Семінарські заняття

Тема V. Соціально-економічний розвиток і політичне становище України в другій половині XVII – у XVIII ст.

Перше заняття

План

1. Україна після смерті Б. Хмельницького. Доба Руїни.

2. Лівобережна Україна в кінці XVII – на початку XVIII ст. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана І. Мазепи.

Теми рефератів

1. Гетьман Іван Мазепа: герой чи зрадник?

2. Антиукраїнська політика Петра I.

Додаткова література

1. Крупницький Б. О. Гетьман Мазепа та його доба. – К., 2001.

2. Сушинський Б. І. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX століть: історичне есе. – Одеса, 1998.

3. Черняховська Г. Меценатство гетьмана Івана Мазепи. // Пам’ять століть. – 2000. - № 4. – С. 39-50.

4. Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни. – К., 1998.

5. Горобець В. Павло Полуботок. // Історія України в особах: Козаччина.- К., 2000. – С.215-224.

6. Степанков В. І Виговський. // Історія України в особах: Козаччина.- К., 2000. – С.57-70.

Методичні рекомендації

Відповідь на перше запитання потребує аналізу політичної ситуації, що склалася після смерті Б. Хмельницького. Слід зупинитися на політиці, яку проводив гетьман І. Виговський, розкрити причини, що змусили його укласти союз із Польщею, проаналізувати зміст основних статей Гадяцького трактату. Далі необхідно висвітлити події, що спричинили поділ України на Лівобережну і Правобережну, започаткувавши період Руїни. Завершити розгляд питання бажано аналізом внутрішньої та зовнішньої політики гетьмана П. Дорошенка. У висновку необхідно вказати негативні наслідки доби Руїни для українського народу.

Розкриваючи друге питання, слід відмітити, що центром політичного та культурного життя українських земель в кінці XVII – XVIII століттях стала Гетьманщина. Дуже стисло слід розповісти про гетьманування Д.Многогрішного та І.Самойловича і про причини їх усунення від влади. Розглядаючи внутрішню політику гетьмана І.Мазепи, бажано зупинитися на його кроках, спрямованих на підтримку привілейованого становища козацької старшини, прагненні гетьмана сприяти формуванню власної генерації дворянства, культурно-просвітницькій діяльності. Висвітлюючи зовнішню політику І.Мазепи, необхідно підкреслити, що антиукраїнська політика Петра І підштовхнула І.Мазепу до союзу зі шведським королем Карлом XII. Слід вказати на катастрофічні наслідки Полтавської битви для Гетьманщини. Завершити розгляд питання доцільно розкриттям історичного значення діяльності гетьмана І.Мазепи.

Друге заняття План

1. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII ст.

2. Правобережна Україна у XVIII cт.

Теми рефератів

1. Павло Полуботок – наказний гетьман України.

2. Петро Калнишевський – останній кошовий Запорозької Січі.

Додаткова література

1. Репан О. Мобілізація козаків Гетьманщини для воєнних походів у 1735-1739 роках. // Київська старовина. – 2000. – № 1. – С. 18-30.

2. Сварник І. Останній кошовий отаман війська Запорозького низового. // Універсум. – 2004. – № 1-2. – С.37-41.

3. Струскевич О. Катерина ІІ та українська козацька держава. // Пам’ять століть. – 2000. - № 1. – С. 83-98.

Методичні рекомендації

Починаючи відповідь на перше запитання, слід підкреслити, що наслідком переходу І.Мазепи на бік шведів стало прагнення російського царату ліквідувати автономний устрій Гетьманщини. Доцільно проаналізувати основні етапи цього процесу, розглянути зміст і методи антиукраїнської політики російських царів (особливо Петра І та Катерини ІІ), заходи українських гетьманів (І.Скоропадського, Д.Апостола, К.Розумовського), спрямовані на уповільнення процесу ліквідації української державності. Завершити питання бажано з’ясуванням значення Гетьманщини в історії українського народу.

Розгляд другого питання семінарського заняття бажано розпочати з аналізу соціально-економічного розвитку Правобережної України, наголошуючи на відновленні Польщею старих колоніальних порядків. Слід відмітити, що посилення соціально-економічного, національного та релігійного гніту піднімало український народ на боротьбу. Розглядаючи різні форми протесту українців, варто підкреслити, що найвищим проявом незадоволення стали збройні повстання, учасників котрих називали гайдамаками. Необхідно розповісти про склад учасників, тактику дій гайдамацьких загонів, назвати етапи гайдамаччини та окреслити території, охоплені повстанським рухом. Слід зазначити, що найвищого піднесення гайдамацький рух досяг у 1768 р. під назвою Коліївщина. Розповідаючи про причини, хід та наслідки цього повстання, бажано підкреслити, що події Коліївщини висвітлили глибоку кризу політичного життя Речі Посполитої, безперспективність колоніальної політики, яку проводили правлячі кола цієї держави щодо українських земель.