Metod.11

У світі, в якому ми зараз живемо, завжди були і, мабуть, будуть завжди образи, сварки, непорозуміння, злість і жорстокість. Значить, завжди будуть і неврози, й інші розлади. Завжди люди будуть шукати способи самокомпенсації щоб обійтись без лікарів. Тут допомагає релігія, захоплення мистецтвом, спортом, кохання і багато іншого.

Але і це не вихід із становища. Адже і священники, і митці, і спортсмени страждають тими ж неврозами. Дати одну єдину пораду на всі випадки життя неможливо. Кожний сам шукає свою стежку, що веде до самокомпенсації. Єдиної протореної дороги немає і не може бути.

Наука, що вивчає вплив на людину специфічних психічних впливів називається психотерапією. Лікар, який повинен підібрати пацієнту кращі види самокомпенсації, повинен порадити людині як вести себе в тій чи іншій ситуації називається психотерапевтом.

“Психотерапія – комплекс заходів, спрямованих на усунення хворобливих порушень в організмі шляхом інформативної дії на організм безпоседеньо через психіку” (А. С. Ромен).

На відміну від психіатрії та психопатології, психотерапія не може бути повністю віднесена до медицини. Вона знаходиться на стику медицини (зокрема, фізіології, психіатрії, нервопатології…), психології, соціології, ряду гуманітарних наук.

Мета психотерапії – перебудувати ставлення хворого до себе і до свого захворювання для ліквідації самого захворювання, а також для ліквідації індивідуальних причин до повернення хвороби. На думку вчених Лондонського інституту психіатрії мета психотерапії – заспокоєння, вселення надії, підтримка. На сьогодні виділено близько 250 прийомів психотерапії.

Одним із методів психотерапії є аутогенне тренування. Серед методів психотерапії значне місце займають трудотерапія, музикотерапія, психоестетотерапія, дихальна гімнастика, функціональні тренування і інші. Особливе значення останнім часом надається вивченню впливів на біополе людини.

На рівні сучасної науки енергетична система людини вивчена недо­статньо, хоча за допомогою най­новішої комп’ютерної, електрон­но-фізіологічної техніки вже до­ведена наявність енергоінформаційних процесів у її організмі.

Людський організм - складноорганізована і саморегульована біоенергетична динамічна система, що перебуває у певній рівновазі з зовнішнім світом. Людині, як і кожному живому організмові, властива наявність власного біо­енергетичного поля — біополя.

Біополе - це складне специ­фічне психофізичне поле, що існує довкола живих організ­мів і всередині них.

Учені вказують на наявність електромагнітного та інших видів випромінювань, які заповнюють увесь світовий простір. Важли­вість цієї обставини для існуван­ня земної біосфери відзначав В.І.Вернадський. «Довкола нас, - писав він, - у нас самих, всюди і скрізь, без перерви, вічно зміню­ючись, збігаючись і зіштовхую­чись, ідуть випромінювання різ­ної довжини хвиль — від хвиль, довжина яких обчислюється десятимільйонними долями мілімет­ра, до довгих, що вимірюються кілометрами. Увесь простір запов­нений ними. Нам важко, мабуть, і неможливо образно уявити це середовище — космічне середови­ще світу, у якому ми живемо і в якому - в одному і тому ж місці та в один і той же час - ми розрізня­ємо і вимірюємо все нові й нові ви­промінювання».

Просторова енергія (енергія кос­мосу) акумулюється біологічними об’єктами і, трансформуючись у біоенергію, бере участь у процесах їхньої життєдіяльності .

Біоенергія - це складний ком­плекс хвильових енергетичних процесів, які притаманні живим організмам і пов’язані з енергоінформаційним полем Всесвіту. Біоенергія акумулюєть­ся і трансформується біологічним об’єктом, забезпечуючи процеси життєдіяльності. Ці процеси мож­на свідомо цілеспрямовано форму­вати. Згідно з висловлюванням В.І.Вернадського: ” Космос впли­ває на людину через біополе, а кожний предмет є носієм біополя. Сумарне ж біополе Землі становить собою «сфе­ру розуму»”.

