Риторика

1. Спілкування як суспільна риса людини

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Зміст спілкування – інформація, що у межиндивидуальних контактах передається від однієї живої істоти іншому. Ціль спілкування – відповідає на запитання «Заради чого істота вступає в акт спілкування?». Засоби спілкування – способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншого.

2. Роль спілкування у соціальній взаємодії

По-перше, він складається безпосередньо із самого акта спілкування,комунікації , у якому беруть участь самі коммуниканти, що спілкуються. Причому в нормальному випадку їх повинне бути не менш двох. По-друге, коммуниканти повинні робити сама дія, що ми і називаємо спілкуванням, тобто робити щось (говорити, жестикулювати, дозволяти «зчитувати» зі своїх облич опреде-ленное вираження, що свідчить, наприклад, про емоції, пережитих у зв'язку з тим, що повідомляється). По-третє, необхідно, далі визначити в кожнім конкретному комунікативному акті канал зв'язку. При розмові по телефоні таким каналом є органи мови і слуху; у такому випадку говорять про аудио-вербальном (слухо-словесном) канал, простіше - про слуховом канал. Форма і зміст листа сприймаються по зоровому (візуально-вербальному) каналі. Рукостискання - спосіб передачі дружнього вітання по кинесико-тактильному (двигально-осязательному) каналі. Якщо ж ми по костюму довідаємося, що наш співрозмовник, допустимо, узбек, то повідомлення про його національну приналежність прийшло до нас по візуальному каналі (зоровому), але не по візуально-вербальному, оскільки словесно (вербально) ніхто нічого не повідомляв.

3. Завдання мистецтва мовлення

Мо́влення — спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення по радіо чи телебаченню. Спілкування, контакт між людьми, обмін думками і почуттями, інформацією здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). Мовлення ж — вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, синтаксичних конструкцій, тексту, інтонацій, часто за підтримки невербальних засобів.

4. Риторика як синтез науки і мистецтва усної публічної переконуючої комунікації

Відзначимо ще одну особливість ораторського мистецтва. Воно має складний синтетичний характер. Філософія, логіка, психологія, педагогіка, мовознавство, етика, естетика — ось науки, з якими пов'язане ораторське мистецтво. Фахівців різного профілю цікавлять різні проблеми красномовства. Наприклад, лінгвісти розробляють теорію культури усної мови, дають рекомендації ораторам, як користуватися багатством рідної мови. Психологи вивчають питання сприйняття і впливу мовного повідомлення, вивчають проблеми стійкості уваги під час публічного виступу, досліджують психологію особи оратора, психологію аудиторії як соціально-психологічної спільноти людей. Логіка вчить оратора послідовно і чітко висловлювати свої думки, правильно будувати виступ, доводити істинність положень, що висуваються, і спростовувати помилкові твердження супротивників.

У сучасній теорії мовної комунікації риторика розуміється як:

1) наука про ораторське мистецтво;

2) зведення правил ораторського мистецтва, або навчальної дисципліни;

3) зловживання ораторським мистецтвом.