаційна форма надання хірургічної стоматологічної допомоги населенню в амбулаторно-поліклінічній практиці – дільничний принцип. Стоматологічні дільниці формуються на основі функціонуючих територіальних лікарських дільниць (до 5000 населення на однієї дільниці). Такий тип організації допомоги забезпечує перехід до диспансерного обслуговування населення.

В залежності від умов дільниці обслуговування та структури населення можуть бути:

• територіальні дільниці – на базі територіальних терапевтичних дільниці району;

• цехові дільниці – на підприємствах з медико-санітарними частинами та здравпунктами;

• шкільно-дошкільні.

Трьохрівневий принцип – один з принципів організації стоматологічної допомоги. Він визначає розподіл обсягу стоматологічної допомоги між різними групами стоматологічних закладів.

До розміщення, побудови та обладнання приміщень стоматологічних поліклінік, відділень та кабінетів установлені жорсткі санітарно-гігієнічні вимоги, що викладені у “Санітарних правилах побудови, обладнання, експлуатації амбулаторно-поліклінічних закладів стоматологічного профілю, охорони праці та власної гігієни персоналу” № 2956а-83, затверджених головним санітарним лікарем СРСР 28.12.83 р.

Надання хірургічної стоматологічної допомоги регламентується наказами Міністерства Охорони Здоров’я України № 302 від 27.12.1999 року “Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)”, та № 305 від 22.11.2000 року “Про затвердження критеріїв медико-економічної оцінки надання стоматологічної допомоги на I-II та III рівнях (амбулаторна допомога)”.

У зв'язку з переходом закладів охорони здоров'я на міжнародну статистичну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ - 10) та з метою удосконалення облікової статистичної документації, що використовується в поліклінічної практиці, Міністерством Охорони Здоров'я України затверджені облікові форми статистичної документації лікаря стоматолога-хірурга: «Листок щоденного обліку роботи лікаря-стоматолога (стоматологічної поліклініки, відділення, кабінету)» форма № 037/0, «Щоденник обліку роботи лікаря-стоматолога (стоматологічної поліклініки, відділення, кабінету)» форма № 039-2/0, «Медична карта стоматологічного хворого» форма № 043/0, «Журнал обліку профілактичних оглядів порожнини рота» форма № 049/0.

Обстеження хворого в клініці хірургічної стоматології починається з заповнення паспортної частини та збирання анамнезу життя та захворювання. Основу анамнезу складає опитування, яке включає: скарги, причину захворювання, тривалість його, лікування, яке проводилось, динаміку захворювання та анамнез життя хворого.

Далі проводиться огляд хворого, дослідження місцевого статусу та додаткові дослідження, необхідні для уточнення діагнозу, до яких відносяться: лабораторні загальноклінічні дослідження, біохімічні дослідження, імунобіологічні та алергологічні дослідження, інструментальні дослідження: електроодонтодіагностика, рентгенографія та рентгеноскопія, томографія, сіалографія, радіоізотопне дослідження; морфологічні дослідження: цитологічне та гістологічне дослідження. На підставі отриманих даних лікар встановлює попередній, клінічний, а потім – кінцевий діагноз захворювання хворого. Після встановлення діагнозу лікар розробляє план лікування хворого. Оперативне лікування, як й дослідження хворого, не можливе без дотримання лікарем та медичним персоналом правил асептики та антисептики.

Асептика – це метод профілактики хірургічної інфекції, знезараження, стерилізація всіх предметів, які дотикаються до рани.

Антисептика – це лікувальні заходи при вже розвинутій інфекції: знищення мікрофлори ран, операційного поля, рук та предметів, які дотикаються до рани за допомогою різних активних хімічних та біологічних засобів.

Заходи профілактики хірургічної інфекції:

1. Стерилізація інструментарію, перев’язочних та шовних матеріалів, операційної білизни, приладів, контактуючих з операційною раною.

2. Обробка рук хірурга та операційного поля.

3. Дотримування строгого режиму операційного блоку.

4. Виконання оперативних методів, що мають на меті не допустити забруднення операційної рани інфікованим змістом кіст, та пухлин, що видаляються.

Види антисептики: фізична, хімічна, механічна, біологічна.

