14 Методична розробка теми №12

З курсу “Валеологія” для 11 класу медичного ліцею

Тема: Основи профілактики основних груп захворювань людини.

Мета заняття: Сформувати у ліцеїстів активну позицію в збереженні здоров’я та профілактиці основних груп захворювань. Ознайомити ліцеїстів з факторами ризику та основами профілактики основних груп захворювань.

План заняття і розподіл часу

1. Повторення валеологічного визначення поняття здоров’я та хвороба. - 5 хв.

2. Актуальність проблеми профілактики захворювань людини - 15 хв

3. Профілактика ожиріння - важливий етап профілактики

ендокринних, серцево-судинних та інших хвороб. - 25 хв.

4. Фактори ризику і профілактика захворювань серцево-судинної системи,

онкологічних захворювань, захворювань дихальної та сечовидільної

систем і опорно-рухового апарату. - 45 хв.

Профілактика захворювань – система заходів медичного і немедичного характеру, спрямована на попередження, зниження ризику розвитку захворювань (первинна профілактика), попередження або уповільнення їх прогресування, зменшення їх несприятливих наслідків (вторинна профілактика).

В сучасних концепціях охорони здоров’я населення передбачається як один з основних пріоритетів - профілактичне направлення. Відхід вітчизняної охорони здоров’я на початку 90-х років від профілактичного направлення, крім інших причин, сприяв погіршенню здоров’я населення і обумовив негативні демографічні наслідки. Основні напрямки, форми і методи профілактичної роботи збереглись, але різко скоротився об’єм профоглядів, чисельність диспансерних груп спостереження, знизилась їх якість, зникла система масового фізичного виховання і доступність рекреаційних (лат. recreatio - відновлення ) заходів.

Пріоритетним завданням в нинішній час в області профілактики і укріплення здоров’я являється зміна позиції медичних і державних працівників, а також населення цілком до здоров’я кожного громадянина країни. Профогляди і диспансеризація перетворили людину в пасивного користувача медичними послугами, в той час як вона повинна бути активною рушійною силою в збереженні свого здоров’я. Ефективність цього направлення залежить від інтеграції профілактичних і оздоровчих служб, а також суспільних організацій з питань укріплення здоров’я населення.

Стратегія профілактики і укріплення здоров’я, поряд з впровадженням нових напрямків і зміни тактики, повинна зберегти все те позитивне, що накопичено попереднім досвідом. Важливою проблемою являється визначення стратегічних пріоритетів в області профілактики захворювань і укріплення здоров’я. Інструментом проведення профілактичних заходів повинно явитися створення моніторингу оцінки показників здоров’я, розповсюдження шкідливих звичок, факторів ризику і т.д.

Актуальні проблеми профілактики захворювань в системі охорони здоров’я населення повинні вирішуватися по наступних завданнях:

• Розробка методів і форм ведення профілактичних робіт в сучасних умовах;

• Удосконалення системи пропаганди формування здорового образу життя;

• Розробка методів і форм медико-соціальної профілактики соціально значущих і небезпечних захворювань.

Ожиріння – накопичення жиру в організмі, що приводить до збільшення надлишкової маси тіла. Ожиріння асоціюється з порушенням ліпідного обміну і, як правило, низькою фізичною активністю. В розвинених країнах Європи від 40 до 70% населення страждають від надлишкової ваги. В Україні – біля 60%. Один із вразливих парадоксів сучасності: приблизно 1/3 населення земної кулі відчуває муки голоду, тоді коли 1/3 населення індустріально розвинутих країн страждає від надмірної ваги тіла. Кількість людей з надмірною вагою з року в рік збільшується.

Переїдання шкідливе для здоров’я - одноголосно стверджують медики всіх шкіл і напрямків від Гіппократа до наших днів. Відомо, що неймовірно товстим був Горацій, страждали від ожиріння Сократ і Платон.

