Показники використання об’єкта інтелектуальної влас­но­сті

З розвитком ринкових відносин в Україні і змін у сфері ціно­утворення об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ) набу­вають статусу товару, що, зно­ву ж таки, пов’язано з про­бле­ма­ми їх оцінювання. Оцінювання ОІВ полягає у визначенні вартості, обумовленої потен­цій­ною ефективністю для влас­ни­ка цього об’єкта, що харак­те­ри­зу­ється виробничою новизною⁷⁶.

Порівняно висока дохідність об’єктів інтелектуальної діяльності пояснюється їх подвійним характером. По-перше, це частина ресурсного потенціалу підприємства (наприклад, НМА), використання якого у виробництві сприяє випуску конкурентоспроможної високотехнологічної продукції. З ін­шого боку, об’єкти інтелектуальної діяльності можуть бути самостійним предметом купівлі-продажу.

Розрахунок показників характеристики товара-ОІВ може відбуватися за такою структурою:

• коефіцієнт товарності ОІВ, що розраховується у ви­гля­ді питомої частки товарів-ОІВ на підприємстві в сумар­но­му обсязі товарів-ОІВ і напівфабрикатів-ОІВ (тобто товарів-ОІВ, не доведених до товарного вигляду, наприклад, неза­патен­то­ваних). Розрахунок цього показника дає можливість охарактери­зувати завершеність процесів доведення до товар­ного вигляду всіх результатів інноваційної діяльності. Дифе­рен­ційований розрахунок цього коефіцієнта за видами ОІВ дозволяє виявити групи об’єктів з максимальним і мінімаль­ним значеннями товарності;

• сумарні затрати на доведення напівфабрикатів-ОІВ до стадії готовності, тобто до стадії товарів-ОІВ. Розра­хунок цих затрат дозволяє оцінити можливість, доціль­ність і ефективність здійснення такого роду витрат, а також визна­чити асортимент найбільш високодохідних товарів-ОІВ, що підлягають першочерговому переведенню з напівфабрикатів-ОІВ до стадії завершення;

• коефіцієнт завершеності напівфабрикатів-ОІВ, який визначається як відношення вартості напівфабрикатів-ОІВ до їх же вартості у вигляді товарів-ОІВ. Цей коефіцієнт харак­теризує середній ступінь готовності напівфабри­катів-ОІВ до їх комерційної реалізації;

• рівень рентабельності реалізації товарів-ОІВ роз­ра­хо­вується у вигляді співвідношення прибутку від реалізації товарів-ОІВ і обсягу їх реалізації.

Серед економічних показників, що характеризують ОІВ як нематеріальний актив (капітал), звернімо особливу увагу на систему локальних показників використання ОІВ. До них належать:

• коефіцієнт повноти використання ОІВ у просторі;

• коефіцієнт використання ОІВ у часі;

• коефіцієнт інтенсивності експлуатації ОІВ;

• показник екстенсивного використання ОІВ;

• коефіцієнт інтегрального використання ОІВ;

• рівень фактичної віддачі ОІВ;

• рівень максимально можливої віддачі ОІВ.

Оцінювання і подальша реалізація об’єктів інтелектуаль­ної власності на підпри­ємстві може стати першочерговим завданням при виробництві технологічно складної та науко­місткої продукції, будучи однією з найважливіших статей доходу як одноразового (у випадку оцінки ОІВ як товару), так і тривалого у часі (у разі оцінки ОІВ як капіталу).

Представлена модель може бути застосована в АПК при оцінці ОІВ на будь-якому підприємстві, що має у складі свого ресурсного потенціалу ОІВ як у вигляді НМА, так і у вигляді об’єктів купівлі-продажу, що може принести додатковий дохід.