1.1.4. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес

«Болонським процесом» в останні роки прийнято називати діяльність європейських країн, яка спрямована на те, щоб зробити узгодженими системи вищої освіти цих країн, створити Європейський простір вищої освіти. Основний зміст Болонської декларації прийнятої 19 червня 1999 року у м. Болонья полягає в тому, що країни-учасниці зобов’язалися до 2010 року привести свої освітні системи у відповідність певному єдиному стандарту.

Основні цілі Болонського процесу зводяться до наступного:

- побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

- посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому Європейської системи вищої освіти;

- досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

- формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи в цілому;

- підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей;

- змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

Україна також здійснює комплекс заходів щодо забезпечення приєднання до Болонського процесу. Для реалізації цих цілей в Україні здійснюється поліпшення стану освіти і науки в таких напрямах.

1. Розширення доступу до отримання вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найбільш повному засвоєнню освітніх потреб громадян.

2. Забезпечення та гарантія якості вищої освіти. Значною мірою регулюється стандартами вищої освіти. Забезпечення якісних показників освітньої діяльності регулюється ліцензуванням, атестацією та акредитацією навчальних закладів, які систематично проводяться Державною акредитаційною комісією (ДАК). Тому при вступі до ВНЗ абітурієнту рекомендується ознайомитись із сертифікатом про рівень акредитації даної спеціальності, щоб бути впевненим, що після закінчення навчання він отримає диплом державного зразка.

3. Активна участь студентства. Країни-учасниці Болонського процесу підтримують участь ВНЗ та студентства у Болонському процесі і вважають, що лише активна участь всіх партнерів у процесі може забезпечити його довгостроковий успіх. Студентство є повноправним партнером в управлінні вищою освітою. Студентські спілки приймають конструктивну участь у Болонському процесі. Учасники Болонського форуму схвалили двоетапну систему вищої освіти на основі двох ключових навчальних циклів: базова (додипломна) вища освіта – бакалавр та повна (післядипломна) вища освіта – магістр. Навчання на другому циклі підготовки йтиме за індивідуальними програмами, у складанні яких активну участь беруть студент та науковий керівник. При здобутті вченого ступеня бакалавра та магістра повинні видаватися стандартизовані додатки до дипломів, які містять детальну інформацію про навчання, призначену для навчальних закладів і потенційних роботодавців.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі - КМСОНП) – це організація навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Заліковий кредит - це одиниця навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Модуль – частина навчальної дисципліни, практики, державної атестації, яка реалізується відповідними формами навчального процесу (лекціями, практичними заняттями тощо).

Змістовий модуль – це система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об’єкту.

В університетах розроблені і впроваджуються такі елементи КМСОНП:

1. інформаційний пакет, в якому розміщена загальна інформація про університет, назва напрямів, спеціальностей, спеціалізацій, змістові модулі із зазначенням обов’язкових та вибіркових дисциплін, методики і технології викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних заходів, система оцінювання якості знань тощо;

2. договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом (напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень, порядок і джерело фінансування, порядок розрахунків);

3. академічна довідка оцінювання знань, що засвідчує досягнення студента в системі кредитів і за шкалою успішності на індивідуальному рівні та за системою ECTS.

Для організації навчального процесу (планування навантаження для кожної з кафедр, для окремих викладачів кафедр, а також для формування розкладу занять на семестр ) складаються робочі навчальні плани для кожного курсу по кожній зі спеціальностей.

Формування індивідуального навчального плану студента здійснюється на основі робочого навчального плану та змістових модулів (блоків змістових модулів навчальних дисциплін), що сформовані на основі структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Кожна навчальна дисципліна формується як система змістових модулів, об’єднаних в блоки змістових модулів та розділи навчальних дисциплін, передбачених для засвоєння студентом .

Індивідуальний навчальний план студента включає нормативні та вибіркові змістові модулі (навчальні дисципліни). Нормативні змістові модулі забезпечують виконання вимог вивчення нормативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики та сприяють академічній мобільності студентів. Вибіркові змістові модулі забезпечують виконання вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вони дають можливість здійснювати підготовку за спеціалізацією певної спеціальності та сприяють поглибленій підготовці в напрямах, визначених характером майбутньої діяльності.

Індивідуальний навчальний план студента за певним напрямом підготовки формується особисто студентом під керівництвом куратора та декана.

На молодших курсах, як правило, в індивідуальному навчальному плані студента переважають нормативні навчальні дисципліни, а на старших курсах вводяться вибіркові дисципліни, які формують спеціалізацію.

При цьому деканатом і випусковою кафедрою студентам пропонуються за вибором спеціалізації. Для раціональної організації навчального процесу студенти окремої спеціалізації об’єднуються у підгрупи чисельністю в 10-15 осіб.

