Основні звітні документи

Допоміжні документи

Листок щоденного обліку роботи лікаря-стоматолога (стоматологічної поліклініки, відділення, кабінету)

форма № 037/0

Журнали обліку ургентних та планових оперативних втручань

Щоденник обліку роботи лікаря-стоматолога (стоматологічної поліклініки, відділення, кабінету) форма № 039-2/0

Журнал обліку госпітализованних хворих, консультацій хворих

Медична картка стоматологічного хворого форма №043/0

Журнали обліку цитологічних та патогістологічних досліджень

Журнал обліку профілактичних оглядів порожнини рота форма № 049/0

Журнал обліку виробничих травм хірургів-стоматологів та контактів з біоматеріалами інфікованих хворих

Бланки направлення на лабораторні, цитологічні, патогістологічні та рентгенологічні дослідження, в допоміжні кабінети

Документи непрацездатності, консультативні висновки, направлення на госпіталізацію

Історія хвороби стаціонарного хворого форма № 310

Розгорнутий текст змісту теми:

Стоматологія – медична наука про хвороби органів порожнини рота, зубів, щелеп, ділянок обличчя та шиї.

Людство почало лікувати пошкодження щелепно-лицевої ділянки та видаляти зуби 7-10 000 років тому. Спочатку – інтуїтивно, потім – чітко усвідомило потребу в отримання і наданні медичної допомоги при захворюваннях зубів та органів порожнини рота. Це відомо з матеріалів археологічних досліджень – скелети людей зі слідами захворювань зубів і щелеп та лікувальних дій, архітектурні пам’ятки та письмові твори стародавніх лікарів, де значне місце приділялось опису видалення зубів та лікування їх захворювань. З часом виникла потреба у відновленні втрачених зубів, проведенні пластичних втручань при втраті частин та тканин обличчя, лікуванні бойових пошкоджень обличчя.

Сучасна хірургічна стоматологія виникла в наслідок злиття зуболікування та хірургії. Перші згадки датуються 2500 р. до н.е.: роботи китайського лікаря Хвана Хі, який описав запальні захворювання порожнини рота; єгипетський папірус Г.Еберса (1550 р. до н.е.) містить поради по зміцненню розхитаних зубів; описи Гіппократа (V ст. до н.е.) видалення зубів.

У нашій країні в давні часи хвороби зубів лікували заклинаннями та заговорами проти злих духів. На чаші з кургану Куль-Оба (IV ст. до н.е.) біля Керчі зображено лікування зубів.

Розвиток зуболікування в Київський Русі (Х-ХІІІ ст..) був тісно пов’язаний з народною медициною. Видалення зубів, як й у Європі, займалися лікарі-ченці, лікарі-ремісники (різальники, костоправи), банщики, цирульники, ковалі та ін. з них пізніше відокремились «зубоволоки», які спеціалізувались на лікуванні та видаленні зубів. ХІІ ст. датується робота «Алімма» («Мазі») Зої (Євпраксії), онуки Володимира Мономаха. Один з примірників «Алімма» знайдений у Флоренції у бібліотеці Лоренцо Медичі. У цьому трактаті поєднаний багатовіковий досвід народної та античної медицини – праці Гіппократа та Галена, описані методи лікування багатьох хвороб, у тому числі захворювань зубів.

У ХІІ ст. відомий лікар Києво-Печерської лаври Агапій для заспокоєння зубного болю радив полоскати рот відваром блекоти, настоєм кореня косатки, вводити у порожнину рота часник.

Інструменти для видалення зубів створювали поступово, деякі їх зразки відомі й нині.

У 1710 р. при Петрі І було введене звання «зубний лікар». Але допомогу хворим із травмами обличчя продовжували надавати хірурги та лікарі загального профілю. Сам цар Петро І опанував у Голландії мистецтвом видалення зубів, привіз з Європи щипці для видалення зубів та використовував їх за потреби. У експозиції музею Полтавської битви (м. Полтава) міститься набір зуболікарських інструментів Петра І.

Але зуболікування розвивалось поза «офіційною» медичною наукою. Зуболікуванням займались самоуки, ремісники, цирульники та навіть кати.

Стоматологія як окрема медична наука почала швидко формуватися та розвиватися лише у кінці ХІХ ст.

Розвиток хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії відбувався синхронно з розвитком загальної хірургії та одонтології. У ХІХ-ХХ ст. у світі в галузі щелепно-лицевої хірургії та хірургічної стоматології працювали видатні лікарі та вчені – М.І.Пирогов, Ю.К.Шимановський, Казаньян, Конверс, Гілліс, Поль Тесьє, А.А.Лімберг, Д.А.Ентін, О.І. Евдокімов, Г.А.Васильєв, Ф.М.Хітров, В.М. Безруков, В.Ф.Рудько. Нині працюють Кавамото, Дювашель, О.І. Неробеев, О.І.Пачес, Т.Г.Робустова, Л.Клаузер та ін..

В Україні здавна відомі наукові школи, зокрема хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії. Видатні вітчизняні вчені: В.П.Філатов, С.С.Тігерштедт, С.Н.Вайсблат, Г.І.Семенченко, М.М.Великанова, В.С.Коваленко, Е.А.Александрова, Ю.Й.Бернадський, О.М.Солнцев зробили значний внесок у розвиток щелепно-лицевої хірургії.