2. Способи подання (опису) алгоритму

До основних способів опису алгоритму можна віднести: словесно-формульний, графічний, з використанням мови програмування.

Словесно-формульний спосіб - це запис алгоритму у виді тексту з формулами по пунктах. Наприклад, необхідно визначити значення виразу Y=2a-(x+6). Словесно-формульним способом алгоритм розв’язування цієї задачі може бути записаний у наступному виді:

1. Увести значення змінних а та х.

2. Додати константу 6 до значення змінної х.

3. Збільшити значення змінної а у 2 рази.

4. Зменшити значення добутку 2а на (х+6) та зробити результат значенням змінної Y.

5. Вивести Y як результат обчислення всього виразу.

Графічний спосіб є більш універсальним, бо використовує послідовно з’єднані графічні зображення дій (блоки) з заздалегідь відомим змістом, що разом утворюють блок-схему алгоритму (лінії зі стрільцями, якими зв'язані блоки, указують послідовність виконання дій, обумовлених блоками). Головною властивістю цього способу опису алгоритмів є наочність: кожна операція обчислювального процесу зображується окремою геометричною фігурою; графічне зображення алгоритму показує розгалуження шляхів отримання розв’язку задачі в залежності від різних умов, повторення окремих етапів обчислювального процесу та інші деталі.

3. Правила оформлення блок-схем алгоритмів

Оформлення програм повинне відповідати визначеним вимогам. В даний час діє єдина система програмної документації (ЄСПД), що встановлює правила розробки, оформлення програм і супутньої документації. Правила оформлення блок-схем алгоритмів визначені ДСТ 10.002-80 ЄСПД, ДСТ 10.003-80 ЄСПД. Операції обробки даних і носій інформації зображуються на схемі відповідними блоками. Велика частина блоків по побудові умовно вписана в прямокутник зі сторонами а і в. Мінімальне значення а = 10 мм, збільшення значення а можливе на число, кратне 5. Розмір в = 1.5а. У межах однієї схеми рекомендується зображувати блоки однакових розмірів. Усі блоки нумеруються. Лінії, що з'єднують блоки та визначають послідовність зв'язків між ними, проводяться лініями рамки. Стрілка наприкінці лінії може не ставитися, якщо лінія спрямована праворуч або зверху вниз. З блоку (крім логічного) має виходити тільки одна лінія. Логічний блок може мати як продовження один із двох блоків, тобто з нього виходять дві лінії. Місця на схемі, де лінії зливаються, виділяються крапкою. У випадку, коли одна лінія підходить до іншої і злиття їх чітко виражене, крапку можна не ставити.

Схему алгоритму варто виконувати як єдине ціле, однак у разі потреби допускається обривати лінії, що з'єднують блоки. Якщо при обриві лінії продовження схеми знаходиться на тому ж листі, то на одному й іншому кінці лінії зображується спеціальний символ - з'єднувач - коло діаметром 0.5а. Усередині парних кіл указується однаковий ідентифікатор. Ідентифікатором, як правило, є порядковий номер блоку, до якого спрямована сполучна лінія або велика латинська літера. Якщо схема займає більш одного листа, то у випадку розриву лінії замість окружності використовується міжсторінковий з'єднувач. Усередині кожного з'єднувача вказується адреса - звідки і куди спрямована сполучна лінія. Адреса записується в двох рядках: у першому вказується номер сторінки, у другому - порядковий номер блоку. Блок-схема повинна містити всі розгалуження, цикли і виклики допоміжних програм.

Блок Початок
Блок Кінець
Блок Введення інформації
Блок Виведення інформації
Блок Обчислення
Блок Перевірка умови (логічний)
Блок Виклик допоміжного процесу
Лінія з’єднання блоків

Таблиця. Зображення базових елементів блок-схем

Однією з властивостей алгоритмів є дискретність - можливість розчленовування процесу обчислень, запропонованих алгоритмом, на окремі етапи, можливість виділення ділянок програми з визначеною структурою.