2. Види порушень прав на об’єкти промислової власності

Так, законодавством встановлено, що дії, що вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визна­ються порушенням його прав:

- виготовлення продукту із застосуванням запа­тентованого винаходу (корисної моделі), засто­сування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в циві­льний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патен­том, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняєть­ся без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання та­кого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому ви­користані всі суттєві ознаки промислового зразка. Що стосується географічного зазначення походжен­ня товару, то порушенням прав визнається:

- нанесення його на товар або на етикетку;

- нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

- запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару:

використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

використання зареєстрованого зазначення гео­графічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього за­значення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або геогра­фічне зазначення його походження використо­вується у перекладі або супроводжується сло­вами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке викори­стання вводить в оману споживачів щодо похо­дження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорі­дних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або е неправомірним використанням його репу­тації;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової на­зви.

Що стосується географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:

- нанесення його на товар або на етикетку;

- нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

- запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару,

якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо.

Наступні дії, вчинені без дозволу власника сві­доцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав у випадку:

нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до това­ру предмет, зберігання такого товару із зазна­ченим нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезен­ня);

- застосування його під час пропонування та на­дання будь-якої послуги, для якої знак зареєст­ровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в до­менних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосо­вано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Основними порушення прав на засоби індивідуалізації товарів і послуг є вчинення дій, які кваліфікуються як недобросовісна конкуренція.

Поширеність недобросовісної конкуренції обумовлена кількома чинниками:

по-перше, не всі суб'єкти господарювання дбають про створення чесної репутації, оскільки вони не планують своє існування протягом тривалого часу, а після вчинення недобросовісних дій припиняють свою діяльність;

по-друге, споживачі не мають достатньої інформації про товари навіть після їхньої купівлі і використання. Наприклад, для споживача може виявитися важким або неможливим оцінити правдивість заяв щодо того, що певний товар харчування, вітаміни або інший виріб корисні для здоров'я;

по-третє, споживачі іноді не мають можливості довідатися про ціну і якість, запропоновані різними конкурентами.

В юридичній науці виникає питання щодо розмежування добросовісної і недобросовісної конкуренції. Недобросовісну конкуренцію слід розглядати як зловживання суб'єктами господарювання правом на конкуренцію. Це дії суб'єктів, що вчиняються в рамках належного їм права на конкуренцію, але з порушенням його меж. При цьому дії суб'єкта господарювання формально опираються на належне йому право, але при конкретній його реалізації вони набувають такої форми і характеру, що це призводить до порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поняття "недобросовісна конкуренція" визначене у ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" як будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Не слід вважати недобросовісною конкуренцією заподіяння різного роду незручностей і перешкод конкурентам у ході конкурентної боротьби, не пов'язане з порушенням чесних правил у підприємництві, оскільки їхня можливість, включаючи певні збитки, обумовлена логікою цих змагальних дій.

Слід також відрізняти недобросовісну конкуренцію від порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Подібність між ними - у тому, що вони порушують або спотворюють систему конкурентних відносин. Однак недобросовісна конкуренція порушує цю систему за допомогою використання нечесних або недобросовісних методів, а порушення законодавства про захист економічної конкуренції - за допомогою дій, що обмежують конкуренцію.

Слід відрізняти недобросовісну конкуренцію від забороненої конкуренції. Хоча і та, і інша конкуренція є неправомірною, між ними є істотна різниця. При недобросовісній конкуренції мова йде про зловживання належним суб'єкту господарювання правом вільно і чесно конкурувати з іншими суб'єктами на шкоду конкурентам і споживачам, а також суспільним інтересам. Заборонена конкуренція означає участь у конкуренції з порушенням установлених законодавством заборон конкурувати у певних сферах.

Сьогодні в Україні захист від недобросовісної конкуренції здійснюється в основному шляхом звернення до органів Антимонопольного комітету України. Цей порядок є більш розповсюдженим на практиці в силу ряду властивих йому ознак (оперативність, спрощеність процедури розгляду справ, професіоналізм працівників антимонопольних органів, відсутність необхідності сплати держмита, судових витрат і ін.). У той же час цей порядок має й істотні недоліки:

по-перше, звернення до антимонопольних органів не представляє для потерпілого суб'єкта ніякого матеріального задоволення у вигляді відшкодування збитків, морального (немайнового) шкоди. Ці способи захисту застосовуються винятково судовими органами;

по-друге, спрощений порядок розгляду справ передбачає значно менший обсяг процесуальних гарантій, ніж це має місце в судовому виробництві.

Проблемним моментом для попередження і усунення проявів недобросовісної конкуренції є відсутність в чиному законодавстві України належних механізмів попередження та виявлення окремих видів недобросовісної конкуренції. Істотним недоліком є також відсутність спеціалізованих судів і суддів, що зумовлює досить тривалі строки розгляду спорів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.

Будь-яке порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором.

Порушення права інтелектуальної власності тягне за собою обов'язок порушника відшкодування власнику завданих збитків. У зв'язку з цим кожній особі надається право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Способи захисту цих прав визначено ст. 16 Загальних положень Цивільного кодексу України.