Теми рефератів та наукових повідомлень

1. Створення й видання україномовних підручників як один із щаблів розвитку вітчизняного термінознавства.

2. Українська термінологія і національні культурні традиції.

3. Правописні проблеми в українській науковій термінології.

4. Українська термінологія як чинник державності української мови.

5. Роль синонімів в термінологічних системах.

6. Місце інтернаціональних термінів у системі термінів націо­нальних мов.

7. Роль перекладу в поповненні термінологічної лексики.

8. Українізація іншомовних термінів.

9. Калькування окремих термінів з інших мов.

10. Особливості розвитку термінолексики на межі століть.

11. Актуальні проблеми термінознавства.

12. Номенклатура як сукупність термінів, символів і назв.

13. Українська термінологія – національна за своїми витоками, міжнародна за своїм поширенням.

14. Питоме і чуже в термінології.

15. Історія і сучасні проблеми української термінології.

16. Українські електронні фахові словники.

17. Особливості перекладу запозиченої термінологічної лексики українською мовою.

18. Урахування національної традиції в термінотворенні.

19. Проблеми перекладу термінології (правничної, бізнесової, управлінської, технічної).

20. Теоретичні засади термінознавста та лексикографії.

21. Термінологія в її історичному розвитку.

22. Мова науки і національна мова.

Рекомендована література

1. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008. – С. 131–143.

2. Шевчук С. В. Українське професійне мовлення : навч. посіб. / С. В. Шевчук. – К. : Алерта, 2011. – С. 197–201.

3. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Алерта, 2011. – С. 510–524.

4. Українсько-російський словник наукової термінології / За заг. ред. Л. О. Симоненко. – Київ-Ірпінь : ВФТ «Перун», 2004.

Тема 3.2

НАУКОВИЙ СТИЛЬ І ЙОГО ЗАСОБИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

План

1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.

2. Оформлювання результатів наукової діяльності.

3. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.

4. Стаття як самостійний науковий твір.

5. Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.

6. Рецензія, відгук.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

1. Особливості наукового тексту і професійного наукового

викладу думки

Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція – інформативна (повідомлення, пояснення, з’ясування, обґрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання – передавання інформації. Загальні ознаки наукового стилю – поняттєвість, об’єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки – усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень; форма тексту – монологічна (опис, міркування).

Активно функціонуючи в різних формах вираження наукової думки (найчастіше – у письмовій, рідше – в усній), науковий стиль розгалужується, за традиційною класифікацією, на чотири основні різновиди: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний, науково-публіцистичний.

Науковий текст – спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження.

Особливості наукового тексту

• науковий текст обов’язково відображає ту чи ту проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, характеризується доцільністю й раціональністю всіх положень, орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань;

• він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки й формальної логіки;

• широке використання понятійного, категоріального апарату науки;

• текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;

• його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину.

Структура наукового тексту:

1. Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету й завдання, гіпотези та методи дослідження.

2. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати.

3. Висновкова частина тексту регламентує висновки й рекомендації для проведення подальших наукових досліджень.

Мистецтво наукового тексту полягає у тому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі його складники, а й інтегрувати їх у цілісність.

Загальні вимоги до наукового тексту:

• Текст має бути чітко структурованим, поділятися на розділи й параграфи. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням з певного складника загальної проблеми, щоб кожен складник було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним.

• Крім членування тексту на розділи й параграфи, він має деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци й речення. Варто пам’ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки.

• Текст має вирізнятися композиційністю.

• Початок і кінець абзаців у науковому тексті – це найбільш інформативні місця; інші речення тільки розкривають, деталізують, обґрунтовують, конкретизують головну думку або є сполучними елементами.

• Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно.

• У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких передбачає новий рівень систематизації й узагальнення.

• Науковий текст позбавлений авторського «Я». Перевагу варто надавати безособовим формам викладу.

• Він має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі «Думкам просторо, а словам тісно». Ця вимога передбачає запобігання повторам, багатослів’я, зайвим словам, канцеляризмам тощо.