- •Охорона праці Вступ до спеціальності Навчальний посібник
- •Вступ до спеціальності: Навч. Посібник / Нестер а.А., Турченюк в.О. –Хмельницький: хну, 2011. -280с.
- •Вступ Шановний першокурснику!
- •1.1. Система освіти в Україні
- •1.1.1.Типи та рівні акредитації вищих навчальних закладів
- •1.1.2.Типи та рівні акредитації вищих навчальних закладів. Структура вищого навчального закладу
- •1.1.3. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України
- •1.1.4. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес
- •1.2. Організація науково-технічної інформації в Україні
- •1.2.1. Організація науково – технічної інформації
- •1.2.2. Методика пошуку літературних джерел
- •1.2.3. Сучасні методи пошуку інформації
- •Контрольні питання до розділу 1
- •2.1. Концепція формування цілісної системи знань з питань охорони праці
- •2.1.1 Задачі і структура дисципліни
- •2.1.2. Історія розвитку науки про охорону праці
- •2.2. Суспільство та розвиток суспільних виробничих відносин
- •2.2.1.Продуктивні сили суспільства
- •2.2.2. Поняття виробничих відносин
- •Контрольні питання до розділу 2
- •3.1 Стан охорони праці в Україні та інших країнах світу.
- •3.1.1. Охорона праці як суспільно-економічний чинник і галузь науки
- •3.1.2. Стан охорони праці в Україні та інших країнах.
- •3.1.3. Основні терміни та визначення
- •3.1.4. Державні нормативні акти з охорони праці.
- •3.1.5. Основні принципи державної політики України з питань охорони праці
- •3.1.6. Основні принципи організації охорони праці в умовах різних форм власності
- •3.1.7. Законодавче регулювання питань охорони праці щодо створення безпечних і здорових умов праці
- •3.2. Закон України про охорону праці
- •3.2.1. Органи державного управління. Державний нагляд і громадський контроль. Система управління охороною праці на підприємстві
- •3.2.2. Навчання та інструктажі з охорони праці.
- •3.2.3. Розслідування і облік нещасних випадків та профзахворювань.
- •Контрольні питання до розділу 3
- •4.1 Концепція формування цілісної державної системи гарантування прав кожної людини на надійну безпеку
- •4.2 Основні елементи безпеки
- •4.3. Чинник безпеки особи
- •Контрольні питання до розділу 4
- •5.1. Соціальний захист потерпілих в умовах сучасного техногенного середовища
- •5.2. Поняття про травматизм виробничого та побутового характеру
- •5.3. Поняття про виробничі шкідливості та професійні захворювання
- •5.3.1. Поняття охорони здоров'я на виробництві та її правове забезпечення
- •Контрольні питання до розділу 5
- •6.1.Гігієна праці як наука
- •6.2.Основні задачі виробничої санітарії
- •6.3.Санітарно-гігієнічні особливості виробництва
- •6.4.Методи дослідження факторів виробничого середовища
- •Гігієнічна класифікація праці
- •Контрольні питання до розділу 6
- •7.1. Виробничий і технологічний процеси
- •Існуючі способи отримання заготовок, критерії вибору в сучасному виробництві можна представити наступними.
- •Розглянемо окреми способи виготовлення заготовок.
- •Характеристики основних груп ливарних матеріалів
- •Порівняльні характеристики основних ливарних способів
- •7.2. Структура машинобудівного заводу
- •7.3. Типи виробництва та їх технологічні характеристики
- •7.4. Основні етапи створення машин. Машина та її елементи. Життєвий цикл машини і його стадії
- •Структура механічного заводу.
- •Контрольні питання до розділу 7
- •Відділ охорони праці. Основні функції
- •8.2. Опис відділу техніки безпеки та стану забезпечення нормальних умов праці
- •8.3. Забезпечення нормальних умов праці
- •8.4.Відповідальність працівників за порушення вимог охорони праці
- •Контрольні питання до розділу 8
- •9.1 Класифікація методів механічної обробки
- •9.2. Технологічна система: склад, функції елементів, формотворні рухи. Класифікація верстатів
- •9.3. Продуктивність. Норма часу. Методи нормування
- •9.4. Токарні верстати: основні частини та виконавчі поверхні, їх функції.
- •Розкатування (в) і (г) гладких поверхонь обертання
- •9.5. Фрезерні верстати. Фрези і схеми фрезерування.
- •Р 99 исунок 9.16 – Схеми фрезерування
- •Поздовжньо-фрезерні (рис.9.17) призначені для обробки плоских поверхонь на заготовках великих габаритів. Усі ці верстати мають ручне керування.
- •Контрольні питання до розділу 9
- •10.1. Принципи конструювання машин-загальні положення.
- •10.2.Метрологічна експертиза технічної документації
- •Контрольні питання до розділу 10
- •11.1. Структура Держгірпромнагляду
- •11.2.Організація нагляду за станом охорони праці на підвідомчій території
- •11.3. Експертно-технічні центри. Структура. Задачі
- •Контрольні питання до розділу 11
- •12.1 Основні положення та задачі організації
- •Контрольні питання до розділу 12
- •ЛітературА
3.1.2. Стан охорони праці в Україні та інших країнах.
Згідно з концепцією загальнодержавної цільової програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2016 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 889-р протягом останніх десяти років в Україні спостерігається стійка тенденція до зниження рівня виробничого травматизму.
Так, у 2010 році рівень загального травматизму знизився порівняно з 2009 роком на 5 відсотків, а коефіцієнт частоти виробничого травматизму становив 0,816, у 2009 році – на 16 відсотків (0,859), у 2008 році – на 6 відсотків (1,018).