Зарахування змістових модулів (дисциплін), включених в індивідуальний навчальний план, здійснюється при поточному оцінюванні засвоєння окремих модулів у терміни рекомендовані індивідуальним навчальним планом студента, або під час індивідуальних консультацій. В умовах КМСОНП застосовують такі форми організації навчального процесу: лекції, практичні, семінарські лабораторні, та індивідуальні заняття, усі види практик, консультацій, виконання індивідуальних та інших завдань викладача. Особлива увага надається самостійній роботі студента.

Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточного і підсумкового контролів знань.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння і засвоєння програмного матеріалу, вироблених умінь самостійно вирішувати практичні завдання, самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь публічно або письмово представити певний матеріал.

Підсумковий контроль знань студентів у формі екзамену здійснюється за результатами поточного контролю знань та екзамену.

Підсумковий контроль знань студентів у формі заліку здійснюється виключно за результатами поточного контролю.

Об'єктом контролю знань студентів є програмний матеріал дисциплін різного характеру і рівня складності, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю і на екзамені.

Завданням екзамену є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу дисципліни в цілому або її частини, логіки і взаємозв'язків між окремими розділами, здатності творчого використання набутих знань при вирішенні практичних завдань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни тощо.

Оцінювання знань студентів як при формі підсумкового контролю „екзамен" так і при формі підсумкового контролю „залік", може здійснюватися за 100-бальною шкалою.

З дисциплін, за якими згідно з навчальним планом передбачено форма підсумкового контролю „екзамен", оцінювання проводиться так:

- результати поточного контролю оцінюються за шкалою [0...100] балів, які за умови отримання студентом протягом семестру 60 і більше балів за згодою студента можуть бути зараховані як остаточний результат;

- студент має право скласти підсумковий контроль у вигляді екзамену, де може додатково отримати [0...40] балів. У такому випадку до набраних під час екзамену балів додається 60 балів поточного контролю.

З дисциплін, за якими відповідно до навчального плану передбачена форма підсумкового контролю „залік", оцінювання рівня знань студентів здійснюється в межах від 0 до 100 балів (включно).

З навчальної дисципліни, яка вивчається 2 і більше семестрів за наявності підсумкового семестрового контролю (екзамен, залік), поточна успішність у кожному семестрі оцінюється в межах від 0 до 100 балів (включно), а в загальній підсумковій оцінці враховується середньозважене значення балів за результатами поточного контролю в усіх семестрах, у яких вивчалася дисципліна, та результати екзамену (наказ МОН України від 30.12.2005 р. №744).

Студент, який набрав протягом семестру менше 60 балів, зобов'язаний складати підсумковий контроль (екзамен, залік).

Для організації поточного контролю викладачі зобов'язані:

• розподілити 100 балів між видами навчальної роботи;

• визначити форми проведення контрольних заходів і критерії оцінювання внесених до них завдань;

• внести розподіл балів до робочих навчальних програм;

• представити розподіл балів і критерії оцінювання на розгляд методичної комісії напряму підготовки (спеціальності);

• довести розподіл балів і критерії оцінювання до відома студентів на початку семестру;

• результати поточного і підсумкового контролю занести до відомостей обліку успішності.

Студентам, які беруть участь у позанавчальній науковій діяльності (в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій тощо) до результатів поточного контролю можна додавати додаткові бали. При цьому загальна кількість балів, що вноситься до відомості, не може перевищувати 100 балів.

Об'єктами поточного контролю знань студентів бакалаврської програми підготовки можуть бути:

• систематичність (у тому числі відвідування занять) та активність роботи на лабораторних, практичних, семінарських заняттях;

• якість і вчасність виконання індивідуальних завдань;

• ступінь засвоєння теоретичного матеріалу;

• якість і вчасність виконання модульних (контрольних) завдань.

При контролі систематичності та активності роботи на лабораторних, практичних, семінарських заняттях оцінюванню в балах підлягають:

• рівень знань, необхідний для виконання лабораторних робіт;

• повнота, якість і вчасність їх виконання та результати захисту;

• рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на практичних і семінарських заняттях;

• активність при обговоренні питань, що винесені на семінарські (практичні) заняття;

• результати експрес-контролю тощо.

При контролі виконання індивідуальних завдань, які передбачені робочою навчальною програмою дисципліни, оцінюванню в балах підлягають:

• виконання типових розрахунків, розрахункових, розрахунково-графічних робіт;

• самостійне опрацювання тем в цілому чи окремих питань;

• написання рефератів, есе;

• підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

• переклад іноземних текстів, встановлених обсягів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій тощо.

