- •Універсально-складальні пристрої (усп).
- •Пристрої для токарних верстатів.
- •Мал. 52. Зусилля q для передачі крутного моменту для плаваючого і рифленого центрів — схеми.
- •Мал. 53. Схема передачі крутного моменту з допомогою хомутика.
- •Патрон з важільним затискним механізмом.
- •Центрові оправки з посадкою на них заготовок з зазором і з натягом.
- •Цангові патрони.
- •Мембранні патрони.
- •Пристрої для свердлильних верстатів.
- •М ал. 58. Кондукторні втулки (стандартизовані).
- •Пристрої для фрезерних верстатів.
- •Мал 61. Схеманалагодки гітари
- •Прилади розмірної наладки інструментів поза верстатом. (Будуть розглянуті питання.)
- •Напрямки і етапи нормалізації.
- •Вимоги до технологічної оснастки для верстату з чпк:
- •Прес-форми
- •Штампи для об’ємного штампування.
- •Економічна ефективність спроектованої технологічної оснастки. Тема. Етапи проектування пристроїв. Орієнтована методика визначення економічної ефективності проектування пристроїв.
- •Послідовність проектування спеціальних пристроїв (сп).
- •2. Техніко-економічне обґрунтування проектного варіанту пристрою.
- •Техніко-економічне обґрунтування проектного варіанту пристрою в учбових цілях, в умовах частково або повністю не зв’язаних з виробництвом.
- •Список використаної літератури.
Економічна ефективність спроектованої технологічної оснастки. Тема. Етапи проектування пристроїв. Орієнтована методика визначення економічної ефективності проектування пристроїв.
Послідовність проектування спеціальних пристроїв .( А.П.Белоусов , стор. 231-235)
Техніко-економічне обґрунтування використання проектного варіанту пристрою у виробничих умовах. ( А.П.Белоусов, стор. 235-239)
Техніко-економічне обґрунтування проектного варіанту пристрою в учбових цілях, в умовах частково або повністю не зв’язаних з виробництвом.
Послідовність проектування спеціальних пристроїв (сп).
Конструювання пристроїв проводиться за два етапи.
1- етап – проектний.
1.1. На базі технологічного процесу виготовлення деталі , зокрема для вказаної операції механічної обробки, технолог виконує схему базування і закріплення заготовки на даній операції.
Ця схема, з вказанням на ній сил різання, крутних моментів, точки і напрямку прикладання сили затиску, необхідних розмірів заготовки і розмірів обробки являється вихідною для прийняття конструкторських рішень.
Приведена схема дає можливість визначити: похибку базування, необхідне зусилля затиску.
Конструктор вивчає приведену схему .
Знайомиться з технологічним процесом механічної обробки, що зроблено до і після операції.
Знайомиться з верстатом, габаритами стола і його кріпильними елементами та інше.
Знайомиться з умовами роботи цеху (Стиснуте повітря, наявність гідростанції, річна програма і т.п.)
Приймає рішення про можливий(і) варіант(ти) пристрою, узгоджує його з технологом.
Виконує ряд економічних розрахунків, які орієнтовано повинні підтвердити економічний ефект.
2- и етап - конструкторський.
На 2 му етапі конструктор конструює загальний вид пристрою в наступній послідовності:
Виходячи з габаритів деталі приймає рішення про вибір формату;
Тонкими „прозорими” лініями проводить контур деталі в двох-трьох проекціях на достатній віддалі одна від одної;
Викреслює установочні елементи пристрою, користуючись схемою, запропонованою технологом і опираючись, по можливості, на стандарти. Установочні елементи викреслює в безпосередньому контакті з установочними елементами;
Викреслює орієнтуючі і направляючі елементи пристрою (кондукторні втулки, кондукторні плити), дотримуючись окремих вимог і стандартів.
Якщо пристрій поділовий, викреслюють поділові, поворотні і фіксуючі елементи;
Викреслює затискні елементи пристрою;
Викреслює привід.
Якщо привід є готовий під вказаним шифром в цеху, або стандартний, то конструктор має право показати на кресленні тільки його загальний вид, вказавши лише на характер з’єднання його з затискним механізмом і скріплення його з елементами пристрою чи з столом верстату. В специфікації такий привід необхідно віднести до збірних одиниць, вказавши його шифр чи стандарт, а в примітці місце знаходження (цех, дільницю, склад);
Викреслює елементи корпуса, допоміжні і кріпильні деталі;
Конструктор робить аналіз кожної складальної одиниці пристрою, про можливість виконання деталювання, монтажу і демонтажу, про можливість механічної обробки деталей і їх загальної технологічності.
НАПРИКЛАД: Небажано - глухі отвори, різьба некрізна, не перпендикулярність отворів, пази закриті і пів відкриті прямокутні, точна віддаль між центрами отворів, недоступність різальних і контрольних чи вимірних інструментів, завищена металоємкість та інше;
На основі вище сказаного проводить остаточну корекцію конструкції кожної деталі і пристрою в цілому. Виконує додаткову кількість необхідних видів, розрізів, перерізів, виносних елементів;
Оформляє специфікацію, проставляє габаритні розміри і розміри які впливають на роботоспосібність пристрою. Оформляє технічні вимоги.
Оформляє загальний вид пристрою згідно з стандартом. (Рамка, штампи, написи).