Metod.11

23

Методична розробка теми №11

з курсу “Валеологія” для 11 класу медичного ліцею.

Тема: Основи психічного здоровя.

Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з основами психічної діяльності людини, факторами ризику психічних захворювань в епоху НТР, основами психотерапії. Сформувати у ліцеїстів потребу дотримуватися раціонального режиму дня та життя.

План заняття та розподіл часу:

1. Ознайомити ліцеїстів з фізіологічними основами психічної діяльності. - 5 хв

2. Повторити фактори ризику психічних захворювань в епоху НТР:

інтенсифікація виробництва, гіподинамія, величезний потік інформації і ін. - 5 хв

3. Психологія. ЇЇ галузі. Методи обстеження психічного стану людини. - 10 хв

4. Поняття про особистісне, психічне здоров’я та його аспекти - 5 хв

5. Спілкування, його стилі та вплив на здоров’я - 5 хв

6. Конфлікти їх класифікація та вплив на здоров’я - 5хв

7. Поняття про свідоме, підсвідоме та надчутливе. - 10 хв

8. Основи психотерапії. - 10 хв

9. Поняття про біополе, біоенергію. Екстрасенсорна взаємодія між людьми. - 10 хв.

10. Сон та його регуляція. Сновидіння. - 10 хв

11. Вплив фізичної активності на стан центральної нервової системи -5 хв

12. Робота з тестовим матеріалом. -10 хв.

“Всі наукові відкриття і досягнення техніки, всі великі витвори мистецтва, - писав видатний психолог Є. І. Бойко – продукти роботи мозку людей, так само, як і наші маленькі справи, невдачі, помилки, недоліки характеру, звички. Від мозку залежить геніальніть і психічна хворба, розум і дурість, любов, дружба, віра, страждання і щастя, талант і обдарованість”. Дійсно, головний мозок, над яким Природа працювала мільйони років – це матеріальний аппарат нашої психічної діяльності, центральний пульт управління всього життєздатного організму.

Головний мозок здійснює свою відображувальну функцію через посередництво органів чуття, про які ми вже говорили вивчаючи тему № 4. Вони посилають інформацію в цей вищий орган психічної діяльності, а головний мозок розпізнає її, комбінує, співставляє з минулим досвідом, перевіряє практикою, закріплює в пам’яті, котра є основою свідомих дій людини.

Психіка формується з перших днів народження людини переважно під впливом оточуючого середовища. Однак ті системи головного мозку, котрі є біологічною основою психіки, формуються не лише під впливом зовнішніх, але й в першу чергу, під впливом вроджених і генетичних (внутрішніх ) факторів.

В процесі росту людини спостерігається поступовий перехід в розвитку її психіки – від образного пізнання, характерного для дитячого віку, до пізніння більш високого рівня, що включає побудову узагальнень, що властиво більш зрілому періоду.

Формуванню психіки у людини, що дозволило їй стати царем природи, передував еволюційний період. При цьому визначальним фактором в формуванні психіки на протязі мільйонів років стала праця.

Головний мозок – це орган психічної діяльності, тому різноманітні ушкодження і хвороби мозку можуть привести до порушень психіки.

Психіка – функція головного мозку, що полягає у відображенні об’єктивної реальності. Завдяки психіці у людини формуються найбільш адекватні уявлення про реальність, в тому числі про себе саму, як шляхом безпосередніх контактів з об’єктами реальності, що нас оточують, так і опосередковано, шляхом суджень, узагальнень.

Психічне здоровя – це стан цілковитої душевної рівноваги, вміння володіти собою, що проявляється рівним, стійким настроєм, здатністю швидко пристосовуватись до складних ситуацій і їх долати, здатністю за короткий час відновлювати душевну рівновагу. Психічне здоров’я можна розглядати як гармонійний стан психічного розвитку людини (емоційного, інтелектуального, особистісного), який дозволяє їй адекватно зрозуміти і сприйняти себе як унікальну, неповторну особистість ( “всього в собі”) та весь навколишеій світ (людей, природу, космос ),

Психічне здоров’я є складовою і необхідною умовою здоров’я людини. Воно значною мірою зумовлює розвиток фізичного здоров’я і є основою для формування і розвитку духовного здоров’я.