Постійно знижується і рівень виробничого травматизму із смертельними наслідками. Зокрема, у 2010 році такий рівень порівняно з 2009 роком знизився на 20 відсотків, коефіцієнт частоти виробничого травматизму із смертельним наслідком становив 0,045, у 2009 році – на 17 відсотків (0,047), у 2008 році – на 14 відсотків (0,064).
Зниження рівня виробничого травматизму спостерігається у зв'язку із зростанням валового внутрішнього продукту України (з 950 млрд. гривень у 2008 році до 1 трлн. 95 млрд. гривень у 2010 році).
Однак, незважаючи на певні позитивні зрушення в економіці, становище у сфері охорони праці залишається нестабільним. Існуючий в Україні рівень виробничого травматизму ще досить високий порівняно з більшістю розвинутих країн світу.
За даними Міжнародної організації праці, рівень смертельного травматизму в Україні залишається одним з найвищих порівняно з європейськими країнами та США: з розрахунку на 100 тис. працівників порівняно з Німеччиною вищий у 2,5 раза, США – у 2 рази, Італією – в 1,3 раза, але нижчий, ніж у Росії в 1,5 рази.
Рівень травматизму в Україні один із самих високих в Європі. Так у країнах північного регіону (включно Великобританію та Німеччину) у середньому стається 1,7 нещасних випадків на 100 тисяч працюючих. У Центральній Європі (включно Францію та Австрію) у середньому травмуються на виробництві 4 працівника зі 100 тисяч. На півдні та у країнах Середземномор'я у середньому на сто тисяч стається 5,1 нещасні випадки. У Східній Європі (включно Україну і Росію) у середньому стається 10,7 нещасних випадків на 100 тисяч працюючих. В Україні ця цифра дещо нижча за середню – 9,3 випадки на 100 тис. працюючих. Такі високі цифри у пострадянських країнах обумовлені, головним чином, небажанням власників інвестувати гроші в охорону праці.
Характерною особливістю сучасного вітчизняного виробництва є шкідливі та небезпечні умови праці.
Найбільш травмонебезпечними галузями у 2009 і 2010 роках залишаються вугільна, хімічна промисловість, агропромисловий комплекс, траспорт та будівництво. На підприємствах таких галузей травмовано 68 відсотків загальної кількості травмованих на виробництві, а смертельно травмовано – 71 відсоток загальної кількості травмованих.
Близько 70 відсотків нещасних випадків і аварій на виробництві у 2010 році сталися з організаційних причин (сметрельно травмовано 452 працівники), з технічних – 19 відсотків (121 працівника), а з психофізіологічних – 11 відсотків (71 працівник).
На даний час високим залишається рівень професійної захворюваності, що безпосередньо пов'язано з незадовільним станом медицини праці та санітарно-гігієнічними умовами праці на виробництві. Понад 23 відсотки осіб працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Близько 17 тис. осіб щороку стають інвалідами праці, понад 313 тис. осіб одержують компенсацію за відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, з них близько 50 тис. осіб отримують пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
За період з 2001 по 2009 рік Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань виплачено потерпілим на виробництві понад 18 млрд. гривень.
Роботодавці дуже часто розглядають тільки свої витрати на інвестиції у безпеку праці, забуваючи про другу цифру – втрати від нещасних випадків. Так, підрахували – у докризовий період світовий приріст ВВП склав 4,3%, а втрати від аварій та нещасних випадків – 4%. Тобто, майже весь прибуток країн в глобальному розумінні нейтралізувався.
На думку іноземних фахівців, які за програмою МОП працювали в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками пояснюється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) засобів виробництва. За даними Держгірпронагляду можна скласти таку статистику виробничого травматизму по Україні за 5 років(2006-2010) (табл. 3.1):
Таблиця 3.1
Cтатистика виробничого травматизму по Україні за 5 років(2006-2010 р.р.)
Рік |
Травмовано |
|
Всього |
у т.ч. із смертельним наслідком |
|
2006 |
18892 |
1077 |
2007 |
18194 |
1181 |
2008 |
16211 |
1013 |
2009 |
12370 |
675 |
2010 |
11698 |
644 |
Вищенаведені дані свідчать про те, що намітилась позитивна тенденція до зниження виробничого травматизму, в тому числі (що дуже важливо) зі смертельними наслідками. Частково це пов'язано з падінням обсягів виробництва, а відтак—зменшенням несприятливих виробничих факторів, що впливають на працівників, та скороченням чисельності останніх.
Витрати, пов'язані з нещасними випадками складають значну суму. Так кожен випадок виробничого травматизму в індустріальній державі (наприклад, європейській) обходиться приблизно в 500—1000 швейцарських франків на день. На сьогодні формування коштів на фінансування охорони праці (особливо бюджетне) залишається проблемою як у регіонах, так і в Україні в цілому. На сьогодні наша держава за станом охорони праці посідає у світі 90–92 місце. Якщо коефіцієнт частоти нещасних випадків зі смертельними наслідками (на тисячу працюючих) у таких країнах, як Великобританія, Японія, Швеція, Фінляндія, Німеччина, колишніх республіках Радянського Союзу, становить 0,016 – 0,053, то в Україні – 0,1. Крім людських втрат, матеріальні збитки від смертельних нещасних випадків щорічно становлять понад 100 млн грн. На думку науковців і фахівців, визначальним фактором розквіту та економічного благополуччя будь-якої країни в сучасних умовах є не тільки рівень національного доходу та рівень розвитку виробничої й соціальної сфери, але й загальний стан охорони здоров’я, до якого також відносять охорону праці.
За кордоном підприємці підрахували і давно прийшли до висновку, що більш економічно вигідно вкладати кошти в охорону праці, аніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на виробництві.