Ожиріння буває первинним (конституційно-екзогенна форма) і вторинним, тобто є проявом якогось захворювання. По індексу маси тіла (ІМТ – маса тіла/квадрат величини зросту – кг/м² ) - виділяють 4 ступені ожиріння. Нормальний ІМТ: 20-24,9. Розрізняють також (по співвідношенню об’єму талії до об’єму стегон ОТ/ОС) “верхній” тип (абдомінальний, чоловічий, по типу “яблука”) і “нижній тип” (стегново-ягодичний, жіночий, по типу “груші”). Верхній тип ожиріння більш чітко пов’язаний з захворюваністю і смертністю, ніж нижній або ніж ступінь ожиріння! Чисельні дослідження показали, що абдомінальний тип ожиріння пов’язаний з високим ризиком розвитку дисліпідемій , цукрового діабету, серцево-судинних захворювань. Ця залежність не пов’язана з загальним вмістом жиру в організмі. При однаковому ІМТ абдомінальне ожиріння або збільшення жирової клітковини в ділянці живота супроводжується більш високим ризиком розвитку супутніх захворювань, ніж ожиріння по нижньому типу. Чоловіки і жінки входять в групу ризику у випадку якщо ОТ/ОС більше або дорівнює 1,0 і 0,85 відповідно.

Результати різних досліджень і дані статистики встановлюють пряму залежність між повнотою і ранньою смертністю. У повних у 6 разів частіше зустрічається нирково-кам’яна хвороба (нефролітіаз), у 4 рази частіше жовчно-кам’яна хвороба (холелітіаз) і в три рази частіше розвивається цукровий діабет. Гіпертонія слідує за повнотою як "тінь за чоловіком". Ожиріння змінює анатомо-функціональний стан легень, зменшує життєву ємкість легень, тим самим спричинює гіповентиляцію, що сприяє запальним захворюванням, таким як пневмонії і бронхіти. В кінці кінців ожиріння - це хронічний стрес, що приводить до неврозоподібних станів, які проявляються в подразливості, порушенні адаптивних здібностей організму, про що пише професор Д. Шуригін.

Профілактика ожиріння. За даними деяких дослідників успішна профілактика ожиріння могла б привести до зростання тривалості життя на 4 роки. Ожиріння як захворювання вимагає втручання лікаря при виражених гормональних зрушеннях. В більшості випадків людина сама здатна справитися з надлишковою вагою тіла, чи попередити її появу.

Перш за все, повинні бути переглянуті погляди і уявлення населення стосовно харчування. Впродовж свого життя кожен повинен слідкувати за своєю масою і попереджувати її надлишок.

Основний шлях попередження і зниження надлишкової маси – зменшення вживання висококалорійної їжі і збільшення затрат енергії.

Слід дотримуватися режиму харчування: їсти треба в одні і ті ж самі години 4-5 разів на день, останній прийом їжі повинен бути не пізніше, ніж за 2 години до сну, рідке нерегулярне харчування сприяє ожирінню.

Забороняється категорично під час їди дивитись телевізор і читати книжки, це сприяє непомітному додатковому споживанню їжі. Їсти треба не поспішаючи.

Необхідно обмежувати калорійність раціону за рахунок обмеження висококалорійних тваринних жирів (сала, вершкового масла, жирного м’яса) і вуглеводів, особливо легкозасвоюваних (цукру, солодощів). Встановлено, що кожні 25 г надлишкового цукру сприяють утворенню в організмі 10 г жиру. Інститут харчування рекомендує обмеження цукру до 50 - 60 г на добу. Необхідно обмежити також вживання хліба та води (приблизно 25% хворих на ожиріння схильні до затримки рідини в організмі), зменшити вживання картоплі, слід обмежити солодкі соки, фруктові води.

Необхідно включати в раціон харчування підвищену кількість сирих овочів і фруктів (малокалорійних, але значного об’єму), що створює відчуття ситості і повністю виключити продукти і напої, що збуджують апетит (спеції, прянощі, гострі закуски, наваристі бульйони, пиво, алкогольні напої).