Психологія -(від грец. psyche - душа і logos - вчення, наука) наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності. Іншими словами це наука про внутрішній світ людини, її душу та відносини з довкіллям, що значною мірою визначає думки, поведінку, спосіб життя.

Цікаве походження слова психологія, яке вперше з’явилось тільки в ХУІІІ в. в роботі німецького філософа Христіана Вольфа. Своєю назвою і першим визначенням психологія зобов’язана грецькій міфології. Ерот, син Афродити, закохався в дуже красиву молоду жінку Психею. Нажаль, Афродита була дуже незадоволена, що її син, небожитель, хотів з’єднати свою долю з простою смертною, і докладала всіх зусиль, щоб розлучити закоханих. Вона заставляла пройти через цілу низку випробовувань. Але кохання Психеї було таким сильним, а її устремління зустрітися знову з Еротом таке велике, що це справило глибоке враження на богинь і богів. Вони вирішили допомогти їй виконати всі вимоги Афродити. Ероту в свою чергу вдалося переконати Зевса – верховне божество греків – перетворити Психею в богиню, зробивши її безсмертною. Таким чинои, закохані були з’єднані навіки.

Для греків цей міф був класичним зразком істиного кохання, вищої реалізації людської душі. Тому Психея-смертна, наділена безсмерттям – стала символом душі, що шукає свій ідеал.

Психологія має багато галузей. Ось деякі з них:

• Загальна психологія

• Соціальна психологія (психологія натовпу,політична психологія, психологія реклами, юридична психологія)

• Клінічна психологія (медична психологія, патопсихологія, нейропсихологія, психотерапія, психологія здоров’я)

• Психологія праці

• Інженерна психологія (авіаційна психологія, космічна психологія)

• Педагогічна психологія

• Психологія розвитку (геронтопсихололгія, дитяча психологія)

Наука, що вивчає умови підтримання і зміцнення психічного здоров’я, розробляє правила поведінки, що сприяють збереженню психічного здоров’я, називається психогігієною. Порушення психічного здоров’я не рівноцінне душевній хворобі. Такі порушення, як правило, носять тимчасовий характер і спостерігаються у практично здорових людей.

Оцінка психічного стану людини проводиться шляхом клінічного обстеження, що включає, в першу чергу, детальний розпит пацієнта (анамнез). Це основний метод психіатричного обстеження. Об’єктивний анамнез збирають у близьких родичів, знайомих, у тих, хто добре знає обстежуваного. Обов’язковими в оцінці психічного стану обстежуваного є спостереження за пацієнтом під час розпиту, виразом його обличчя, інтонацією, мімікою, жестикуляцією, позою і т.д. Детального психологічного аналізу вимагає вивчення художньої творчості обстежуваного. Клінічне обстеження включає також проведення загально-соматичного і неврологічного детального обстеження. Обстеження включає також проведення клініко-психопатологічних досліджень – психологічних експериментів, що являють собою набір досить простих “ розумових” і практичних завдань , що задаються обстежуваному в різних варіантах і комбінаціях, в залежності від мети диференціальної діагностики. З інструментальних методик широко застосовуються електроенцефалографія, реоенцефалографія, ехоенцефалографія, рентгенологічні методи ( краніографія, комп”ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія ). Широко впроваджуються генетичні методи обстеження.

Особистісне здоров’я – це інтегративний показник гармонійного співвідношення між усіма аспектами психічного здоров’я, у тому числі між інтелектуальним і емоційним здоров’ям, яке досягається шляхом самовиховання, саморозвитку, самовдосконалення, самоусвідомлення людини в конкретних соціально-історичних умовах і визначає суть людини, її цілісність.

Емоційний аспект психічного здоров’я можна розглядати як динамічний психічний стан людини, що дає їй змогу адекватно розуміти, як вона себе почуває, який у неї настрій. Емоційно здорові люди вміють керувати своїми почуттями, емоціями та настроєм, що робить їх привабливими для оточуючих і створює комфортне мікросередовище навколо них.

