1.2. Організація науково-технічної інформації в Україні

1.2.1. Організація науково – технічної інформації

Протягом усієї історії свого існування люди, спілкуючись з природою та між собою, набували знань про навколишню дійсність і про самих себе. Від кількості цих знань, від ефективності їх використання залежали і дедалі більше залежать умови життя і окремих людей і людства в цілому.

Потрібно навчитись керувати процесом накопичення і оптимального використання інформації. Виконати цю надзвичайно необхідну для подальшого розвитку людства задачу призвана порівняно нова наука – інформатика.

Інформатика – наука, яка вивчає структуру і властивості галузевої інформації, теорію і методи збереження, пошуку і розповсюдження інформації.

Головна задача науково - технічної інформації (НТІ) полягає в організації та здійсненні безперервного пошуку, накопичення, систематизації, збереження, вивчення, узагальнення і оперативного доведення до майбутніх і діючих фахівців в області проектування і будівництва різного роду об’єктів, науковців, інших спеціалістів, матеріалів і даних про все нове, передове і прогресивне, вітчизняне і закордонне з метою забезпечення прямого і непрямого використання науково – технічних досягнень і широкого впровадження їх у виробництво.

Як суверенна держава Україна стала членом Міжнародного Центру науково-технічної інформації (МЦНТІ), учасницею Угоди про міждержавний обмін НТІ. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України Українським інститутом науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ) започаткована діяльність щодо реєстрації та державного обліку науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) та захищених дисертацій. Таким чином, основу національної мережі органів НТІ України складають державні органи науково-технічної інформації, а саме: УкрІНТЕІ – головний орган системи, 18 регіональних центрів науково-технічної та економічної інформації, Державна науково-технічна бібліотека та Державне виробничо-поліграфічне підприємство.

Як один із шляхів передавання і збереження інформації використовуються книги. В Україні зараз нараховується біля 19 тис. публічних бібліотек з фондом понад 295 млн. одиниць зберігання.

За призначенням бібліотеки поділяються на:

а) масові (публічні) – державні (обласні, міські, районні, сільські, шкільні, дитячі і т.п.);

б) наукові і спеціальні – державні, академічні, науково – технічні бібліотеки ВНЗ і т.д.

1.2.2. Методика пошуку літературних джерел

Кожний спеціаліст, в тому числі і майбутній, повинен правильно і швидко знайти необхідну книгу, довідник, нормативний документ, тобто бути знайомим з основами бібліографії.

Кожна бібліотека має каталоги, які значно полегшують підбір і пошук необхідної літератури. По групуванню матеріалу каталоги можуть бути алфавітними, систематичними і іменними. В алфавітних каталогах картки розміщені в алфавітному порядку по прізвищах авторів або назвах книг (якщо автори не вказані). До цього каталогу звертаються в тому випадку, коли необхідно вияснити наявність книг конкретного автора в бібліотеці або знайти необхідну книгу, назва якої вже відома читачу. В систематичному каталозі відображується весь фонд даної бібліотеки, а картки розміщуються по галузях знань. Предметні каталоги є різновидом систематичних каталогів, і в них картки зібрані в алфавітному порядку у відповідності зі змістом книг, тобто відображають літературу про окремі предмети, явища , події.

Підбираючи літературу з будь-якого питання (теми, проблеми), студент має знайти в систематичному каталозі відповідний відділ, або підвідділ в цьому відділі, продивитись всі зібрані там картки і скласти необхідний перелік літератури. В кожній бібліотеці є картотека журнальних і газетних статей. У такій картотеці можна знайти назви статей, опублікованих у періодичних виданнях, матеріали різних конференцій, вчені записки і т.п.

На картках каталогів, крім прізвищ авторів, указуються назви книг, місце видання, видавництво і рік видання, проставляються бібліотечні цифри, зазвичай у лівому верхньому куті картки. Для того, щоб отримати книгу максимально швидко, необхідно указувати всі її дані, в тому числі і шифр, так як це набагато прискорює пошук.

Велику допомогу в підборі літератури можуть надати бібліографічні покажчики за визначений період або декілька років.

У процесі навчання у ВНЗ студенту приходиться звертатися до різних довідкових видань, тобто енциклопедій, словників, статистичних та інших довідників. По сьогоднішній день використовується Велика Радянська Енциклопедія, де дається стисла інформація з усіх галузей знань. Видано три томи Географічної Енциклопедії України і перший том Енциклопедії Сучасної України, де зосереджено максимум тлумачень знань у відповідних галузях з урахуванням вітчизняного і світового досвіду.

Велике значення має отримання самої термінової, останньої інформації про роботи, які передбачаються до публікації. Оперативна інформація про книги і журнальні статті і т.п., які мають вийти в Україні, приводиться в спеціальних виданнях Книжкової палати України: “Літопис книг”, “Літопис журнальних статей”, “Літопис газетних статей”, “Літопис авторефератів дисертацій”. В цих виданнях назви книг і іншої літератури групуються в окремі розділи в залежності від спеціальності або видів знань. На кожну книгу у “Літописі книг” приводяться детальні вихідні дані: прізвище та ініціали автора, назва книги, видавництво, місце та рік видання, кількість сторінок, тираж. В останньому номері кожного журналу за рік, як правило, приводиться перелік всіх статей, надрукованих в даному журналі протягом року. Списки літератури є в більшості книг, підручників, і навчальних посібників.

На сьогоднішній день в Україні вже налагоджено механізм опрацювання результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на базі Українського інституту науково-технічної документації та економічної інформації. Для патентно-технічної документації створено власні системи обліку та державної реєстрації. Бібліографічним обліком вітчизняних публікацій займається Книжкова палата України, яка випускає серію поточних державних бібліографічних покажчиків – “Літописів”, про які говорилось раніше. Книжкова палата України стала засновником “Реферативного журналу України”, і зараз випускає 3 серії цього видання: “Природничі науки”, “Техніка. Промисловість. Сільське господарство”, “Соціальні та гуманітарні науки”.

Державною науково-технічною бібліотекою України з травня 1997 р. почав видаватися на паперовому та електронному носіях реферативний журнал (РЖ) “Депоновані наукові роботи”. З 1993 р. випускається офіційний бюлетень “Промислова власність” за різними напрямками (“Винаходи. Корисні моделі. Промислові зразки. Знаки для товарів і послуг. Сорти рослин”).

Підбір книг з теми, що цікавить студента, доцільно починати з перегляду каталогів. Однак і в каталогах не завжди легко можна знайти кращу або найнеобхіднішу з даної проблемі книгу. Інколи важко визначити і послідовність роботи з різними книгами, статтями і іншими джерелами.