Людський організм - це не про­сто фізична структура, що склада­ється з молекул, а структура, котра має, як і все існуюче, енергетичні поля. Енергію цих полів називають по-різному: “прана” - в Індії, “чі” - у Китаї, “кі” - у Японії. На­укова її назва — біоплазматичне поле енергії, лептонові по­льові структури.

Біоенергія — це первородна, жит­тєдайна, основоположна універ­сальна енергія. Людина отримує цю енергію від матері під час на­родження, а потім певну частину її акумулює додатково протягом життя. На відміну від кровонос­них судин і крові, біомеридіани та біоенергія невидимі.

В античній філософії, починаю­чи з Арістотеля, ефір як субстан­ція “небесної сфери” та світил вважався “п’ятим елементом” (чоти­ри елементи — це земля, вода, по­вітря, вогонь).

Учені називають енергію п’ятим станом речовини, оскільки цей стан за своїми властивостями від­різняється від чотирьох відомих: твердого, рідкого, газоподібного і плазмового.

Аура (від грец. aura — віяння) - це прояв біополя, видимий за певних умов у вигляді променів, що світяться, або своєрідної оболонки довкола тіла люди­ни, котрі мають певне кольо­рове забарвлення залежно від духовного, фізичного і психічно­го стану людини.

Аура людини має сім шарів енер­гетичної оболонки тіла, або сім шарів-тіл, різного місцеположення, кольору, яскравості, форм, теку­чості, густини і функціонування.

Аура має певну яскравість, може бути забарвлена в червоний, жов­тий, синій, фіолетовий та інші ко­льори і також може мати райдуж­не поєднання барв.

Встановлено, що колір аури за­лежить від фізичного стану люди­ни, її духовно-моральних якостей, а також від психічного стану і на­станови в даний момент. Колір аури та її якість може змінити усвідомлена і неусвідомлена дум­ка. Ми повинні замислюватися не тільки над своїми вчинками і сло­вами, але й над чистотою наших помислів.

Якість випромінювання і його колір залежать від стану серця, інакше кажучи, від переживань людини. Отже, навколишній світ невидимо для нас забарвлений у кольори емоцій і почуттів, які пе­реживає людина. Про це слід зна­ти і, природно, боротися з негатив­ними переживаннями.

Через ауру фізичне тіло поєдну­ється з навколишнім світом. Аура, контактуючи з навколиш­нім світом, виконує рецепторну функцію, передає і кодує різнома­нітну інформацію про навколиш­нє середовище у підсвідомості лю­дини. За допомогою аури людина неусвідомлено спілкується з усією живою природою -тваринами, рос­линами тощо.

Стійкі зміни властивостей аури часто призводять до патології фі­зичного тіла. І навпаки, різні па­тологічні стани організму обов’язково позначаються на структурі аури. Аура - це свого роду захисний енергетичний шар на поверхні тіла.

На думку вченого А.П.Гримака, “на даному етапі пізнання можна казати про те, що аура виконує функцію взаємодії міжособистісних енергоінформаційних систем на рівні підсвідомості, а також вза­ємодії з іншими живими об'єктами та захисну функцію в енергоформуючому плані”.

Таким чином, можна вважати, що ми всі є джерелом різноманітних полів, які переносять інформацію про стан нашого організму. Ризиковано стверджувати, що ця інформація може бути передана на значну віддаль, але на власному досвіді, мабуть, переконувався кожен, що хоча б за рахунок сприйняття теплового випромінювання можна передавати інформацію від одного суб’єкта до іншого. Але чи всі можуть однаково передавати і сприймати цю інформацію? Це можна перевірити шляхом експерименту.

Розділимось на пари і станемо один перед другим. В кожній парі один буде детектором, другий індуктором, котрий задумує якусь ділянку тіла. Детектор повинен визначити і назвати цю ділянку. Почати можна з того, що індуктор задумує якусь ділянку руки. Детектор на віддалі веде свою долоню і визначає ту ділянку, котра була задумана напарником. Що він може відчути - наперед сказати важко. Це може бути тепло чи, навпаки, прохолода чи якась пружна хвиля. Давайте спробуємо!

Сон складає третину життя людини. Щодобово підвладні циркадним ритмам, ми поринаємо в цей стан. Здавалось би, що може бути загадкового в цьому повсякденному явищі. І разом з тим, сон завжди був загадкою, його призначення в природі постійно цікавило вчених і діячів мистецтва, кожна людина намагалася для себе зрозуміти причини і значення цього регулярного і багатогодинного явища.