В сучасній дієтології переглянуті погляди на голодування. Голодування в більшості випадків шкідливе для здоров’я. Можна застосовувати розвантажувальні дні в харчуванні (не рекомендуються хворим цукровим діабетом). Їх рекомендують проводити 1 - 2 рази на тиждень. Таких дієт існує безліч. Підбирати їх потрібно індивідуально в залежності від стану здоров’я. Наприклад можна використовувати молочну дієту (1л молока розділити на п’ять порцій, 100 -150 г сиру і 150 г твердого сиру), овочеву чи фруктову дієти (протягом дня дозволяється 1,5 кг яблук чи помідорів, розділивши все це порівну на п’ять порцій).

Не викликає сумніву те, що харчування повинно бути різноманітним, дієта повинна бути в радість людині і не підривати якості її життя.

Щоб контролювати масу тіла дотримання тільки дієти недостатнє. Обмеження в харчуванні добре поєднувати з підвищеною фізичною активністю. Підвищення фізичного навантаження повинно бути поступовим, так щоб це доставляло людині задоволення. Ні в якому разі неможна “викладуватися” і тренуватися на межі своїх сил. Інтенсивність навантаження визначається частотою пульсу. Під час фізичних вправ частота пульсу повинна складати приблизно 180 ударів за хвилину мінус вік. Метою повинно бути не менше 30 хвилин будь-якого фізичного навантаження в день, але щоденно!

Цукровий діабет – сама розповсюджена гормональна патологія. За даним ВООЗ більше 100 мільйонів людей на нашій планеті страждають на це захворювання. Але навіть така величезна цифра не відображає реальне положення справ. Кількість людей з прихованим перебігом цукрового діабету в 2-3 рази перевищує кількість виявлених хворих. Цукровий діабет (ЦД) - це ендокринне захворювання, що характеризується відносною (ЦД 2-го типу, на його долю припадає 85% випадків) чи абсолютною ( ЦД 1-го типу – 6-10 % випадків) інсуліновою недостатністю і призводить до порушення всіх видів обміну речовин, перш за все вуглеводного. Так, при цьому захворюванні вражаються судини (ангіопатії), нервова система (нейропатії), а також інші органи.

Фактори ризику цукрового діабету:

• Спадкова схильність – ризик захворіти на ЦД зростає якщо в сім’ї хтось хворіє чи хворів ЦД.

• Ожиріння. Підвищення маси на 1 кг в середньому по популяції підвищує ризик захворювання на ЦД більш як на 5%. У 80% хворих ЦД 2-го типу відмічається надлишкова маса тіла.

• Хронічні захворювання підшлункової залози в результаті яких виникає пошкодження бета-клітин (панкреатит, рак підшлункової залози).

• Нервовий стрес. Особливо при надлишковій вазі.

• І нарешті вік – чим старша людина, тим більше підстав виникнення ЦД. Є думка, що при збільшенні віку на 10 років вірогідність захворювання діабетом підвищується в два рази.

Профілактика цукрового діабету. На нинішній час не має можливості проводити ефективну профілактику цукрового діабету 1-го типу. Профілактичні заходи більше торкаються ЦД 2-го типу.

Не залежно від типу діабету із раціону хворих на ЦД, а також людям які мають ризик фактори цукрового діабету слід виключити (або зменшити до мінімуму) вуглеводи, що легко всмоктуються: цукор, цукерки, варення, мед, торти, морозиво, шоколад, солодкі напої, виноградний сік, слід виключити манну та рисові каші. Всі ці продукти обумовлюють швидке всмоктування вуглеводів і викликають виражену гіперглікемію, яка вимагає гіперсекреції інсуліну, сприяє перенапруженню інсулярного апарату.

Якщо спадковість пов’язана з ЦД, то дітей потрібно підготувати до того, що у них більша вірогідність захворіти, а значить своїм образом життя вони повинні звести до мінімуму всі інші фактори, що впливають на розвиток ЦД.

Більш ніж 50% випадків ЦД 2-го типу може бути попереджена зміною образу життя: дієта, достатнє фізичне навантаження (мускули здатні утилізувати в 5-10 разів більше глюкози, ніж печінка ), зниження маси тіла.

Своєчасне лікування і попередження загострень хронічних захворювань підшлункової залози.

Потрібно старатися уникати стресових ситуацій. Особливо людям зі спадковою схильністю до ЦД і ожирінням.

