- •Лекція 1 план
- •Предмет і завдання екології. Місце екології у системі інших наук.
- •Принципи екології.
- •Все пов”язано з усім.
- •Все мусить кудись діватися або ніщо не зникає безслідно.
- •Природа знає краще.
- •Ніщо не минає даремно (за все потрібно платити).
- •Глобальні проблеми екології.
- •Лекція 2
- •Екологічна система, біогеоценоз та його структура.
- •Класифікація екосистем.
- •Структура екосистеми
- •2. Трофічні ланцюги харчування.
- •3.Екологічні фактори.
- •4. Біотичні та абіотичні фактори.
- •Лекція 3 план
- •Біосфера та її роль на землі. Поняття про ноосферу.
- •Природні ресурси та ресурсний цикл.
- •Лекція 4 Динаміка популяції
- •1.7.1. Ознаки популяцій
- •Лекція 4 план
- •2 Газовий склад атмосфери.
- •3 Глобальні проблеми атмосфери.
- •Джерела та види забруднення атмосфери
- •Захист атмосфери
- •Очистка газів від аерозолів
- •Очищення газів від пароподібних і газоподібних домішок.
- •Лекція 5 план
- •Використання вод в промисловості, комунальному та сільському господарстві.
- •Системи водопостачання.
- •Лекція 6 план
- •Забруднення гідросфери. Формування стічних вод різних галузей народного господарства.
- •Методи очищення стічних вод.
- •Лекція 7 план
- •Гігієнічні критерії якості довкілля. Поняття про гдк, гдс, гдв.
- •Токсикологія – наука про шкідливі речовини. Класифікація шкідливих речовин.
- •Боевие отравляющие вещества .
- •Лекція 8 план
- •Екологічна експертиза, її мета і завдання.
- •Обов’язкові питання, що підлягають перевірці при проведенні екологічної експертизи.
- •Лекція 10
- •Будова літосфери.
- •Грунти України. Проблема збереження грунтів в с/г.
- •Корисні копалини України. Техногенне забруднення грунтів.
- •Лекція 11 план
- •Утворення відходів, їх характеристика та класифікація.
- •Методи утилізації і знешкодження відходів.
- •Принципи створення маловідходних технологій.
- •Лекція 15 план
- •Радіоактивне випромінювання та його властивості.
- •Природні та штучні джерела іонізуючого випромінювання.
- •3. Одиниці виміру іонізуючого випромінювання.
- •4.Радіоактивне забруднення навколишнього середовища.
- •5.Методи зниження рівня радіоактивного забруднення навколишнього середовища і поховання радіоактивних відходів.
- •Лекція 13 моніторинг
- •Лекція 14 план
- •Стратегія захисту навколишнього середовища.
- •Економічна ефективність природоохоронних заходів.
- •Лекція 16 план
- •Екологічне право. Природоохоронне законодавство в Україні.
- •Права та обов”язки природокористувачів.
- •Види екологічної відповідальності.
- •Правова охорона атмосферного повітря, водних та земельих ресурсів, надр, тваринного та рослинного світу, заповідників.
- •Екологічна експертиза, її мета і завдання.
- •Обов’язкові питання, що підлягають перевірці при проведенні екологічної експертизи.
Лекція 4 план
Будова атмосфери.
2. Газовий склад атмосфери.
Глобальні проблеми атмосфери
Методи очищення викидів
Атмосфера – зовнішня газова оболонка Землі, є складовою частиною біосфери і складається з суміші газів. Загальна маса атмосфери досягає приблизно 5.151015 т. Біля 50 % всієї маси атмосфери зосереджено в шарі до висоти 5.5 км і 99 % - в шарі до висоти 40 км.
Функції атмосфери:
регулює клімат Землі та добові коливання температури (якби атмосфери не існувало, то коливання добової температури на Землі досягло б 200 0С);
пропускає теплове випромінювання Сонця;
зберігає тепло, та виконує роль транспортника вологи;
є середовищем поширення світла та звуку (без повітря на планеті була б мертва тиша);
джерело кисню для живих організмів;
через неї відбуваються фотосинтез і обмін енергією – головні процеси біосфери.
Атмосферне повітря є одним з головних джерел життя на Землі. Людина не може прожити без повітря більше 5 хв. Потреба людини в повітрі залежить від його стану, умов роботи і лежить в межах від 15 до 150 тис. л на добу.
Історія виникнення та розвитку атмосфери досить складна й тривала, вона налічує близько 3 млрд. років. За цей період склад і властивості атмосфери неодноразово змінювались, але протягом останніх 50 млн. років, як вважають вчені, вони стабілізувались.
З висотою різко зменшуються щільність і тиск атмосфери, а температура змінюється нерівномірно й складно. В відношенні цих змін в вертикальному напрямку атмосферу поділяють на:
тропосферу;
стратосферу;
мезосферу;
термосферу;
екзосферу;
геокорона.
Тропосфера – приповерхневий шар атмосфери товщиною в середньому 11 км (над полюсами 8-10 км, над екватором – 16-18 км). На неї припадає ¾ маси всієї атмосфери. Повітря тут перебуває в молекулярному стані. Тропосфера нагрівається від Землі. З висотою температура знижується в середньому на 0.5 0С на кожні 100 м. В тропосфері міститься до 80 % всієї вологи, в ній дуже інтенсивний вертикальний та горизонтальний рух повітря.
Стратосфера (до висоти 40 км) характеризується постійною температурою – 90 … –70 0С, низьким вмістом вологи та малим барометричним тиском повітря. В стратосфері спостерігається підвищення вмісту озону, а тому її ще називають озоносферою, що захищає біосферу від ультрафіолетового випромінювання. Максимум озону сконцентровано на висоті 23-25 км. В стратопаузі ( на висоті 50 км) розташований ще один озоновий екран, який захищає біосферу від іонізованого випромінювання.
Мезосфера (до 80 км). В мезосфері температура спочатку зростає з висотою (до 50-60 км), а потім знижується до –100 0С.
Термосфера (іоносфера) на висоті від 80 до 1000-1200 км. Тут спостерігається висока концентрація електронів і позитивних іонів. Температура коливається в інтервалі 1000-1400 0С. Захищає від ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання біосферу.
Екзосфера (до 20000 км). Складається з іонізованого водню з незначними домішками гелію. Це екран, що захищає біосферу від електронів високої енергії. Температура досягає 1600 0С.
Магнітосфера – простір, розташований вище атмосфери в якому формується магнітне поле Землі. Магнітосфера захищає біосферу від безпосередньої дії потоку високотемпературної сонячної плазми, в складі якої є частинки дуже високої енергії і сильні магнітні поля. Місяць і Марс не захищені своїм магнітним полем і постійно піддаються впливу сонячної плазми, яка сприяє спіканню поверхневого шару пилу і перетворенню його у відносно міцну губчасту масу.