Одне з важливих місць у роботи лікаря хірурга-стоматолога займає дезінфекція рук. Розрізняють гігієнічну та хірургічну дезінфекцію рук стоматологів-хірургів. Гігієнічна дезінфекція рук спрямована на знищення патогенних мікроорганізмів і проводиться після маніпуляцій (огляд і лікування хворих із запальними процесами на шкірі й у порожнині рота, опрацювання гнійних ран). Гігієнічну обробку рук проводять навіть тоді, коли медичний персонал працював у рукавичках, і здійснюють до миття рук. У якості засобів для дезінфекції застосовують 70% етиловий спирт, 0,5% розчин хлоргексідіну біглюконату в 70% етиловому спирті, 0,5% розчин хлораміну і сучасні антисептики. Після гігієнічної обробки руки миють теплою водою (температура +40⁰С). Методи гігієнічної дезінфекції рук: 1) протирання двома стерильними тампонами, змоченими одним із зазначених розчинів, протягом 1 хвилини на кожну руку; 2) нанесенням на долоні 5-8 мл 70 % етилового спирту або 0,5 % спиртового розчину хлоргексідіну біглюконату й утиранням у шкіру протягом 2 промайнуть; 3) зануренням у тазик із 0,5 % розчином хлораміну на 2 хвилини (розчин використовують на 10 опрацювань рук); 4) втирання в суху шкіру рук готового розчину для дезінфекції. Після робочого дня шкіру обробляють ватяним тампоном, змолоченим 1% розчином гіпосульфіту натрію для нейтралізації залишкових кількостей хлору. Руки, не забруднені біологічними рідинами від пацієнтів, дезінфікують протиранням 1 % розчином іодопірону або 0,5 % водяним розчином хлоргексідіну біглюконату, або готовим розчином декосепта.

Хірургічна дезінфекція рук обов'язкова як для хірурга-стоматолога стаціонару, так і для хірурга-стоматолога, що здійснює амбулаторний прийом і здійснює різноманітні види хірургічних втручань. Хірургічну дезінфекцію проводять після миття рук із туалетним милом у дрібному розфасуванні для однократного використання і витирання стерильною марлевою серветкою, використовують протягом 2-3 хвилин 0,5 % спиртовий розчин хлоргексідіну біглюконату. Застосовують такі засоби обробки рук:

• за Фюрбрінгером: руки миють під проточною водою двома щітками по 5 хвилин, витирають стерильним рушником, обробляють 70% етиловим спиртом, розчином сулеми 1:1000, нігтьові ложа змащують настойкою іоду;

• за Альфельдом: руки миють під проточною водою двома щітками по 5 хвилин, витирають стерильним рушником, обробляють 96% етиловим спиртом;

• за Спасокукоцьким-Кочергіним: руки двічі обробляють у тазу з 0,5% розчином нашатирного спирту, витирають стерильним рушником і обробляють 96% етиловим спиртом;

• за Бруно: руки обробляють 96% етиловим спиртом протягом 10 хвилин;

• рецептурою “С-4” (2,4 % розчином перекису водню і мурашиної кислоти): після миття з милом під проточною водою і висушування стерильним рушником руки перед операцією протягом 1 хвилини обробляють приготовленим розчином у тазу, після чого витирають стерильною серветкою і надівають стерильні рукавички;

• розчином «АХД-2000 спеціаль»: руки миють теплою проточною водою з туалетним милом протягом 2 хвилин, висушують стерильною марлевою серветкою, потім 5 мл препарату втирають у шкіру протягом 2,5 хвилин. Після цього повторно 5 мл препарату втирають протягом 2,5 хвилин. Час обробки складає 5 хвилин.

До сучасних антисептичних препаратів відносяться: Стеріліум, Стеріліум Віругард, Кутасепт Г, Кутасепт Ф (для дезінсекції рук з метою профілактики гепатиту, грибкових поразок, туберкульозу, холери, ВІЛ, герпесу і ротавірусів втирають у суху шкіру рук, орошають руки і змочують шкіру тампоном), Іодобак (для антисептичної обробки слизових, шкіри, ран, опіків, пролежнів, виразок, для перед- і післяопераційної обробки операційного поля, хірургічної дезінфекції рук із метою профілактики гепатиту, грибкових поразок, туберкульозу, ВІЛ, герпесу орошають або змочують шкіру тампоном, промивають порожнини або втирають у шкіру), Бактолін Базик (рідке мило з антисептичними добавками для частого миття рук із метою профілактики вірусної інфекції і холери), Бактолан (рідкий крем з антисептичними добавками, що відновлює гідроліпідний баланс шкіри рук хірургів).