Вторинна профілактика ЦД направлена на своєчасне лікування з підтриманням нормальних значень цукру крові ( класична дієта №9, цукровознижуючі препарати), раннє виявлення і лікування ускладнень цукрового діабету.

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) займають перше місце в світі серед причин смертності. Щорічно в світі від серцево-судинної патології вмирає біля 17 мільйонів людей.

Широкомасштабні дослідження в області кардіології на сьогоднішній день дали змогу вченим детально вивчити багато ризик факторів серцево-судинної патології. Фактори ризику ССЗ можна поділити на ті що можна усунути і такі які не усуваються. Ті ,що усуваються – це фактори ризику, які тим чи іншим способом можна подолати. Ті які не усуваються – фактори ризику, які (нажаль) подолати неможливо (наприклад вік і стать).

Фактори ризику, які не усуваються:

1. Стать

   • Ризик у чоловіків більший, ніж у жінок

   • З віком різниця зменшується

   • У віці 35-70 років у чоловіків ризик смерті від інсульту на 30% вищий, від ІХС в 2-3 рази вищий, ніж у жінок. У віці 75 років ризик смерті від ССЗ приблизно однаковий у чоловіків і жінок

2. Вік. Чоловіки старші 55 років, жінки старші 65 років в більшій мірі схильні ССЗ

3. Менопауза. У жінок в менопаузі ризик ССЗ вищий.

4. Спадковість. Хвороби серця у прямих родичів підвищують вірогідність розвитку подібних захворювань у спадкоємців.

5. Етнічна належність (наприклад у негроїдів більш високий ризик інсульту)

6. Географічний район проживання (різна розповсюдженість нозологічних форм ССЗ в різних регіонах)

7. Цукровий діабет (враження органів мішень і зростання ризику серцево-судинних катастроф)

Фактори ризику, які усуваються:

1. Куріння - назване першим, так як легше всього усувається.

   • Куріння підвищує ризик захворювання серця в 1,5 рази

   • Підвищує ризик ендотеліальної дисфункції, атеросклерозу, облітеруючих захворювань судин

   • Підвищує холестерин ЛПНЩ (ліпопротеїди низької щільності) самий поганий для серця

   • Підвищує артеріальний тиск як у хворих гіпертонічною хворобою, так і у людей з нормальним тиском

2. Гіперхолестерінемія (загальний холестерин > 5,2 ммоль/л)

3. Дисліпідемія (зміна співвідношень рівнів різних фракцій холестерину)

   • Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ (бета-ліпопротеїди або поганий холестерин)

   • Зниження рівня холестерину ЛПВЩ – ліпопротеїди високої щільності (його підвищення на 0,03 ммоль/л пов’язане із зниженням ризику ССЗ на 3% - це хороший холестерин)

   • Гіпертригліцеридемія (багато тригліцеридів в крові)

4. Підвищення систолічного (верхнього) артеріального тиску > 140 мм Hg

5. Підвищення діастолічного (нижнього) артеріального тиску > 90 мм Hg

6. Підвищене вживання солі

7. Ожиріння.

   • Супроводжується розладами вуглеводного обміну, зниженням холестерину ЛПВЩ (хороший)

   • При ІМТ (індекс маси тіла) 25-29 (ожиріння 2 ступеню) ризик ІХС вищий на 70% , при ІМТ > 30 (ожиріння 3 ступеню) - на 300%.

   • При однаковій вазі тіла ризик ІХС інсульту і смерті збільшується при рості співвідношення ОТ/ОС (об’єм талії/об’єм стегон)

8. Зловживання алкоголем

9. Гіподинамія

10. Стреси

11. Тахікардія (часте серцебиття )

12. Дефіцит естрогенів у жінок. Частіше при менопаузі, але буває і при гінекологічних захворюваннях

    • Викликає ендотеліальну дисфункцію

    • Являється пусковим механізмом порушень ліпідного і вуглеводного обмінів

13. Метаболічні порушення. Це перелік показників біохімічного аналізу крові, по яких доказаний їх вплив на ССЗ у випадку відхилення від норми

14. Соціально-економічне положення (чим нижчий соціальний статус, тим вище ризик ССЗ)

Але, знаючи кількість факторів ризику, про індивідуальний ризик кожної конкретної людини говорити передчасно. Тому що внесок кожного окремо взятого фактора ризику в загальний (сумарний) ризик не рівнозначний. Є більш значущі і менш значущі фактори ризику.

