Ф.Б.Растреллі. Воронцовський палац. 1749-1757. Санкт-Петербург.
Воронцовський палац зведений у 1749—1757 для канцлера М. И. Воронцова. Палац відрізнявся багатим, нарядним декором фасадів і пишною обробкою інтер’єрів. В ньому більш як 50 парадних залів і приміщень. Воронцовський палац прикрашають ліпнина, золочене різьблення та інші елементи, що уособлюють стиль бароко. Будівництво й декор палацу вимагали таких великих грошових вкладень, що граф Воронцов за борги був вимушений віддати його російській казні. Коли на престол вступив Павло І, палац було передано Мальтійському ордену, проте після вбивства імператора в приміщенні розмістили Пажеський корпус (1810). Нині тут розташоване Суворовське училище.
Ф.Б.Растреллі. Строганівський палац.
Строганівський палац було зведено у 1750-х рр.. на перетині ріки Мойки з Невським проспектом. Будинки, що були на цьому місці і належали Строгановим, архітектор об’єднав в єдине ціле спільним фасадом, збудованим в барочному стилі. В цьому ж стилі були виконані головні інтер’єри палацу і Великі Парадні сходи, багато декоровані штучним мармуром (стуком) і позолоченими перилами, майстерно виконаними із заліза.
Ф.Б.Растреллі. Зимовий палац у Петербурзі.
Ф.Б.Растреллі. Великий Єкатерининський палац у Царському Селі.
Ф.Б.Растреллі. Великий палац в Петергофі.
Найбільшим представником Московського бароко середини XVIII ст. був архітектор Ухтомський Д.В. (1719-1774 рр.). Його творчість розгорталась під впливом художніх уподобань і творінь Ф.Б.Растреллі, зокрема в Москві і Підмосков’ї: палаци в Кремлі, Аннегофі й Перові. До наших днів дійшла лише п’ятиярусна дзвіниця в Троїце-Сергіївській лаврі у Загорську.
Д.В.Ухтомский. Дзвіниця Троїцько-Сергіївської лаври у Загорську. 1741-1768.
Практика контактів і контрактів із зарубіжними майстрами побутувала в Європі. Росія не була виключенням. Ще за часів Петра І тут працювали італійські зодчі. От і Растреллі був вимушений піти у відставку, оскільки імператриця Катерина віддала перевагу другому головному стилю епохи Просвітництва – класицизму.
Архітектура. Стиль класицизм.
Розвиток архітектури Росії наприкінці 18 ст. обумовлений економічними й соціальними факторами. Економіка країни призвела до утворення широкого внутрішнього ринку й активізації зовнішньої торгівлі, що сприяло продуктивності поміщицьких господарств, ремісничого і промислового виробництва. В результаті чого виникла необхідність зведення казенних і приватновласницьких споруд, найчастіше державного значення. До них відносились торгівельні будівлі: гостинні двори, ринки, ярмаркові комплекси, контрактові будинки, лавки, різноманітні складські споруди. А також унікальні споруди громадського призначення – біржі і банки. В містах стали будувати багато казенних адміністративних будівель: губернаторські будинки, лікарні, тюремні замки, казарми для військових гарнізонів. Інтенсивно розвивались культура і просвіта, що викликало необхідність в будівництві багатьох споруд, навчальних закладів, різних академій, інститутів – пансіонатів для дворянських і міщанських дітей, театрів і бібліотек. Швидко зростали міста, передовсім за рахунок житлової забудови присадибного типу. В умовах величезного будівництва, що розгорталось в містах і поміщицьких садибах, зрослих будівельних потреб, архітектурні прийоми і складні форми бароко, вишукані й пишні, виявились непридатними, оскільки декоративність цього стилю вимагала значних матеріальних витрат і великої кількості кваліфікованих майстрів різних спеціальностей. Тому виникла потреба в перегляді основ зодчества. І саме класична архітектура античності, доцільна, проста і ясна і разом з тим виразна, послужила еталоном краси, стала свого роду ідеалом, основою класицизму, що формувався в Росії. Цей стиль в Росії представлений зокрема роботами Карло Іванович Россі (1775-1849):
1808. Єкатерининська церква в Кремлі
1809. Перебудова Путєвого палацу Катерини II в Твері
1816. Реконструкція Аничкова палацу
1815—1822. Ряд павільйонів і бібліотека в Павловському палаці
1816—1918. Єлагін палац з оранжереєю і павільйонами (1816—1818)
1819—1825. Ансамбль Михайлівського палацу з прилеглими до нього садом і площею
1819—1829. Ансамбль Дворцової площі з будівлею Головного Штабу і тріумфальною аркою
1829—1834. Ансамбль Сенатської площі з будівлями Сенату й Синоду
1827—1832. Ансамбль Олександрійської з будівлями Александринського театру, нового корпусу Імператорської публічної бібліотеки і двома однорідними видовженими корпусами Театральної вулиці (нині вулиця зодчого Россі).