Для зниження бактеріального забруднення порожнини рота використовують антисептики: «Октенісепт», «ДентаСОЛ», водяний розчин хлоргексідіну біглюконату, розчин марганцевокислого калію 1:1000, розчин фурациліну 1:5000, розчин перекису водню 0,5 %.

Диспансеризація – активний метод динамічного спостереження за станом здоров'я як практично здорового населення, так і хворих, що страждають на хронічні захворювання, які протікають довгостроково.

Диспансерний метод спостереження – це система профілактичних і лікувальних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, поліпшення фізичного розвитку, активне виявлення захворювань на ранніх стадіях, систематичне спостереження за станом здоров'я осіб, узятих на диспансерне спостереження, надання їм своєчасної лікувальної допомоги, зберігання їх працездатності, а також активну профілактику ускладнень захворювання, тобто на здійснення активних мір індивідуальної і соціальної профілактики, оздоровлення виробничих і побутових умов.

Диспансеризація стоматологічних хворих – система заходів, спрямованих на раннє виявлення хвороб зубів і інших органів і тканин порожнини рота і щелепно-лицевої ділянці, ліквідацію причин, що викликають ці захворювання, якісне комплексне обстеження, лікування хворих, узятих на диспансерне спостереження, зберігання їхньої працездатності. Диспансерне спостереження стоматологічних хворих лежить в основі організації профілактики стоматологічних захворювань і організації стоматологічної допомоги. Організація проведення й урахування диспансерної роботи в стоматології регулюється наказом Міністерства Охорони здоров'я № 327 від 08.12.2000 «Про відновлення диспансеризації населення та запровадження моніторингу стану його здоров’я».

Основними принципами при проведенні диспансеризації стоматологічних хворих варто вважати плановість і комплексність лікувально-профілактичних заходів, диференційований підхід до їхнього призначення з урахуванням показників стоматологічної захворюваності і можливостей стоматологічної служби. Для цього використовують сучасні методи діагностики, лікування і профілактики, постійне підвищення кваліфікації лікарів.

Система диспансеризації стоматологічних хворих повинна укладатися з п'ятьох основних елементів – відбір, спостереження, оздоровлення хворих, планування і керування диспансеризацією.

Відбір стоматологічних хворих на диспансерне спостереження повинний проводитися лікарями-стоматологами усіх фахів поза залежністю від місця роботи і характеру прийому. Відбір варто проводити в стоматологічних поліклініках, відділеннях і кабінетах загальних поліклінік і медико-санітарних частин, на здравпунктах підприємств, шкіл, у стаціонарних відділеннях лікарень, при профілактичних і цільових медичних оглядах. Хворі, підлеглі диспансерному спостереженню, направляються в стоматологічні заклади по місцю їх проживання або роботи.

Кожний хворий, що підлягає диспансерному спостереженню, повинний бути старанно обстежений лікарем-стоматологом, а за показниками і лікарями інших фахів.

Хворому установлюється єдиний розгорнутий діагноз із указівкою функціональних порушень. Виходячи з концепції єдності організму, у хворого не може бути одночасно декілька діагнозів. Всі захворювання в однім організмі, так чи інакше, взаємозалежні. Не можливе одночасно відносити хворого по двом або більш диспансерних групам по різноманітним захворюванням.

Діагноз повинний включати шість складових частин:

1. Етіопатогенетичний або нозологічний діагноз.

2. Форма плину.

3. Переважна локалізація патологічного процесу.

4. Характер і ступінь виразності основних симптомів.

5. Ускладнення.

6. Супутні захворювання – можуть бути конкуруючі, сполученні або фонові. У таких випадках визначається комбіноване захворювання.

При проведенні диспансеризації для оцінки стана здоров'я хворі і здорові підрозділяються на 5 груп:

I група – здорові особи. Сюди відносять осіб, у яких не відзначається ніяких відхилень від норми і немає скарг. Оглядаються 1 разів у рік.