В наш час стрімкого розвитку науки і техніки, з його напруженим темпом життя і все зростаючим потоком різноманітної інфомації, нерідко чуємо: “Нічого не встигаю зробити за день”, “Не вистачає часу на всі справи”. І багато хто, не вміючи як слід організувати режим дня, нерідко економить час за рахунок сну.

Результати такої “економії” даються взнаки дуже швидко. Людина не відпочиває за ніч, поступово наростає втома, знижується працездатність, а згодом й опірність організму різним несприятливим впливам зовнішнього середовища. В подальшому може розвинутись безсоння. Адже сон – життєво необхідна потреба організму, не менш важлива, ніж харчування.

Без їжі людина або тварина може обходитись довше, ніж без сну. Фізіологи експериментально довели, що, наприклад, собака живе без їжі біля місяця, а без сну вона гине через 10-12 днів. Людина, потрапивши в екстремальні умови, може голодувати на протязі місяця і навіть довше, без сну вона не проживе і двох тижнів.

Сон – природний відпочинок для організму, що підтримує нормальну життєдіяльність. Він охороняє клітини кори головного мозку від виснаження і руйнування. Під час сну відновлюється енергія нервової тканини, що використалася під час активної діяльності.

Відомо, що в природі існує закон періодичності. Людина, як і всяка жива істота, підкоряється законам природи. Правда, періодичність сну більш складна і більше залежить від різних впливів, ніж періодичність інших явищ природи. У людини вона залежить від типу вищої нервової системи, віку, умов зовнішнього середовища і, найголовніше, від того, яким був період активності. За період розвитку природознавства виникали різні теорії, що намагались науково пояснити, чому сон необхідний для людини. Одні вчені вважали причиною сну отруєння мозку особливими отрутами – гіпнотоксинами, що накопичуються за день. Інші пояснювали сон перерозподілом крові: коли людина лягає, погіршується кровопостачання мозку. Треті вважали, що людина засинає в результаті збудження ”центру сну” в мозку. Однак, ці теорії пояснювали далеко не все, зокрема не розкривали природи чередування сну і активності людини.

Сон – результат гальмування кори великих півкуль, виникає по мірі використання нервовими клітинами енергії на протязі дня і зниження їх збудливості. Поширення гальмування на більш глибокі відділи мозку (підкоркові структури, середній мозок) зумовлює поглиблення сну.

В стані гальмування, спокою клітини повністю відновлюють свої енергетичні запаси. До моменту пробудження, якщо сон був достатньо глибоким і повноцінним, вони знову готові до активної праці.

Якщо записати біотоки мозку людини, що спить, за допомогою електроенцефалографа, то можна переконатись, що при різній глибині сну частота коливання хвиль буде різною. Для глибокого сну характерна повільна активність, яка на електроенцефалограмі дає запис хвиль з частотою 1-3 коливання за секунду. Під час неспання на кривій запису біотоків мозку переважають хвилі з частотою коливань 8-9 за секунду.

Вчені виявили, що під час глибокого сну в корі мозку тварин зберігаються активні ділянки. Наприклад, в голодної кішки під час сну зберігається активність лобної долі великих півкуль, де розміщені так звані травні центри. Після того, як кішці ввели глюкозу, ця діяльність мозку згасає і на електроенцефалограмі з’являються хвилі, характерні для глибокого сну. Багато людей не можуть заснути на голодний шлунок або засинають важко. Це відбувається внаслідок збудження травних центрів і поширення збудження на інші центри мозку.

Під час сну в корі мозку можуть бути і інші “вартові пункти”. Мати миттєво прокидається при рухах дитини; людина, що спить розкривається або вкривається, в залежності від температури повітря в кімнаті.

Є приклади, коли люди уві сні вирішували складні задачі. Відомо, що Д. І. Менделєєв на протязі кількох місяців без успіху намагався систематизувати у вигляді таблиці виявлену ним залежність між хімічними елементами. Одного разу він без успіху пропрацював над цим питанням до ранку. В розпачі кинувши роботу, він миттєво, не роздягаючись, заснув. І, раптом, уві сні він ясно побачив, яку таблицю можна скласти. Радість була настільки великою, що він пробудився і записав побачене на аркуші паперу, що потрапив йому під руку.

