2. Принципи екології.

Широко відомі 4 принципи екології американського вченого Коммонера.

1. Все пов”язано з усім.

Якщо розглянути навіть найбільш просту систему, то виявиться, що існуючі в ній зв”язки вражають своєю кількістю та складністю. Вони існують як між окремими живими організами, так і між їх видами, популяціями, а також середовищем їх існування. Якраз наявність такої величезної кількості зв”язків дозволяє природі в цілому та окремим її екосистемам компенсувати негативний вплив на них. Кожний вид в природі існує в так званій “екологічній ніші”, включений до локальних, регіональних, глобальних біологічних кругообігів, де виконує строго визначену природну роль. Тому цілком зрозуміло, що зниження функції того чи іншого виду, або вилучення його з відрегульованих природних процесів призводить до розбалансування системи в цілому.

Наприклад, численність популяції того чи іншого виду періодично змінюється. Ця зміна є наслідком слідуючих простих зв”язків, котрі особливо показові для хижаків та видів, що є для них їжею. Коммонер приводить слідуючий приклад. В Канаді чисельність кроликів змінююється з періодичністю в 10 років. При цьому зростання кількості кроликів викликає зростання кількості особин рисів, котрі кроликами харчуться. Надмірне зростання чисельності рисі призводить до зменшення популяції кроликів і, як результат, до зменшення популяції самої рисі. Після цього знову починається період росту популяції кроликів і т.д. Такі тісні зв”язки характерні для всіх видів живих організмів в біосфері і якраз вони є причиною екологічних коливань.

Із всього зказаного випливає висновок про те, що екологічна система контролюється внутрішніми саморегулюючими зв”язками.

2. Все мусить кудись діватися або ніщо не зникає безслідно.

Землю можна розглядати, як відносно ізольовану систему. Тому зрозуміло, що всі залишки життєдіяльності всіх видів живих організмів акумулюються в біосфері. І тут виявляється разюча різниця між залишками життєдіяльності живих організмів і наслідками техногенної життєдіяльності людини. В природних умовах сміття, як такого, не утворюється, оскільки залишки життєдіяльності живих організмів в кінцевому результаті розкладаються на неорганічні речовини і повторно включаються в біологічний кругообіг. Ці процеси підтримуються завдяки тому, що в природі залишки одних організмів є їжею для інших. Наприклад, СО₂, що виділяється при диханні тварин, використовується в процесах фотосинтезу зеленими рослинами. В свою чергу, зелені рослини виділяють кисень, котрий використовується для дихання тварин. Таким чином, завдяки наявності тісного зв”язку між видами живих організмів в біосфері підтримуються постійні концентрації різноманітних біогенних елементів, і залишки життєдіяльності не накопичуються.

Зовсів по іншому організовано шлях техногенних залишків життєдіяльності людини. Коммонер наводить приклад з виробами, що містять ртуть – сухими елементами. Після використання ці елементи в більшості випадків викидаються людиною у сміття. Якщо після цього вони потрапляють на сміттєзпалювальний завод, то ртуть, випаровуючись, потрапляє в атмосферу, а потім осаджується на землю та в водоймище. Якщо сухий елемент потрапляє на звалище, то під дією зовнішніх факторів він руйнується і ртуть також потрапляє у грунт та водойми. Далі ртуть перетворюється бактеріями в розчинну сполуку (метильовану ртуть), котра поглинається живими організмами водоймищ. В кінцевому результаті ртуть знову повертається до людини, але у вигляді сполук у м”ясі риби. Вживання такої риби людиною може призвести до самих негативних наслідків.

Таким чином, ніщо не зникає безслідно. В біосфері викинуті техногенні речовини лише переміщуються з місця на місце, негативно впливаючи на процеси життєдіяльності всіх живих організмів.