Як же розрахувати індивідуальний ризик людини? Для цього існують різні шкали ризику. Найбільш розповсюджені з них приведені в додатку. В цих шкалах вже враховується значимість кожного фактора ризику. Знаючи ступінь ризику розвитку ССЗ і/або їх ускладнень кожній людині потрібно рекомендувати різну стратегію профілактики чи лікування.

Профілактика ССЗ при низькому ризику (у відповідності до шкали), за сучасними міжнародними рекомендаціями, не проводиться. Іншими словами міняти щось у своєму образі життя і тим паче приймати будь-які ліки не потрібно. Наступний раз звернутися до лікаря (з цього приводу)можна аж через 5 років.

При середньому ризику також зразу приймати ліки не потрібно. Спочатку потрібно спробувати змінити (модифікувати) спосіб життя. Ліки можна призначити тільки якщо півроку заходів по зміні образу життя не дають ніяких результатів. При цьому необхідно повторно визначити індивідуальний ризик, він може знизитись (покинули курити, зловживати алкоголем), або підвищитись. До лікаря треба звертатися кожні 2-3 роки (якщо ситуація стабільна).

Якщо у людини високий ризик, то крім заходів по модифікації способу життя (а їх треба робити більш активно, ніж при середньому ризику!) потрібно зразу ж почати прийом ліків, які допоможуть цей ризик знизити. До лікаря потрібно звертатися один раз в 3-6 місяців(якщо ситуація стабільна).

Що включає в себе модифікація способу життя?

1. Відмова від куріння

2. Зниження маси тіла

3. Зниження, а краще повна відмова вживання алкогольних напоїв

4. Зменшення вживання солі. Велика кількість солі підвищує артеріальний тиск і викликає затримку рідини в організмі. Слід знизити вживання солі до 6 г на добу, тобто не підсолювати їжу, а при високому ризику – до 3 г на добу, тобто перестати солити їжу. Потрібна організму кількість солі вже знаходиться в продуктах. Зменшення вживання солі – це скоріше питання звичок або закріпленого смаку. Не солона їжа також може бути смачною і приємною.

5. Комплексна зміна режиму і характеру харчування. Класичною кардіологічною дієтою рахується дієта №10. В дієті обмежена кухонна сіль (5 г), виключені азотисті екстрактивні речовини і прянощі. В неї входять продукти, що регулюють діяльність кишківника (овочі, фрукти, ягоди, хліб з висівкою, житній хліб). Кулінарна обробка проводиться з помірним механічним обмеженням. Їжа приймається 5-6 разів в день, в помірній кількості, вечеря за 3 години до сну. Обмеження вживання рідини до 1000-1200 мл, включаючи перші страви. Низькохолестеринова дієта передбачає виключення із раціону продуктів з високим вмістом холестерину (яйце куряче, твердий сир, нирки, печінка)

6. Помірне збільшення фізичного навантаження. Відомо, що кардіоваскулярний ризик зменшується при помірній фізичній активності. Так, хворим з підвищеним артеріальним тиском, рекомендується швидка ходьба протягом 30-40 хвилин зі швидкістю 3-5 км на годину 3-4 рази на тиждень. Таке навантаження може знизити АТ на 10 мм. Hg. Не рекомендується значна фізична активність та значні фізичні навантаження. Так останнім часом переглянуто ставлення стосовно вислову М.Амосова “Бігом від інфаркту”. Ізометричне навантаження (наприклад, підняття тягарів) не являється корисним для серця.

7. Зменшення впливу психологічних факторів і стресу.

8. Покращення соціально-економічного положення.

