- •Спілкування як суспільна риса людини
- •Роль спілкування у соціальній взаємодії
- •Завдання мистецтва мовлення
- •Риторика як синтез науки і мистецтва усної публічної переконуючої комунікації
- •Основні поняття і критерії риторики
- •Теоретична модель комунікації
- •Основні види комунікацій
- •Публічне мовлення як види комунікації
- •Основні види промов, їх особливості
- •Традиційні жанрові різновиди красномовства
- •Основні етапи розвитку ораторської майстерності
- •Античне красномовство
- •Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя. Гомілетики
- •Західноєвропейська риторика в епоху Відродження
- •Основні напрямки розвитку європейської риторики 16 – 18 ст.
- •Українське ораторство 14-18 ст. Риторика в Києво – Могилянській академії
- •Криза європейської риторики 19 –поч. 20 ст., її наслідки
- •Неориторика
- •Сучасне красномовство. Основні національні школи майстерності
- •Основні етапи розвитку ораторського мистецтва в Україні
- •Класичний риторичний канон, його етапи
- •Інвенція – робота над предметним змістом промови
- •Частини промови, їх функції. Основні техніки побудови частин промови
- •Види плану промови та вимоги до складання плану
- •Форми текстового оформлення матеріалу
- •Аргументація і логіка. Сфера застосування логічних доказів
- •Основні способи логічного доведення
- •Неуніверсальні способи доведення, їх сукупність та основні різновиди
- •Некоректні способи переконання
- •Аргументація в агітаційній промові
- •Аргументація в інформаційній промові
- •Особистість оратора і ефективність мовлення. Поняття іміджу
- •Психологічна та фізична підготовка до виступу
- •Увага як психологічна категорія
- •Психологічні прийоми управління увагою
- •Правила поведінки оратора перед аудиторією
- •Вимоги до зовнішності оратора на основі даних психології сприйняття
- •Невербальні засоби комунікації і контекст
- •Усне мовлення,його особливості
Особистість оратора і ефективність мовлення. Поняття іміджу
У класичній риториці Давньої Греції і Давнього Риму поняття образу оратора належало до головних. Найповніший образ класичного оратора античних часів постає з трактатів про ораторське мистецтво Цицерона:"…Першою і неодмінною умовою для оратора є природне обдаровання. Оратор не може бути байдужим до предмета промови, йому необхідні ".. ревність і захоплена любов до справи! Без цього у житті не можна дійти взагалі ні до чого великого, а тим більше до того, до чого ти прагнеш". Не кажучи вже про те красномовство, якому належить влада у будь-якій миролюбній та вільній державі, у самій здатності до слова, настільки привабливого, що нічого не може бути приємнішого для людського слуху чи розуму.
Психологічна та фізична підготовка до виступу
Мовні, технічні (інтонаційні) — це способи передачі інформації. Вони впливають на якість інформації опосередковано, підсилюючи (або послаблюючи) інформацію, чи навіть сприйнятою з точністю до навпаки. Культура мовна й інтонаційна (технічна) визначає ефективність впливу, це закономірність сприйняття, закономірність процесу переконання. Психологічний чинник також дуже впливовий: слово спрямоване на людей, які в той час виконують діяльність слухання, важку діяльність, отже оратору необхідно знати психологічні закономірності прояву уявлення, уваги, сприйняття. Як зазначалося, етап підготовки публічного виступу пев¬ною мірою визначає її ефективність. Науковці, найкращі ора¬тори, посилаючись на так звану теорію формування розумо¬вих дій П.Я. Гальперіна, а також дослідження нейропсихолога А.Р. Лурія, рекомендують:
— готувати повний текст публічного виступу;
— надрукувати його, прочитати для себе вголос, пам'ятаю¬чи, що читання однієї сторінки продовжується в середньому 2 хвилини. Це дасть змогу, по-перше, впорядкувати матеріал і не заплутатися в ньому, а по-друге, орієнтуватися в його обсязі та часі;
— підкреслювати найважливіші думки;
— виокремлювати основні смислові блоки так, щоб пе¬рехід від одного до другого був природним;
— визначити основні думки в кожному блоці, їхню аргу¬ментацію, відповіді на можливі запитання і т. ін.
Невербальні засоби спілкування, їх значення і функції.
Людина, яка має високий рівень культури спілкування, дотримується загальноприйнятих норм і користується всіма формами і засобами
спілкування. Вона легко вступає в контакт із людьми, виходячи при цьому з позитивних комунікативних установок. її жести, міміка, пан¬томіміка підтверджують доброзичливе ставлення до інших. Очі її відкриті, вона має виразну міміку, живий погляд. Це свідчить про здатність людини до спілкування. При погляді на неї не виникає відчуття тривоги. Під час розмови висота голосу людини може змінюватись, ритмічність мелодії її голосу постійна. Така людина має високу самооцінку, впевнена в собі, про що свідчить її поза. Вона невимушена, ненапружеиа. Плечі вільно опущені, голова випрямлена. Руки вільні, жести широкі й свідчать про відкритість. Людина по¬вернута і нахилена в бік партнерів — злегка посміхається, спокійно, твердо, відкрито і прямо дивиться в очі співрозмовників, запрошую¬чи їх до діалогу, співробітництва.
Сьогодні всі знають про єдність тіла і духу. Недарма люди здавна кажуть, що в здоровому тілі живе здоровий дух. Де гуманно красно¬мовна невербаліка, там за нею стоїть духовно багата людина, яка має високий рівень моральної та психологічної культури спілкування. Ос¬тання, у свою чергу, проявляється за допомогою невербальних сигналів. І навіть якщо людина з таким рівнем культури перебуває в поганому настрої чи має якісь неприємності, вона вміє їх приховувати.