Зміст “Березневих статей”

• Україна зберігала широку автономію в галузі адміністрації, судочинства, збору податків;

• армія налічувала 60 тисяч козаків;

• затверджувалися давні права всіх станів;

• гетьман мав сповіщати царя про свої зносини з іншими країнами та про вибори нового гетьмана;

• заборонялося вести дипломатичні зносини з Варшавою і Стамбулом.

Згідно з документами, затвердженими під час переговорів 1654 р., встановлювалися міждержавні відносини, що не обмежували незалежності України. Умови українсько-московського договору 1654р. свідчать про об’єднання України і Московії у своєрідну конфедерацію. Адже договір між двома державами загалом був рівноправний і, за умови дотримання, взаємовигідний. Водночас він був незавершений, недосконалий, діяв нетривалий час і тому дуже швидко втратив чинність.

Союз України з Москвою зумовив зближення Криму з Польщею. Восени 1654 року, щоб запобігти активності українських військ, татари та поляки вдерлися на Брацлавщину й перетворили її на пустелю. Було зруйновано 270 поселень, убито майже 10 тисяч немовлят, взято в неволю 200 тисяч осіб. Допомога з Москви надійшла надто пізно. Зупинити ворога українсько-московському війську вдалося ціною великих втрат в січні 1655р. в битві під Охматовим на Київщині.

В цей час змінилася міжнародна ситуація. На Польщу напала Швеція і майже всю її окупувала. Побоюючись посилення Швеції, Росія за спиною України розпочала сепаратні переговори з польськими дипломатами, які завершилися підписанням в жовтні 1655 р. Віленського перемир’я. Згідно з його статтями воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою припинялися, обидві країни натомість планували спільні воєнні дії проти Швеції. Тож українсько-російський союз проти Польщі фактично втрачав свою силу. Б.Хмельницький намагається створити антипольську коаліцію, залучивши до неї такі країни, як Швецію, Семиграддя, Бранденбург, Молдавію, Волощину, Литву. Проте трагічне закінчення об’єднаного українсько-семигородського походу на Польщу не дало можливості втілити в життя плани гетьмана і призвело до передчасної смерті Б. Хмельницького в серпні 1657 р.

Основним здобутком діяльності Б.Хмельницького є утвердження української козацької держави. Саме у відновленні незалежної держави, яка об’єднала всі етнічні українські землі, вбачав гетьман результати очоленої ним національно-визвольної війни. Тож розбудова держави, формування всіх її ланок відбувалися під особистим його керівництвом. Б.Хмельницький здобув визнання в Європі як полководець, що створив одну з найсильніших армій, збагатив військове мистецтво своєрідними тактичними прийомами. Гетьман відзначався також й винятковими дипломатичними здібностями, зумів налагодити добрі стосунки з багатьма державами. На жаль, ускладнення міжнародного становища не дало можливості Б.Хмельницькому здійснити свої плани повною мірою.

Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Богдан Хмельницький. Українські, російські та польські історики порівнюють його здобутки з досягненнями таких гігантів XVII ст., як Олівер Кромвель в Англії та Валенштайн у Богемії.

Український народ завжди виявляв любов до “батька Богдана”. У свідомості величезної більшості українців, починаючи з тих часів аж дотепер, Хмельницький залишається великим визволителем, героїчною постаттю, яка силою своєї індивідуальності й розуму підняла народ із багатовікового паралічу бездіяльності та безнадії і вивела на шлях національного і соціально-економічного звільнення.