Про заходи по зміні способу життя багато говорять, рідше радять, а ще рідше їх виконують. Вести здоровий спосіб життя психологічно важко. Адже все приємне або аморальне, або веде до ожиріння. Але потрібно бути мужньому. Зараз модно вести здоровий спосіб життя! Підходити потрібно до цих заходів не як до каторги, а як до чогось бажаного. Не дуже добре займатися зміною способу життя, коли це негативно впливає на якість життя.

Ракові захворювання нині займають друге місце серед причин смертності населення світу. По прогнозах ВООЗ онкозахворюваність і смертність у всьому світі до 2020 року збільшиться в 2 рази: до 20 мільйонів нових випадків і до 12 мільйонів зареєстрованих смертей. Потрібно відмітити, що страх перед онкологічними захворюваннями (канцерофобія) веде до великого психологічного навантаження. Страх, як побутує думка, перед фатальною, невиліковною недугою. У зв’язку з цим потрібно відмітити, що на сучасному етапі вже дуже багато відомо про методи діагностики і лікування онкозахворювань. І якщо говорять, що не все відомо про причини виникнення ракових клітин, то мається на увазі наявність так званих білих плям у відношенні генетичних, молекулярних механізмів переродження клітин в ракові. Хоча і тут вже багато відомо, але деякі процеси ще не вивчені.

Попередити дуже багато захворювань значно легше, ніж їх лікувати, і це твердження у відношенні злоякісних новоутворень ще більш обгрунтоване. Профілактика онкологічних захворювань зводиться до зменшення або ліквідації факторів ризику, що провокують розвиток хвороби.

На сьогоднішній день встановленим являється факт зростання частоти раку по мірі старіння організму. Захворюваність на рак знаходиться в прямій залежності від віку, приблизно подвоюється кожні п’ять років. Тобто, в 60 років ризик захворіти раком більше ніж в 10 разів вищий, ніж в 40 років і більше ніж в 50 раз вищий, ніж в 20 років. І це незалежно від зовнішніх “канцерогенних факторів”, які хоч і існують, але мають незрівнянно меншу вагу, ніж ця “спонтанна” захворюваність пов’язана з природнім зношуванням і поломками організму на клітинному рівні. Один рік життя – більш канцерогенний фактор.

Яка роль спадковості у виникненні онкозахворювань? Спадковий фактор дійсно існує, але уявлення, що рак це спадкова хвороба, явно перебільшене. Правда є окремі спадкові форми рака, але вони складають по різних даних 1-5% від загального числа онкозахворювань. До них відносяться деякі форми рака крові, молочної залози, нирок. Генетична спадковість не являється фатальною. Немає гена, який в 100% випадків реалізує рак. Генами передається не саме захворювання, а лише схильність до нього. Від зовнішніх умов залежить реалізація цієї схильності. Сімейні традиції образу життя, звички приготування їжі і її вживання переходять із покоління в покоління, і це стає причиною сімейних захворювань. Передача схильності до раку виникає не генетично, а через спосіб життя.

Шкідливі звички пов’язані з попаданням в організм канцерогенних речовин і промотор-факторів (лат. рromotio - просунення). Поряд з речовинами-канцерогенами, які безпосередньо викликають мутацію клітин, існує величезне число промотор-факторів. Ці фактори діють не прямо. В організмі людини постійно виникають мутації клітин, але при відсутності промоторних сполук вони подавляються здоровими клітинами. Багато вчених рахують, що роль промоторних факторів у виникненні ракових захворювань набагато важливіша, ніж канцерогенних речовин. На першому місці серед шкідливих звичок звичайно ж ставлять куріння. Небезпека зростає пропорційно з кількістю викурених цигарок. У людини, що викурює половину пачки цигарок в день, ризик захворіти раком легень в 5-15 разів більше, ніж у некурящої, а у тієї, що викурює дві пачки цигарок і більше вірогідність захворіти збільшується в 27 разів. Курець поглинає 15% тютюнового диму, інші 85% видихається у навколишнє середовище. І тут виникає проблема пасивного куріння людей, що знаходяться в безпосередній близькості від курця. Куріння сприяє захворюванню раком і інших органів. Алкоголь, зловживання яким в нинішній час зростає, порушує трофіку тканин і створює умови сприятливі для розвитку пухлин і несприятливі для нормальних клітин.