Курсові проекти (роботи), звіти про проходження навчальних і виробничих практик вважаються заліковими кредитами, які оцінюються в межах від 0 до 100 балів включно.

При виконанні модульних (контрольних) завдань оцінюванню в балах підлягають теоретичні знання і практичні уміння, яких набули студенти після опанування певного модуля. Модульний контроль може проводитись у формі тестів, відповідей на теоретичні питання або розв'язання практичних завдань під час проведення контрольних робіт, виконання індивідуальних завдань, розв'язання виробничих ситуацій (кейсів) тощо.

Повторне складання модульних контрольних робіт та індивідуальних завдань на вищу кількість балів дозволяється, як виняток, з поважних причин за погодженням викладача, який читає дисципліну, з дозволу декана факультету до початку підсумкового контролю (екзамену).

У разі невиконання певних завдань поточного контролю з об'єктивних причин, студенти мають право, з дозволу лектора за поданням викладача, скласти їх до останнього лабораторного, семінарського або практичного заняття. Час і порядок складання визначає викладач.

Формами поточного контролю знань студентів заочної форми навчання можуть бути індивідуальні письмові завдання (контрольні, розрахункові, розрахунково-графічні, курсові роботи, курсові проекти), які виконуються самостійно під керівництвом викладача.

Порядок видачі, підготовки і контролю виконання індивідуальних завдань є таким.

1. Індивідуальні завдання для домашнього самостійного виконання видаються під час установчої сесії (оглядових лекцій). Такі завдання можна розміщувати у навчально-методичних посібниках для самостійного вивчення дисциплін, розміщувати на сайті університету або видавати безпосередньо студентам під час аудиторних занять. Студенту потрібно надати можливість отримання індивідуальних завдань у міжсесійний період.

2. У міжсесійний період проводяться групові або індивідуальні консультації за графіком, складеним кафедрою і доведеним до відома студентів під час оглядових лекцій.

3. До початку сесії студенти здають або пересилають поштою на кафедру виконані домашні роботи. Дата подання робіт фіксується на кафедрі у журналі обліку курсових і контрольних робіт.

4. Роботи студентів мають бути перевірені викладачами кафедри у семиденній термін з дати отримання, і в разі недопущення їх до захисту, повернені студентам для доопрацювання.

5. Під час сесії студенти обов'язково захищають свої домашні роботи у ході співбесіди з викладачем.

6. Виконання і перевірка підсумкових модульних (контрольних) завдань проводиться у сесійний період згідно з розкладом.

Екзамени проводяться у формі виконання екзаменаційних завдань. Екзаменаційними завданнями можуть бути письмові форми завдань для перевірки теоретичних знань і практичних умінь і навичок.

Основною формою проведення екзамену є контрольно-тестова програма, яка має містити питання, які повністю відображають зміст програми дисципліни. Кожне тестове завдання повинно складати, як правило, 25 і більше запитань і відповідати змісту програми дисципліни. Практичні задачі мають охоплювати коло типових завдань діяльності майбутнього фахівця. Для тестових і практичних завдань мають бути визначені критерії диференціації оцінок.

За обґрунтованою пропозицією кафедри і при погодженні навчально-методичної комісії напряму підготовки (спеціальності), до екзаменаційного білету можуть бути внесені інші форми екзаменаційних завдань, визначений відповідний порядок і критерії їх оцінювання.

До відомості обліку поточної і підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах поточного контролю та екзамену.

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, що встановлюються вищим навчальним закладом. В університетах розроблена система переведення оцінок до національної шкали та шкали ECTS (табл. 1.1).

Таблиця1.1

Перехід від вітчизняної шкали оцінювання до європейської (ECTS)

Оцінка ECTS	Бали	Вітчизняна оцінка
A	4,75-5,00	5	ВІДМІННО – глибоке і повне опанування навчального матеріалу і виявлення відповідних умінь та навиків
B	4,25-4,74	4	ДОБРЕ – повне знання навчального матеріалу з кількома незначними помилками
C	3,51-4,24	4	ДОБРЕ – в загальному правильна відповідь з двома-трьома суттєвими помилками
D	3,01-3,50	3	ЗАДОВІЛЬНО – неповне опанування програмного матеріалу, але достатнє для практичної діяльності за професією
E	2,75-3,00	3	ЗАДОВІЛЬНО – неповне опанування програмного матеріалу, що задовольняє мінімальні критерії оцінювання
FX	2,00-2,74	2	НЕЗАДОВІЛЬНО – безсистемність одержаних знань і неможливість продовжити навчання без додаткових знань з дисципліни
F	0,00-1,99	2	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота і повторне вивчення дисципліни