1841. Дзвіниця Юрієвого монастиря поблизу Великого Новгорода
К.Россі. Будівля Головного штабу на Двірцевій площа. Санкт-Петербург.
К.І.Россі. Михайлівський палац.
К.І.Россі. Будівля Олександринського театру в Петербурзі.
К.І.Россі. Дзвіниця Юрієвого монастиря поблизу Великого Новгорода. 1838-1841.
Головною прикрасою споруд класицизму стали величні колонади, які вільно несли фронтон, які втілювали ідеї співдружності, узгодження і конструктивної рівноваги всіх елементів будівлі. Класицистичний стиль розробляв в Росії Джакомо Кваренгі (1744-1817). Найбільш відомі його споруди у Петербурзі: Петербурзька академія наук на Василевському острові, Олександрівський палац у Царському Селі, Смольний інститут; у Москві – Єкатерининський палац у Лефортовому, Будинок Шереметєва, та інші споруди.
Дж.Кваренгі. Будівля Петербурзької академії наук на Василевському острові.
Дж.Кваренгі. Олександрівський палац у Царському Селі.
Дж.Кваренгі. Смольний інститут. 1790-ті -1806. Санкт-Петербург.
Дж.Кваренгі. Єкатерининський палац в Лефортовому. Москва.
Дж.Кваренгі. Будинок Шереметєва. Москва. (Нині Інститут Швидкої допомоги
ім. М.В. Скліфосовського).
Інші найбільші представники російського архітектурного класицизму В.І.Баженов, І.Є.Старов (1745-1808), М.Ф.Казаков (1738-1812) прагнули до створення великого загальногромадянського зодчества в Росії.
У Москві в класицистичному стилі працював Василь Іванович Баженов (1737/38-1799).
В.І.Баженов. Будинок Пашкова у Москві. 1784-1786.
Кінець 18 – початок 19 століття відмічений прагненням осягнути історичні стилі минулого. Зокрема відбувається підсилення інтересу до готики, ренесансного стилю. З цього часу все більше розповсюдження отримує так званий еклектизм. В стилі неоготики (або псевдоготики) В.І.Баженов звів разом з своїм учнем Матвієм Казаковим Великий палац у Царицино.
Василь Баженов, Матвій Казаков. Великий палац в Царицино. Псевдоготика. 1775.
В.Баженов. Великий міст через яр у Царицино.
Баженов мріяв побудувати в Московському Кремлі цілий ансамбль будівель, який включав би палаци, площі й амфітеатр для народу. Розвиваючи ідеї Баженова про архітектурне обновлення Москви, Казаков за свою п’ятдесятилітню діяльність змінив вигляд міста. Забудовуючи цілі квартали, прямі вулиці, він звів будівлі, що стали центральними спорудами, які визначили подальшу забудову міста.
Поряд з дворянськими садибами й особняками за проектами Казакова були зведені суспільні й громадські будинки – Московський університет, будівля Сенату в Кремлі, Голіцинська лікарня та багато інших.