Яка роль харчового фактора серед інших канцерогенних і промотор-факторів? Дієтичний фактор по даних різних наукових джерел в 30% випадків являється винуватцем виникнення онкозахворювань. Це більш складний фактор, так як він об’єднує цілий комплекс моментів. Як недоїдання так і переїдання сприяє розвитку раку. Не зовсім правильно називати одні продукти канцерогенами, а інші, навпаки, тими, що оберігають від раку. В цьому питанні серед вчених багато невиясненого. Але відомо, що зловживання жирною, копченою, гострою, смаженою їжею являється промотор-фактором для розвитку раку.

Зовнішні канцерогенні речовини і джерела випромінювання з якими людина стикається на виробництві і в побуті. Вплив зовнішніх канцерогенних факторів може мати значення тільки при наявності двох умов: при масивності дії канцерогенного фактора і його тривалості. І для того, щоб ця дія стала помітною, ця масивність і тривалість повинні в сотні разів перевищувати прийняті допустимі значення. Це можна побачити на прикладі ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Вчені порахували, що серед них ризик захворювання раком зростає на 5% в порівнянні з рештою населення і на 23% - ризик захворювання лейкозами. На відміну від ліквідаторів аварії, у населення, що проживало в той період в зоні самого великого радіоактивного забруднення, ризик зростає всього на 2% і 5% відповідно.

Інша справа – радіаційне зараження, тобто попадання довгоживучих радіоактивних елементів всередину організму і відповідне тривале внутрішнє опромінення малими дозами на протязі тривалого часу. Наприклад, проведений радіаційно-епідеміологічний аналіз показав, що до 40% виявлених випадків рака щитоподібної залози у дітей Брянської області обумовлені інкорпорованим опроміненням радіоактивним йодом.

В особливу групу можна віднести особливості клімату і національні традиції в побуті і харчуванні, які існують в різних місцях земного шару і у різних народів. Ці особливості обумовлюють наявність деяких відмінностей у рівні захворюваності різними формами раку в різних країнах.

Профілактика онкозахворювань. Усунення факторів ризику повинна проводитись з самого початку життя. Чим раніше зменшити або нейтралізувати фактори ризику для онкозахворювань, тим ефективніша їх профілактика.

Оскільки встановленим рахується факт зростання частоти раку по мірі старіння організму, всі заходи по профілактиці старіння являються і заходами по профілактиці раку.

Люди звикли шукати зовнішніх ворогів. Ось найде вчений дядя причину раку, будемо ми її уникати і все буде добре. Не вийде! До тих пір, поки всі ми не навчимося активно продовжувати молодість, а не старість, як це має місце зараз, про суттєве зниження ризику захворіти раком можна тільки мріяти. А якщо навчимося, то відсунемо цей ризик на більш пізній вік. Профілактика старіння це окрема дуже цікава тема. Хоч відвертати старість і виправляти індивідуальні генетичні особливості наука поки ще не навчилась, існує багато рекомендацій по організації здорового способу життя так, щоб не старіти передчасно.

Відмова від шкідливих звичок і в першу чергу від куріння і зловживання алкоголем безумовно знизять ризик онкозахворювань.

Дотримуючись збалансованого і раціонального харчування натуральними продуктами збагаченими вітамінами і мікроелементами (з вилученням великої кількості тваринних жирів, копченостей, гострих, смажених блюд, а також переваги консервованих блюд в харчуванні) людина зможе значно знизити дію харчових промотор-факторів на розвиток раку, а також попередити передчасне старіння організму.

Підвищуючи опірність організму і укріплюючи імунітет людина створює кращі умови для боротьби здорових клітин з мутаціями і переродження в пухлинні клітини.

Дякуючи своєчасно прийнятим профілактичним заходам, більшість людей можуть врятувати своє життя.

Всі нинішні концепції “Протиракової боротьби” включають комплекс сучасних діагностичних і лікувальних заходів для вирішення проблем профілактики, раннього виявлення і попередження повернення ракової хвороби. У відповідності до цього: