Хронічний гранульоматозний періодонтит

Часто розвивається із гранулюю чого периодонтиту та протикає менш активне.

Патологічна анатомія. Мікроскопічне відмічається розростання грануляційної тканини у верхівки кореня. По периферії грануляційна тканина дозріває, утворює фіброзну капсулу, та виникає гранульома. У верхівковій частині кореня, що безпосередньо прилягає до розростань грануляційної тканини, визначаються ділянки розсмоктування цементу, іноді – дентину. На ділянках кореня, що сполучаються зі капсулою, відмічається утворення цементу.

В залежності від будови гранульоми розрізняють:

1. просту гранульому, що складається з елементів сполучної (грануляційної) тканини;

2. епітеліальну гранульому, в якої між ділянками грануляційної тканини знаходяться тяжи епітелію;

3. кистоподібну гранульому, що містить порожнини, яки вистлані епітелієм.

Клінічна картина. Плин захворювання різноманітний. Нерідко гранульома довгий час не збільшується або рот сет вкрай повільне. При цьому хворі часто не пред’являють скарг. Лише випадкове при рентгенологічному дослідженні визначається гранульоматозний осередок. Гранульома може розташуватися не у самий верхівки кореня (апікальна гранульома), а з боку (апіколатеральна гранульома). При цьому на поверхні альвеолярного відростку відповідно проекції верхівки кореня в наслідок перестройки кістки та явищ осифікуючого периоститу можна визначити безболісне вибухання без чітких меж.

У деяких хворих гранульома поступово збільшується. Звичайно це зв’язане з загостренням запального процесу, при якому порушується цілісність капсули гранульоми, а в оточуючих тканинах виникають реактивні запальні та дистрофічні процеси з переважанням резорбції прилеглих ділянок стінок альвеоли. Клінічно це виражається болісністю при перкусії та натисканні на зуб, в деяких випадках – явища гострого периодонтиту. Далі по мірі стихання запалення в окружності біляверхівкового осередку знов утворюється капсула.

Діагноз визначають за клінічними даними та за рентгенологічною картиною.

На рентгенограмі визначають в періапекальній ділянці округлий осередок розрідження кістки з чіткими контурами.

При вірно проведеному лікуванні на місці гранульоми визначають зміни, що характерні для фіброзного периодонтиту, або ділянка склерозованої кістки.

Диференційний діагноз. Хронічний гранульоматозний периодонтит слід диференціювати з радикулярною кистою, особливо у випадку вибухання альвеолярного відростку. На рентгенограмі при гранульоматозному периодонтиті визначають ділянку резорбції кістки 0,5-0,7 мм діаметром, при кисті – значна резорбція кістки з чіткими контурами.

Хронічний фіброзний периодонтит

Під впливом лікування, іноді самовільне може здійснюватися рубцювання гранульоматозного або гранулюючого осередку в периодонті та відновлення кісткової тканини. При цьому в окружності верхівки кореня утворюється обмежений запальний осередок внаслідок розростання фіброзної тканини.

Патологічна анатомія. Мікроскопічне при фіброзному периодонтиті ділянка периодонту зубу потовщена, щільна. Часто фіброзний периодонтит сполучається з гіперцементозом.

Клінічна картина. При фіброзному периодонтиті хворі скарг не пред’являють. При жуванні або перкусії не відмічається чутливість зубу або болючі відчуття. При огляді порожнини рота можна визначити зуб з некротизованою пульпою. Тільки у випадку загострення з’являється болісність при жуванні. Перкусія зуба може бути слабо болісна.

Діагноз визначають на основі рентгенодіагностиці. На рентгенограмі визначається розширення периодонтальної щілини у верхівки кореня зуба. Іноді в наслідок гіперцементозу визначається значне потовщення верхівкової ділянки кореня. Компактна пластинка альвеоли потовщена та склерозована.