9.3. Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами
Інжиніринг – це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших науково-технічних розробок.
Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо:
підготовки виробництва
забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);
забезпечення реалізації продукції;
обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів.
Основними чинниками, що впливають на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг, є:
прискорення науково-технічного прогресу;
зростання обсягу державних і приватних інвестицій;
наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку інжинірингових послуг;
високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів.
прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, тобто розширення сфер впливу;
збільшення числа великих інженерних фірм з великими оборотами і широкою сферою діяльності, створення національних і міжнародних асоціацій інженерних фірм, що сприяють розвитку інжинірингу.
До особливостей ринку інжинірингових послуг як ринку технологій належать:
результати торгівлі інжиніринговими послугами втілені не в речовинній формі продукту, як це має місце при торгівлі технологією, а в деякому корисному ефекті. Наприклад, послуги за навчання фахівців, керування процесом будівництва не мають матеріальних носіїв;
інжинірингові послуги пов'язані з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації, розрахованих на проміжне споживання матеріальних благ і послуг;
об'єктом купівлі-продажу є послуги, які пристосовані до використання в конкурентних умовах і передач в середньому доступних науково-технічних, виробничих, комерційних та інших знань та досвіду.
9.4. Особливості міжнародного технологічного обміну в Україні
В Україні до товарів високотехнологічного експорту відносяться:
машини та устаткування;
електричні машини;
локомотиви залізничні і рухомий склад, трамваї та ін.;
засоби наземного транспорту, крім залізничного;
літальні, космічні апарати, їх частини;
судна, човни, інші плавучі засоби;
прилади.
Відсутність окремих вітчизняних наукоємних товарів компенсується за рахунок імпорту. Так, середня частка наукоємних товарів в загальному обсязі експорту дорівнює 14,5%, а в загальному обсязі імпорту – 30,4%. Це є індикатором певної імпортозалежності України в сегменті високотехнологічних товарів.
На українському ринку технологічних послуг виділяються чотири групи послуг із узагальненої класифікації послуг зовнішньоекономічної діяльності: комп'ютерні послуги, роялті та ліцензійні платежі, науково-дослідні та дослідно-конструкторські послуги, послуги в архітектурних, інженерних та інших технічних галузях.
Частка експорту технологічних послуг в загальному обсязі послуг дорівнює 13,7%, а частка імпорту – 31,1%.
В Україні останніми роками спостерігається активізація ліцензійної торгівлі. Переважна більшість закуплених у зарубіжних країнах ліцензій має технологічний характер.
Серед продукції, що виробляється за ліцензійними договорами, вищу рентабельність (902,7%) має продукція ЗАТ «Луганський трубний завод», що виробляється на основі ліцензійного договору з Італією.
Кількість проданих ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності також зростає. Основним ліцензіатом України є Росія (близько 33,9% проданих за кордон ліцензій). Продають ліцензії також у Польщу, Китай, Молдову, США, Іран, Південну Корею, Сірію, Нідерланди.