Дещо схоже сталося з німецьким хіміком Фрідріхом Кекуле, що відкрив формулу бензольного кільця. Ось що він писав про це: “Я сидів і писав підручник, але робота майже не просувалася… Я повернув крісло до вогню і задрімав. Атоми зарухались в мене перед очима, мій розумовий погляд міг тепер розрізняти довгі ряди, що звивалися, мов змії. Одна з змій схопила свій власний хвіст і в такому вигляді, ніби граючись, закружляла перед моїми очима”.

Подібні явища допомогли пояснити фізіологи. В процесі пошуку вирішення, в мозку утвоюється силне джерело збудження – “вартовий пункт”. Коли людина активна, багато інших зовнішніх подразників відтягують частину енергії від цього пункту. Під час сну інші подразники відсутні, і вся енергія концентрується в “сторожовому пункті”, що і призводить до успішного вирішення завдання.

Таким чином, сон, як підкреслював академік І. П. Павлов, - це перемога гальмування над збудженням. Однак, все ж таки неможливо поставити знак рівності між сном і гальмуванням. Між ними існує і суттєва різниця. Гальмування існує постійно, а сон наступає періодично.

Сон із сновидіннями свідчить про неповне гальмування кори головного мозку. Записуючи електричну активність мозку під час сну, вчені виділили 2 фази сну: з повільною електричною активністю – “повільний сон” і з швидкою електиричною активністю – “швидкий”, або парадоксальний, сон. “Парадоксальний” сон зявляється періодично на фоні повільного сну і займає приблизно одну четверту часу від вього сну. Вчені вважають, що сновидіння з’являються саме в процесі парадоксального сну. В цій фазі у людини, що спить, можуть рухатись очні яблука, скорочуватись м’язи обличчя, з’являєтися жестикуляція, зростати частота пульсу і дихання, інколи змінюватися їх ритми, підвищуватися артеріальний тиск. Тим, хто зловживає снодійним, слід врахувати, що вони, як правило, вкорочують фазу “повільного сну” і прибавляють фазу “парадоксального сну”, а це негативно впливає на якість сну.

Так що ж таке сновидіння? Сучасними дослідженнями встановлено, що у сновидіннях немає нічого містичного, таємничого, як думали раніше.

Багатообразні подразники зовнішнього світу і ті, що йдуть від внутрішніх органів, фіксуються в корі головного мозку і зберігаються в ній роками. Під час сну на фоні неповного гальмування кори ці образи ніби оживають інколи в чудернацькиій, невпорядкованій, спотвореній формі. Але вважається, що сновидіння завжди відображають те, що людина знає, бачила, чула або фантазувала.

І. П. Павлов описав ще один різновид сну, який він виявив у себе в похилому віці. Цей сон неусвідомлений. Дослідження, проведені останнім часом, підтвердили такий різновид сну. Суть його полягає в тому, що людина не може стверджувати з точністю, спала вона чи ні. Частіше такий сон спостерігається у старих людей, в яких різко послаблений процес гальмування. Зустрічається ця форма сну і в молодих. Звичайно вона виникає після тривалої важкої хвороби, сильних фізичних і психічних перевантажень.

“Ранок вечора мудріший…”. Не випадково герої старих казок, увібравши в себе досвід і знання багатьох поколінь, вирішення важливих проблем і початок любої важливої справи відкладали на ранок.

Швидкі темпи сучасного життя змушують людину цінувати навіть крупинку сну набагато дорожче, ніж це робили наші далекі предки. Кожна людина зацікавлена в міцному сні, але не кожна знає, як цього досягти.

Головна умова нормального сну – правильний спосіб життя. Дуже важливо підніматись і засинати в один і той же час. Насичений трудовий день, розумне поєднання розумової і фізичної праці, цікава робота, раціональний режим харчування, активний і різноманітний відпочинок, перебування на свіжому повітрі, заняття фізкультурою і спортом – необхідні передумови гарного сну.