II група – це практично здорові особи, що перенесли в минулому хронічне захворювання, але протягом ряду років почувають себе добре і цілком працездатні. Оглядаються 1 разів у рік.

До I і II групи ставляться також підлітки і робітники визначених виробничих професій.

III група – хворі з компенсованим плином захворювання. Рекомендується обстеження і лікування не менше 2-х разом у році, проведення медичних і загальних профілактичних заходів.

IV група – хворі із субкомпенсованним плином захворювання. Сюди ж ставляться хворі з частими і тривалими загостреннями хвороби, часто і довгостроково хворіючи. Ця група потребує ретельного лікування, проведення проти-рецидивного курсу лікування не менше 4-х разом у році, своєчасної госпіталізації, працевлаштування.

V група – хворі з декомпенсованним плином захворювання, із стійкими функціональними порушеннями. Це в основному інваліди. Ця група потребує постійне медичне спостереження і проведення лікувальних заходів.

Практично диспансеризація починається з медичного огляду при прийомі на роботу або навчання. Об'єктивні дані і ступінь функціональних порушень повинні відбиватися чітко, тому що цей стан при подальшому спостереженні буде еталоном, у порівнянні з який буде встановлюватися динаміка спостереження. Після огляду всіх спеціалістів хворому встановлюється єдиний комплексний діагноз, і даються трудові рекомендації, установлюється диспансерна група. При прийомі на роботу – це звичайно I і II групи, рідше III група. У останньому випадку рекомендується хворому 2 рази в рік проходити медогляди переважно в того спеціаліста, що найбільше компетентний у даному захворюванні. Лікар-спеціаліст заповнює форму 30 у, призначає необхідне лікування і дату наступних відвідувань.

 На лицевій стороні амбулаторної карти (форма № 043у) відзначається дата взяття на диспансерний облік, літера «Д», група диспансерного спостереження і перші 1-2 букви фаху. Діагноз на лицеву сторінку амбулаторної карти не виноситься.

 На зворотному боці карти форми 30 відзначаються дати днів непрацездатності з указівкою діагнозу, дати санаторно-курортного лікування і лікування в профілакторії, працевлаштування. Через рік відзначається ефективність диспансерного спостереження: поліпшення, без змін, погіршення, стійке поліпшення:

- поліпшення – стан при відсутності загострень протягом року;

- без змін – кількість загострень захворювання за рік те ж, що і за попередній рік;

- погіршення – частішання загострень, прогресування хвороби.

При стійкому поліпшенні (при відсутності фіксованих днів непрацездатності за останні 2 року) хворий переводиться до другої диспансерної групи. Відзначається також дата огляду в МСЕК і результат огляду.

 При зверненні хворого з приводу гострого або хронічного захворювання у випадку наявності тимчасової непрацездатності в даному році по даному захворюванню встановлюється звичайно III диспансерна група. При закритті лікарняного листа відразу ж призначається дата наступного відвідування, про що ясно повідомляється хворому. Для диспансерного огляду хворі спеціально з роботи не викликаються.

Планові і профілактичні медичні огляди є важливим етапом диспансеризації. Медогляди бувають цільові, а також спрямовані на виявлення загальних захворювань, призначення лікування, рішення питань працездатності. Під час медогляду пацієнту встановлюється диспансерна група. Після призначення лікування обов'язково рекомендується контрольний огляд.

Після стаціонарного лікування з приводу гострого або хронічного захворювання при написанні епікризу також установлюється диспансерна група і призначається явка в поліклініку, де буде оформлена диспансерна карта, призначена необхідне лікування і визначене дата такого огляду.

Диспансерному спостереженню в стоматологів підлягають хворі з такими захворюваннями:

- одонтогенні невралгії трійчастого і неврити лицевого нервів (оглядають 2-4 разів у рік);

• хронічний остеомієліт кісток обличчя (оглядають 2 разу в рік);

• хронічне одонтогенне запалення верхньощелепної пазухи (оглядають 2 разу в рік);

• хронічне запалення слинних залоз (оглядають 2 разу в рік);

• передракові захворювання щелеп, органів і тканин порожнини рота, злоякісні новоутворення щелеп і порожнини рота (оглядають разом з онкологами в залежності від стадії захворювання);

• уроджені незрощення тканин щелепно-лицевої ділянці (оглядають 2 разу в рік);

• зубо-щелепні аномалії (оглядають 2-3 разу в рік разом з ортодонтом);

• уроджені і придбані деформації щелеп (оглядають 2 разу в рік).

