- •Тема 1.3
- •1. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •Основні ознаки терміна
- •2. 3Агальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія
- •3. Способи творення термінів
- •4. Проблеми сучасного термінознавства
- •Блок навчальних завдань
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
- •Тема 3.2
- •2. Оформлювання результатів наукової діяльності
- •План, тези, конспект як засіб організації розумової праці
- •Взірець плану: Питальний план
- •Номінативний план
- •Тезовий план
- •Вимоги до складання тез:
- •Конспектування наукової інформації, що сприймається на слух
- •Взірець конспекту:
- •Взірець конспекту:
- •Анотування й реферування наукових тектів
- •Взірці анотацій
- •Взірець
- •Структура реферату
- •Взірець титульної сторінки реферату
- •3. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань
- •Взірець оформлення покликань
- •Взірець бібліографічного опису джерел
- •4. Стаття як самостійний науковий твір
- •Взірець фрагмента наукової статті
- •5. Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт
- •Структура курсової роботи
- •Вимоги до написання дипломної роботи:
- •Типові помилки в написанні та оформленні роботи:
- •6. Рецензія, відгук
- •Мовні кліше для написання рецензії
- •Взірець
- •Блок навчальних завдань
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
- •Тема 3.3 переклад і редагування наукових текстів
- •Теоретичний блок
- •1. Суть і види перекладу
- •Види перекладу
- •2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
- •3. Переклад термінів
- •4. Особливості редагування наукового тексту
- •Прийоми виділення окремих частин тексту
- •5. Найпоширеніші синтаксичні помилки в наукових
- •Найхарактерніші стилістичні помилки у фахових текстах:
- •Блок навчальних завдань
- •Теми рефератів та наукових повідомлень
- •Рекомендована література
Взірці анотацій
Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – 3-тє вид., випр. – К. : Знання, 2006. – 367 с. Культура мови є невід’ємним складником особистості – одна з перших ознак загальної культури людини та суспільства. Вона включає в себе багато понять і вимагає постійної уваги до мовної поведінки особистості. Довідник містить складні випадки слововживання і допоможе читачам засвоїти граматичні норми української мови. Для викладачів та студентів філологічних факультетів, мовознавців, працівників засобів масової інформації, учителів, а також усіх, хто хоче підвищити рівень знання української мови. |
Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців : навч. посібник. – 3-тє вид., випр., доповн. та переробл. – К. : Арій, 2008. – 424 с. Мета пропонованого навчального посібника – допомогти державним службовцям досконало оволодіти українською літературною мовою, піднести рівень культури усного й писемного мовлення, а також набути навичок укладання конкретних документів. Посібник написано відповідно до Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації» ДСТУ 4163–203. Послідовно й дохідливо викладено теоретичний матеріал, який знайомить з мовними нормами офіційно-ділового стилю, подано зразки організаційних, довідково-інформаційних, обліково-фінансових та інших документів. Особливу увагу приділено усному діловому спілкуванню. Посібник стане у пригоді всім, хто не байдужий до української мови й хоче оволодіти мистецтвом ділового спілкування. |
Кабиш О.О. Зміни в семантичній структурі та функціонуванні маркованої лексики. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, м. Київ, 2007. У дисертації схарактеризовано основні наукові джерела з лексичної семантики, з’ясовано поняття «лексичне значення слова», «семантична структура слова», описано типи семантичних модифікацій, виокремлено окремі групи маркованих слів та здійснено їх детальний опис. Проаналізовано лексико-семантичні й стилістичні процеси, що відбуваються в маркованій лексиці сучасної української мови: актуалізацію й пасивізацію окремих груп лексики, зміни денотативно-конотативного статусу маркованих лексичних одиниць, ускладнення й спрощення семантичної структури маркованих номенів. Ключові слова: маркована лексика, лексичне значення слова, семантична структура слова, семантичні зміни, актуалізація, пасивізація, переорієнтація номінацій. |
Реферування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту, використовується в науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.
Реферат – це 1) вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей; 2) вид письмового повідомлення, короткий виклад основних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка.
Студентам усіх напрямів вищої освіти навички реферування допомагають опрацьовувати на якісному рівні та в значних обсягах науково-навчальну, науково-популярну, суто наукову літературу за спеціальністю. Реферативне читання наукових джерел за фахом є обов’язковим під час написання курсових, бакалаврських, дипломних робіт.
Основні функції реферату:
інформаційна – реферат подає інформацію про певний документ;
пошукова – реферат використовується в інформаційно-пошукових та автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації.
Реферати класифікують за кількома ознаками:
належністю до певної галузі знань (реферати з суспільних, гуманітарних, природничих, технічних, точних та інших галузей науки);
способом характеристики первинного документа (загальні реферати або реферати-конспекти, що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документа; спеціалізовані або проблемно-орієнтовані реферати, що акцентують увагу читача на окремих темах або проблемах первинного документа);
кількістю джерел реферування (монографічні – в основу покладений один первинний документ; реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць);
формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);
обсягом або глибиною розгортання теми (короткі, обсяг яких обмежений – не більше 850 знаків; розширені, обсяг яких не лімітується й може складати 10-15% від обсягу первинного документа, залежно від його значущості, новизни й доступності);
укладачем (автором) реферату (автореферати, написані самим автором дисертації, монографії чи інші твори; неавторські, складені працівниками реферативної чи інформаційно-бібліографічної служби);
рівнем формалізації реферування (наприклад, інтелектуальні реферати, складені людиною на підставі її інтуїтивного уявлення про значення інформації, що подається в первинному документі; або формалізовані реферати, складені на основі формалізованих методик – анкетні, аспектні реферати, реферати-екстракти (уривки) тощо).
Об’єктами реферування можуть бути:
наукові статті (теоретичні, експериментальні, методичні, описові та ін.);
розділи з монографій, збірників праць тощо;
патентні документи;
депоновані рукописи.