Ознаками емоційно здорової людини є адекватне:

• пристосування і адаптація до різноманітного оточення

• дбайливе ставлення до власного здоров’я

• відчуття цінності життя

• розуміння, що вона не є центром Всесвіту (“тільки Я і все - для мене”)

• співчуття і турбота про оточуючих

• безкорисливість, неегоїстичність по відношенню до інших

• здатність до глибоких почуттів в особистих стосунках ( співпраця, дружба, кохання )

• вміння контролювати свої думки і тіло, що дозволяє зробити оптимальний для здоров’я вибір

Інтелектуальний аспект психічного здоров’я показує здатність людини усвідомлювати реальність зовнішнього світу і розробляти оптимальну стратегію та спосіб життя. Воно дозволяє людині нормально реагувати на життєві зміни, знаходити оптимальний вихід з критичної ситуації, переживати втрати в своєму житті без істотної шкоди для власного здоров’я.

Ознаками інтелектуально здорової людини є:

• здатність використовувати свободу вибору дій та вміння застосовувати її для самовдосконалення

• вміння встановлювати і розвивати міжособистісні стосунки ( творчі, дружні, родинні, виробничі, інтимні )

• здатність з розумінням сприймати мотиваційні установки, думки та індивідуальність інших людей

• усвідомлена установка на позитивне мислення: не думай про іншого погано і не твори зла

• вміння вибрати гармонійне співвідношення між розвитком логічного і творчого мислення, відповідно до особливостей соціально-психологічного середовища

Однією з умов формування, збереження, зміцнення психічного здоров’я людини є рівень і особливості культури, духовність людини та суспільства. У кожній культурі багато поколінь виробили певне світосприйняття, традиції, моральні настанови, звичаї, ”писані і неписані” закони та правила поведінки. Так, деяким народам, а надто тим, що живуть в південній частині планети (італійці, іспанці, мексіканці та інші ) традиційно притаманно дуже бурхливо, емоційно виявляти свої почуття. Вони кричать, галасують, якщо задоволені, або ж голосять в горі чи тузі. В інших культурах (у північних і східних народів) така поведінка вважалася би ненормальною і неприпустимою. Тому один з найкращих шляхів розуміння людей – пізнання їхніх традицій, звичаїв, обрядів, свят тощо.

Та незалежно від культури або етнічної належності існують загальнолюдські критерії та ознаки психічно здорової людини:

• шанобливе ставлення й повага один до одного;

• розсудливість у діях та вчинках;

• вміння встановлювати та підтримувати дружні стосунки один з одним;

• адекватна самооцінка та реальність сприйняття навколишнього світу.

Головна мета формування та збереження психічного здоров’я полягає в тому, щоб зберегти індивідуальність людини, допомогти їй розкрити приховані можливості, тобто активізувати та включити процес самопізнання, самоусвідомлення та саморозвитку особистості. Цей процес неможливий без спілкування – однієї з основних форм життєдіяльності та існування людини.

Спілкування – це процес встановлення та розвитку контактів між людьми, які виникають під час спільної діяльності, прояв фундаментальних особливостей психіки людини, форма її життєдіяльності та існування. Людина починає спілкуватись з моменту народження і це триває до кінця її життя. Вона зберігає функції спілкування і наодинці з собою (внутрішнє мовлення, монолог з собою тощо). Недостатнє задоволення потреби дитини в спілкуванні може у майбутньому призвести до її емоційної глухоти, черствості, закріплення недовіри до світу. Спілкування з іншими людьми є життєво необхідним для людини, якого б віку вона не була. Недаремно у всіх народів світу найтяжчим покаранням вважається ув’язнення в одиночній камері.

Зміст спілкування полягає в тому, що воно є засобом передачі форм культури і суспільного досвіду. У спілкуванні виявляються індивідуальні особливості людини.

Визначають різні стилі спілкування. Найважливішими з них є позитивне та негативне спілкування.

Позитивне спілкування – це стиль спілкування людини, за якого вона утворює навколо себе комфортну атмосферу, гарний настрій та можливість конструктивного діалогу. Позитивне спілкування є основою та фундаментом збереження психічного здоров’я людини.

Негативне спілкування – це стиль спілкування людини, за якого вона утворює навколо себе атмосферу напруженості, дискомфорту. Стає неможливим вирішення проблем. Людина з негативним стилем спілкування є джерелом сварок, суперечок, що не сприяє зміцненню та збереженню психічного здоров’я не тільки цієї людини, а й оточуючих. Така людина є джерелом стресів.

Вивчаючи тему № 2, ми вже говорили про стрес. Людина, як біологічний вид, формувалась тисячоліттями, зазнаючи при цьому різноманітних стресів. Постійна зміна умов життя і, зокрема, технічна революція впливають на людину потоком надсильних подразників. В цих умовах в порядку пристосування зміщується діапазон сприйняття, як правило в сторону його зниження. Так, сучасний міський житель не чує так гарно, не бачить так гостро, як давня люднина і навіть людина, яка живе в селі.

Оточена надсильними звуковими чи світловими подразниками, сучасна людина пристосовується до них високим рівнем подразнень і в неї знижується гострота слухових і зорових сприйнять. Але такі пристосування не байдужі для здоров’я і потребують значних психічних і емоційних витрат. Людина на сильний шум відповідає підвищеною психічною збудливістю, подразливістю, порушенням сну. Наприклад, постійна голосна музика в квартирі – пряма загроза психічному здоров’ю її мешканців.

Надлишок зорових подразників – багатогодинний перегляд тевелізійних прорам, рух з великими швидкостями, створюють фон надсильного психічного навантаження. Часто люди відмічають, що поїздка на роботу і з роботи втомлює їх більше, ніж сама робота. Щоб уникнути таких перевантажень, слід рекомендувати у віільний від роботи час створювати обставини без сильних подразників: спокій, вечірні прогулянки, обмеження перегляду програм телебачення, відпочинок на природі, тощо.

Ми живемо в епоху науково-технічної революції та важливих досягнень в області біології та медицини. Перелік багатьох успіхів у різних галузях медицини можна вести на багатьох сторінках. Але в цілому захворюваність не зменшилася. Місце важких інфекцій зайняли хвороби, які в побуті часто називають “хворобами цивілізації”. Сюди належать гіпертонічна хвороба з усіма її загрозливими ускладненнями, аж до інсульту та інфаркту, стенокардія, пухлини, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, бронхіальна астма та інші захворювання алергічної природи, екземи та нейродерміти, а також алкоголізм та наркоманія. Більшість цих захворювань відносять до категорії психосоматичних. Цей термін означає, що зміни, що відбуваються при цих захворюваннях у внутрішніх органах і системах організму, лікарі пов’язують з більш або менш тривалим емоційним напруженням (у вигляді страху, ненависті, образи, відчаю), що виникають у відповідь на життєві труднощі та конфлікти – як міжособистісні (тобто між людьми), так і внутрішні. Саме внутрішнім конфліктам приписують головну роль у виникненні неврозів та психосоматичних захворювань.

Внутрішній конфлікт – це конфлікт між двома однаково сильними, але не сумісними одна з одною потребами, між двома різноспрямованими тенденціями поведінки. Так, якщо людина заради задоволення якихось своїх егоїстичних потреб повинна здійснювати вчинки, що суперечать її уявленням про саму себе як про благородну, сильну людину, вчинки, що можуть ушкоджувати її відчуття честі та справедливості, - вона опиняється в ситуації роздвоєння, конфлікту з самим собою. Потреба, саме існування якої вступає у протиріччя з основними вихованими установками поведінки, не може бути задоволена безпосередньо у поведінці і викликає хронічне емоційне напруження. Іншою причиною емоційного напруження стають зіткнення із зовнішніми перешкодами, що заважають задовольнити потребу, що є прийнятною для особистості, або удари долі, такі, як смерть близьких, війни, конфлікти. Незалежно від того, внаслідок яких причин – зовнішніх або внутрішніх – не вдається задовольнити актуальну потребу, у людини виникає стан стресу.

Відкриття закономірного переходу від стадії мобілізації до стадії виснаження (Г.Сельє) дозволило вченим притягти концепцію стресу для пояснення механізмів виникнення психосоматичних захворювань. При цьому сам розвиток стану стресу, навіть якщо він викликається фізичним впливом (травмою, переохолодженням або перегріванням, больовим шоком), в основному визначається негативними переживаннями, що виникають при цьому: емоційними реакціями на ситуацію у вигляді тривоги, депресії або безсильного гніву. Більш того, загроза, що навіть не супроводжується ніяким фізичним впливом, або несприятливі життєві обставини викликають інтенсивні прояви стресу. Стрес, обумовлений емоційними людськими відносинами, може мати руйнівні наслідки для здоров’я, тому слід детальніше проаналізувати психологію конфліктів.

Конфлікт – це :

• загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії суб’єктів спілкування і спричинені конкуренцією їх інтересів

• зіткнення протилежних цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів чи суб’єктів взаємодії

• невдоволення, тривога, розбурхані нерви, небажання вчитися, працювати з людьми

В основі конфлікту лежить:

• протилежність інтересів, бажань, потягів конфліктуючих сторін

• протилежність цілі або засобів її досягнення за даних умов

• побоювання, що буде зачеплено інтереси іншого

• суперечливі позиції сторін з будь-якого приводу

Причини конфліктів поділяють на суб’єктивні та об’єктивні.

Об’єктивні – напруженісьта нестабільність довкілля:

• економічна криза

• соціальна нестабільність

• суперечливі позиції сторін ( класу, держави, групи людей )

Суб’єктивні – внутрішні особливості сприйняття оточення і реагування на нього:

• невміння спілкуватись

• неспроможність аналізувати свою роль у конфлікті

• побоювання, що постраждають твої інтереси

• невідповідність бажань та можливостей

• протилежність цілей та засобів їх досягнення

Конфлікти класифікують на :

• внутрішньоособистісні ( психологічні )

• міжособистісні ( соціальні )

• соціально – психологічні

Наведемо деякі приклади конфліктів.

1.Внутрішньоособистісні конфлікти :

• мені не подобається палити, я не отримую від цього задоволення, але я палю, бо боюся непорозумінь з моїми однокласниками – виникає конфлікт з самим собою

• я дуже люблю цукерки та тістечка, але в мене зайва вага – я маю вирішити, що вибрати

2.Міжособистісні конфлікти :

• суперечності з однокласниками за лідерство

• суперечки між батьками та дітьми тощо

3.Соціально-психологічний конфлікт :

• людина, яка внутрішньо слабка, яка не вміє спілкуватись сама з собою, починає думати, що всі її невдачі спричинені іншими людьми , в неї виникає почуття ворожості до інших, що призводить для загострення як внутрішньоособистісних, так і міжособистісних стосунків

В залежності від наслідків конфлікти бувають :

• конструктивні - є джерелом удосконалення та розвитку особистості

• деструктивні – вирішення проблеми стає неможливим, руйнує міжособистісні відносини

• стабілізуючі – всі залишаються при своїх інтересах

Конфліктів не уникнути, адже усі люди різні, мають різні думки, бажання, інтереси, тобто можливі їх зіткнення. Але слід вчитись долати конфлікти та пов’язані з ними труднощі (практична частина заняття, розділ 2 )

Стресом для організму людини є порушення біологічних ритмів, про які ми детально говорили, вивчаючи тему № 2. Знання про шкідливий вплив стресу та наявність циркадних ритмів функціонування основних органів і систем лежить в основі організації раціонального режиму дня та життя.

Люди давно звернули увагу на той факт, що багато проявів життєдіяльності їх організму, багато різновидів діяльності мозку проходить без втручання свідомості - підсвідомо.

Ми не усвідомлюємо процесів, що постійно проходять в наших внутрішніх органах, ми не помічаємо слабких чи неясних, “замаскованих” впливів на зір і слух, хоч вони сприймаються мозком, про що свідчать зареєстровані приборами сигнали. Більше того, часто ми не можемо пояснити собі і іншим, яким чином у нас виникла цікава наукова ідея, рішення проблеми, над якою ми працювали багато днів.

На жаль, терміном “підсвідоме” позначають все, що не усвідомлюється. В результаті підсвідоме перетворилось у сукупність явищ, надто далеких одне від одного.

Зрозуміло, що важливою умовою успішного аналізу фізіологічних основ того чи іншого психічного феномену є уточнення знання суті цього феномену. Вважають, що свідоме – є узагальнене знання, яке можна передати. Усвідомити – це значить набути потенційну можливість навчити, передати свої знання іншому. Свідомість має соціальний характер. Таким чином, свідомість є таке знання про світ, закріплене в “нервових моделях” мозку, яке:

• може бути використане людиною для організації дій, спрямованих на задоволення існуючих потреб;

• може бути передане іншим членам суспільства через другу сигнальну систему (мову).

Поза сферою свідомості знаходяться дві категорії, два класи явищ. Перш за все це пристосувальні реакції, що мають особисте, індивідуальне призначення: процеси регуляції внутрішніх органів, неусвідомлені деталі рухів (в тому числі вторинно неусвідомлені, автоматизовані навички), відтінки емоцій. Природа розвантажила мозок, звільнила свідомість від чорнової роботи, що протікає тим ефективніше, чим більш вона саморегульована.

Наш мозок несе в собі нашарування мільйонів років біологічної еволюції і тисячоліть суспільного розвитку у вигляді генетичної і соціальної “спадковості”. Далеко не всі атрибути цього багажу мають соціальну цінність для сучасної людини, заслуговують на передачу сучасникам. Тому вони також не підлягають усвідомленню, не включаються в організацію суспільної поведінки і виявляються частіше у випадках патології, хворобливих розладах діяльності мозку. Всі перераховані і подібні їм явища доцільно віднести до “підсвідомого”.

Другу групу неусвідомлених форм діяльності мозку - складають механізми творчості, формування гіпотез, домислів. “Творча особистість, - стверджує американський психолог Л. Кьюбі, - це така, яка певним, сьогодні ще випадковим, шляхом зберігає здатність використовувать підсвідомі функції більш вільно, ніж інші люди, які, можливо, потенційно є в рівній мірі обдарованими”. Передбачивши недопустимість об’єднання під терміном “підсвідоме” всього, що не усвідомлюється – від діяльності внутрішніх органів до творчих натхнень, - великий художник і мислитель К. Станіславський відчув нагальну потребу в якомусь іншому понятті, яке б відображало лише вищі і найбільш складні механізми творчості. Останню категорію неусвідомлених процесів він назвав надсвідомим.

Наведемо приклади:

• підсвідомо: працює селезінка, печінка, кістковий мозок, еритроцити і лейкоцити і інше внутрішнє “господарство” організму, в тому числі більшість клітин мозку…

• безсвідомо: повертаємось у сні, скрикуємо від болю, хапаємось за забите місце, намагаємось не бути одинокими і продовжити рід, отримати свою міру насолодження і страждання…

• підсвідомо: турбуємось за майбутнє, коли для цього ніби-то ще немає причин, дещо підозрюємо, зауважуємо багато речей, будуємо нездійсненні і реальні плани, заздримо, інколи вирішуємо задачі, творимо…

• свідомо: зберігаємо гроші та інші цінності, говоримо компліменти, при холодній погоді тепло одягаємось, приймаємо ліки, знову ж таки підозрюємо, творимо…

В період екзаменаційних сесій на переходах метро «Університет» можна бачити студентів, що читають на ходу. Погляд спрямований в книгу, однак юнак іде досить впевнено, ні з ким не зіштовхується, вчасно сторониться. Так, не відриваючись від книги, сходить з ескалатора… таким, напівусвідомленим діям немає числа.

Розберемо ще один приклад. Перед нами на землі лежить зрубане дерево. По ньому потрібно пройти. Проходимо. Спокійно. Ще і ще раз, впевнено. Дерево підняте на півтора метра. Проходимо? Можливо… Впевненості, правда, набагато менше. Раз-другий похитнулись.

Дерево на великій висоті. Те ж саме дерево. Не йдемо. Лячно. Але хіба ж це не те саме дерево, по якому тільки що ми пройшли з такою легкістю? Пройти можна вільно, ми ж знаємо!!! Але знати мало…

Не віримо вже. Не віримо тому, що боїмося. Боїмося тому, що не віримо. Свідомість говорить: “Цього не станеться, тому що цього не повинно бути”, підсвідомість: “Цього не повинно бути, значить це може статись!” Цікава особливість підсвідомості: зміщувати вірогідність подій в залежності від їх значимості. Є парадокси і протилежного знаку – захисні витіснення, коли, наприклад, явна, невідворотна загроза незрозуміло чому нехтується…

Тепер ви не здивуєтесь, якщо ми зробимо висновок, що заїка заїкається тому, що хоче не заїкатися; страждаючий безсонням не спить від бажання заснути. Таким самим є паралізуюче хвилювання спортсменів, акторів, студентів на іспиті… Така природа майже всіх неврозів.