Стоматологи разом із лікарями інших фахів беруть участь у комплексній диспансеризації здорових осіб, проводять, за показниками планову санацію порожнини рота, ортопедичне лікування.

МЕТОДИКА ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ.

Кожний хворий, що підлягає диспансерному спостереженню, повинний бути старанно обстежений лікарем-стоматологом, і, за показниками, лікарями інших фахів. У медичну карту стоматологічного хворого (форма 043/у) записують історію захворювання, об'єктивні дані, умови праці і побуту, результати досліджень і консультацій, розгорнутий діагноз, план лікування і профілактичних заходів, терміни повторного спостереження, етапний епікриз.

У план лікувально-профілактичних заходів варто включати:

• обстеження хворого для уточнення діагнозу;

• санацію порожнини рота;

• проведення реабілітаційних заходів в умовах поліклініки або стаціонару з використанням сучасних, комплексних методів патогенетичної терапії та загальнозміцнююче лікування;

• дієтичне харчування;

• санаторно-курортне лікування;

• режим праці і відпочинку; міри особистої профілактики; раціональне працевлаштування.

 Під час контрольного огляду один раз у рік лікар заповнює етапний епікриз. У епікризі вказуються зміни в стані хворого, результати додаткових досліджень, об'єктивні дані, що характеризують ефективність проведеного лікування й оздоровчих заходів, зміни в праці і побуті, план лікування і мір профілактики на рік.

 Кратність огляду диспансерних хворих: особи, що відносяться до першого і другій груп обліку (ДI та ДII), підлягають спостереженню один раз у рік; до третьої групи (Д III)- 2-3 разу; четвертій групі (Д IV)- 3-4 разу у рік; до п’ятий (Д V) - щомісяця.

Перевід хворих з однієї диспансерної групи в другу здійснює комісія в складі завідувача відділенням, дільничного лікаря і лікаря спеціалізованого кабінету реабілітації хірургічних хворих.

Система обліку диспансерних хворих по групах має такі переваги:

- сприяє поступовому переходові до диспансеризації всього населення, тому що виключає зняття хворих із диспансерного спостереження “за видужанням”;

- дозволяє лікарю приділяти більше уваги хворим із найбільше важким плином захворювання;

- звільняє лікаря від нераціональної витрати часу на огляд хворих, що не потребують у частому спостереженні;

- дозволяє оцінити ефективність диспансеризації (питома вага хворих, переведених з однієї групи обліку до другої).

При організації системи диспансерного спостереження стоматологічних хворих у стоматологічних поліклініках і значних відділеннях повинні бути добре продумані план і програма проведення цієї роботи. Відібраний контингент повинний відповідати можливостям закладу, кваліфікації лікарських кадрів. Необхідно розрахувати зразковий обсяг діагностичних і лікувальних заходів, число відвідувань, витрати часу у всіх підрозділах стоматологічного закладу.

Число осіб, відібраних для диспансерного спостереження, повинно бути постійним, без значного відсіву через непродуманий план при організації цієї роботи.

Основними документами проведення й обліку диспансерної роботи є амбулаторна карта стоматологічного хворого (форма 043/у) і контрольна карта диспансерного спостереження хворого (форма 30/у), що зберігаються в картотеці того лікаря, що здійснює диспансеризацію. Ця картотека складається з 13 відділень по числу 12 місяців року й одного (13-го) для відпрацьованих карт. Після закінчення курсу лікувальних заходів контрольну карту ставлять у відділення, що відповідає даті (місяцю) наступного виклику хворого.

 Наприкінці року складається звіт про диспансеризацію на підставі контрольних карт і етапних епікризів у медичних картах стоматологічного хворого.

З картотекою контрольних карт диспансерного спостереження повинні постійно працювати лікарі-стоматологи кабінетів реабілітації і медична сестра.

Загальне керівництво і контроль проведення диспансеризації стоматологічних хворих здійснюють республіканські, крайові, обласні, міські, районні стоматологи, головні лікарі і завідувачі відділеннями стоматологічних поліклінік, відділень загальних поліклінік і медико-санітарних частин.

До обов'язків зазначених вище керівників стоматологічної служби входить:

• визначення контингенту і числа хворих, підлеглих диспансерному спостереженню в лікарів стоматологів;

• контроль якості обстеження і лікування хворих;

• участь в упорядкуванні планів оздоровчих заходів;

• перевірка документації (заповнення контрольних карт, етапних епікризів);

• аналіз показників діяльності й ефективності диспансеризації.

VI. План та організаційна структура заняття

№ п/п	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення: контролю, наочності, інструктивні	Розподіл часу (у хвилинах)
1	2	3	4	5	6
1	Підготовчий етап Організаційні заходи				5 хв.
2	Постановка навчальних цілей та мотивація	Навчальні цілі заняття. Актуальність теми.
3	Контроль вихідного рівня знань, навичок, умінь: Завдання хірургічної стоматології, зв’язок з фундаментальними дисциплінами, загальними розділами медицини та іншими медичними та стоматологічними спеціальностями. Етапи розвитку хірургічної стоматології. Історія кафедри хірургічної стоматології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця. Організація хірургічної стоматологічної допомоги населенню. Медична документація лікаря стоматолога-хірурга. Структура та оснащення поліклінічного, амбулаторного стоматологічного кабінету та відділення. Структура та оснащення відділення щелепно-лицевої хірургії лікарні. Заходи асептики та антисептики у роботі лікаря хірурга-стоматолога хірургічного відділення та кабінету стоматологічної поліклініки. Заходи асептики та антисептики у роботі лікаря хірурга-стоматолога щелепно-лицевого відділення лікарні. Методи обробки рук хірурга-стоматолога. Заходи попередження зараження ВІЛ-інфекцією у роботі хірурга-стоматолога. Порядок обстеження хірургічного стоматологічного хворого. Методика обстеження хірургічного стоматологічного хворого. Додаткові методи обстеження хірургічного стоматологічного хворого. Порядок оформлення медичної картки стоматологічного хворого. 16.Порядок диспансеризації хворих у лікаря-стоматолога.	I I I II II II II II II ІI II II II II II II	Експрес опитування, бесіда, частково прицільне опитування. Індивідуальне прицільне опитування. Індивідуальні письмові завдання. Рішення типових ситуаційних задач. Тестування. Рішення типових та нетипових ситуаційних задач.	Таблиці, муляжі, слайди, препарати. Орієнтовні питання. Типові ситуаційні задачі, тести II рівня. Типові та нетипові ситуаційні завдання, тести II рівня.	25 хв.
4	Основний етап Формування професійних вмінь та навичок: Прийом та курація хворих у хірургічному відділенні стоматологічній поліклініці та щелепно-лицевому стаціонарі під керівництвом викладача. Самостійне обстеження хірургічного стоматологічного хворого. 4. Оформлення медичної документації хірурга-стоматолога під керівництвом викладача	III III III	Практичний тренінг. Нетипові клінічні задачі, алгоритми, інструкції. Тестування. Професійний тренінг.	Хворі, хірургічний інструментарій, лікарські препарати, амбулаторні та стаціонарні медичні картки, рентгенограми хворих, результати додаткових методів дослідження пацієнтів, алгоритми, нетипові ситуаційні завдання. Тести III рівня. Інструкції, імітаційні завдання.	80 хв.
5.	Заключний етап Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок	ІІІ	Індивідуальний контроль навичок та їх результатів	Хірургічний інструментарій, лікарські препарати, амбулаторні та стаціонарні медичні картки, рентгенограми хворих, результати додаткових методів дослідження пацієнтів, нетипові ситуаційні завдання. Тести III рівня. Інструкції, імітаційні завдання.	15хв.
	Підведення підсумків практичного заняття	ІV	Аналіз та оцінка результатів клінічної та теоретичної частини заняття, рішень нетипових задач, тестовий контроль III рівня		10 хв.
	Домашнє завдання (основна і додаткова література по темі)			Орієнтована карта для самостійної роботи з літературою за наступною темою.