Людям, зайнятим розумовою працею – науковим співробітникам, викладачам, студентам і іншим, слід остерігатися нічних засиджувань за письмовим столом. Зрозуміло, спокусливо посидіти за книгою, дисертацією, саме в нічний час, коли в домі всі лягли спати і ніщо не заважає, не відволікає. Це небезпечний шлях! Невдалий ритм може рефлекторно закріпитись і людина приречена на безсоння.

Правильний режим харчуваня відіграє теж велику роль в попередженні розладів сну. В основу його слід покласти принцип старого мудрого вислову: “Сніданок з’їж сам, обідом поділись з другом, а вечерю віддай ворогові”. Якщо перед сном дати навантаження на травний тракт, то в головний мозок будуть поступати імпульси – сигнали з переповненого шлунку. В результаті сон порушиться. Зрозуміло, не варто лягати й голодним. Правильніше з’їсти легку вечерю не менше як за дві години до сну(звичайно, слід обов’язково виключити алкогольні напої, каву, міцний чай, гострі й пряні страви – вони діють збуджуюче і можуть заважати заснути).

За годину – дві до сну намагайтесь сприймати якомога менше інформації, незалежно від її емоційного забарвлення. Бажано перед сном прогулятись по вулиці 20-30 хв. Рекомендується також перш ніж лягати в ліжко прийняти теплу ванну тривалістю 8-10 хв, якщо вона не заборонена у зв’язку з якимись захворюваннями. Ванна сприяє заспокоєнню і розслабленню м’язів. Заміть загальної ванни можна зробити ванну для ніг, але не душ, бо він активізує.

Кімната, в якій сплять, має бути гарно провітреною, бажано спати з відкритою кватиркою. Дослідження показують, що обмінні процеси в мозку під час сну протікають досить інтенсивно. Це дає можливість нервовим клітинам позбавитись втоми, найбільш повно відновити працездатність. Щоб сон був повноцінним і приємним, необхідно врахувати кожну дрібницю. Наприклад, виробити звичку спати в зручній позі, яка повинна бути невимушеною. Оптимальні умови швидкого засинання – зручне, відносно м’яке, тепле ліжко, оптимальна температура в спальні, надходження свіжого повітря, тиша й мінімальна освітленість.

“В здоровому тілі - здоровий дух“. В подальшому не лише щоденна практика, але й наука довели справедливість цього вислову древніх.

Сучасною наукою встановлено, що вплив фізичного тіла на стан центральної нервової системи здійснюється безперервно. Першочергове значення для нормального перебігу психічних процесів має, безумовно, фізична активність в силу того, що між діяльністю центральної нервової системи і роботою опірно-рухового апарату людини існує дуже тісний зв’язок. В скелетній мускулатурі знаходяться специфічні нервові клітини (пропріорецептори), які при м’язових скороченнях по принципу зворотного зв’язку посилають в мозок стимулюючі імпульси. Дослідження підтверджують, що багато функцій центральної нервової системи залежить від активності м’язів. З однієї сторони, завдання імпульсів, що йдуть від пропріорецепторів, полягає в тому, щоб сигналізувати в мозок про реалізацію рухів, що здійснюються (наприклад, піднімання руки, стискання кисті, тощо). З другого боку, специфічні нервові клітини одночасно підвищують загальний тонус кори головного мозку, в результаті чого зростає його загальна функціональна здатність. Загально відомо, що багато людей краще думають при ходьбі, ніж сидячи, багато ораторів супроводжують свою мову жестикуляцією, а актори переважно вчать свої ролі під час прогулянок.

Завдяки високо розвинутим функціям мозку людина набула здатності відновлювати свою працездатність під час фізичної та розумової діяльності. Ще І.М. Сєченовим було доведено, що активний організм швидше відновлює свої сили ніж пасивний. Так він встановив, що працездатність втомленої руки відновлюється швидше, якщо під час відведеного для неї відпочинку буде працювати інша рука.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ЗАНЯТТЯ.

РОЗДІЛ 1 . ТЕСТОВИЙ МАТЕРІАЛ.

Е. А. Клімов розробив спеціальну тестову таблицю, що допоможе зорієнтуватися у власних інтересах та схильностях, зробить розмову з самим собою на тему : “Ким бути?” більш змістовною та конкретною. Наводимо цю таблицю.

Користуватися таблицею потрібно так: читайте по порядку пункти таблиці та погоджуйтесь з ними (“так”) або не погоджуйтесь (“ні”).

Якщо ви відповідаєте “так”, то ставте олівцем знак “+” перед відповідною цифрою, що стоїть в даному пункті в одному з вертикальних стовпчиків. Відповідь “ні” може мати подвійне значення: або просто відсутність ствердження, або активне заперечення. В другому випадку перед відповідною цифрою ставте “-“, а в першому – ніякого знаку. Пройшовши таким чином усі тридцять пунктів, підрахуйте алгебраїчні суми відмічених чисел в кожному з стовпчиків (цифри без знаків враховувати не потрібно ).

Найбільші додатні суми будуть в стовпчиках, що відповідають найбільш відповідним для вас типам професій, маленькі суми, а тим більш, від’ємні – невідповідним.

Таблиця 1

№	Тип спеціальності (за ознакою предмета праці). Програма самооцінки.	П	Т	З	Х	Л
1	2	3	4	5	6	7
1	Легко знайомлюсь з новими людьми	0	0	0	0	1
2	Із задоволенням і довгочасно можу що-небудь майструвати (або шити, лагодити, в’язати)	0	1	0	0	0
3	Із задоволенням відвідую музеї, театри, концерти та художні вистави.	0	0	0	1	0
4	Із задоволенням та постійно слідкую та доглядаю за рослинами (або тваринами)	1	0	0	0	0
5	Із задоволенням і довго можу що-небудь підраховувати, розраховувати або креслити	0	0	1	0	0
6	Із задоволенням спілкуюсь з однолітками, малюками, коли потрібно їх зайняти або допомогти в чому-небудь	0	0	0	0	1
7	Із задоволенням і часто допомагаю старшим по догляду за тваринами (або рослинами)	1	0	0	0	0
8	Звичайно я роблю мало помилок в письмових роботах	0	0	1	0	0
9	Мої вироби звичайно викликають інтерес у товаришів і старших	0	2	0	0	0
10	Старші вважають, що в мене є здібності до певної сфери мистецтва	0	0	0	2	0
11	Із задоволенням читаю про рослинний (тваринний) світ	1	0	0	0	0
12	Активно приймаю участь в художній самодіяльності	0	0	0	1	0
13	Із задоволенням читаю про механізми, машини, прилади	0	1	0	0	0
14	Із задоволенням і довго можу розгадувати кросворди, важкі задачі, ребуси	0	1	0	0	0
15	Легко можу владнати суперечки між однолітками або малюками	0	0	0	0	2
16	Старші вважають, що в мене є здібності до роботи з технікою	0	2	0	0	0
17	Результати моєї художньої творчості схвалюють та удосконалюють і зовсім незнайомі люди	0	0	0	2	0
18	Старші вважають, що в мене є здібності до роботи з рослинами або тваринами	2	0	0	0	0
19	Звичайно, як вважають, мені вдається ясно та чітко для інших викладати думки у письмовій формі	0	0	2	0	0
20	Я майже ніколи не сперечаюсь	0	0	0	0	1
21	Речі, зроблені моїми руками, схвалюють незнайомі люди	0	1	0	0	0
22	Без значних труднощів засвоюю раніш невідомі або іноземні слова	0	0	1	0	0
23	Мені часто доводиться допомагати незнайомим людям	0	0	0	0	2
24	Довго, без втоми, можу займатися улюбленою художньою роботою	0	0	0	1	0
25	З великою цікавістю читаю про охорону навколишнього середовища, лісів, тварин	1	0	0	0	0
26	Люблю розбиратися в механізмах, машинах, приладах	0	1	0	0	0
27	Мені звичайно вдається впевнити однолітків або малюків в тому, що треба робити так, а не інакше	0	0	0	0	1
28	Із задоволенням спостерігаю за тваринами або розглядаю рослини	1	0	0	0	0
29	Із задоволенням читаю науково-популярну, літературно-критичну літературу, публіцистику	0	0	1	0	0
30	Випробовую себе в живописі, музиці, поезії	0	0	0	1	0
31	Без значних зусиль та із задоволенням розбираюсь в географічних картах, схемах, графіках, кресленнях, таблицях	0	0	2	0	0