Лекція 9. Міжнародна передача технологій
9.1 Сутність та форми міжнародного технологічного обміну
9.2. Міжнародна ліцензійна торгівля
9.3. Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами
9.4. Особливості міжнародного технологічного обміну в Україні
Під міжнародним технологічним обміном (трансфером технологій) розуміють сукупність економічних відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень.
Розвиток міжнародного ринку технологій (міжнародного технологічного обміну) зумовлений прискоренням науково-технічного прогресу (НТП). В умовах прискорення НТП передова техніка і технологія сконцентровані в невеликій групі промислово розвинутих країн, що витрачають величезні кошти на НДДКР.
Купівля передової іноземної технології є важливим засобом подолання технічної відсталості, створення власної промисловості, яка здатна задовольнити потреби внутрішнього ринку і зменшити залежність від імпорту.
На міжнародному ринку технологій передача технології здійснюється некомерційним і комерційним шляхом.
Некомерційними формами технологічного обміну є:
технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спеціальна література;
бази і банки даних;
міжнародні виставки, ярмарки, симпозіуми, конференції;
обмін делегаціями;
міграція вчених і фахівців;
стажування вчених і фахівців у фірмах, університетах, організаціях;
навчання студентів і аспірантів;
діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.
До форм технології, що підлягає міжнародному обміну на комерційній основі, належать:
І. Матеріальні види технологій:
підприємства «під ключ»;
технологічні лінії;
агрегати, устаткування, інструменти та ін.
Цей тип технологічного обміну пов'язаний із прямими інвестиціями в-будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм і виробництв.
II. Нематеріальні види технологій:
патент – це свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахідникові, і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу;
ліцензія – це дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату;
копірайт – це ексклюзивне право автора літературного, аудіо чи відео-продукту на показ і відтворення своєї роботи;
товарний знак – це символ певної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника;
ноу-хау – це надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що є комерційною цінністю, застосовуються у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом.
III. Послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу та ін.
За призначенням технології поділяються на технології продукції, технології процесів, технології керування.
У сучасних умовах міжнародному технологічному обміну притаманні такі особливості:
1. Розвиток ринку наукоємних технологій. Прогресивною вважається тенденція не просто зростання експортного потенціалу країни, а збільшення частки наукоємних високотехнічних товарів у загальній структурі експорту. Це є чинником економічного зростання.
2. Монополія найбільших фірм на ринках технологій. Науково- дослідні розробки концентруються у найбільших фірмах промислово розвинутих країн, оскільки тільки вони володіють достатніми фінансовими коштами для проведення дорогих досліджень.
3. Технологічна політика ТНК. Останнім часом відбулися зміни в напрямах НДДКР, проведених ТНК. Дослідження зміщуються в галузі, що визначають успіх у виробничій і збутовій діяльності:
удосконалювання традиційних видів виробів для їх кращого пристосування до вимог світового ринку за показниками матеріалоємності, енергоємності, безпеки, надійності тощо;
створення принципово нових товарів;
удосконалювання існуючої і створення нової технології.
ТНК використовують нові підходи до передачі науково-технологічних досягнень:
продаж ліцензій на початкових етапах життєвого циклу товарів;
встановлення монопольно високих цін на запатентовану продукцію;
використання патентів для контролю за розвитком техніки або для гальмування цього розвитку;
позбавлення дочірніх компаній ТНК самостійності у виборі техніки і технології;
передача ТНК ліцензій на некомерційних умовах своїм філіям і дочірнім компаніям, що ставить останніх у переважне становище на ринку, сприяє підвищенню конкурентоспроможності їхньої продукції;
створення стратегічних альянсів між ТНК різних країн для спільного рішення науково-технічних проблем.
4. Взаємини ТНК із країнами, що розвиваються. ТНК намагаються створити таку структуру міжнародного поділу праці, яка забезпечувала б економічну і технічну залежність країн, що розвиваються.
5. Участь у міжнародному технологічному обміні «венчурних» фірм (дрібних і середніх фірм із числом зайнятих до 1 тис. чол.). Перевага цих фірм на ринку технологій полягає у вузькій спеціалізації. Випускаючи обмежену номенклатуру товарів, ці фірми отримують доступ на вузькоспеціалізовані світові ринки; не несуть додаткових витрат на вивчення ринку, рекламу; приділяють більше уваги безпосередньому вирішенні науково-технічних задач.
6. Розвиток міжнародної технічної допомоги. Ця допомога надається розвинутими країнами країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою в галузі передачі технічних знань, досвіду, технології, навчання персоналу.