42. Завдання педагогічної діагностики та педагогічної кваліметрії. Види кваліметрії та їх використання у педагогіці.

Діагностика - загальний спосіб одержання випереджувальної інформації про об'єкт або процес, що вивчається. Педагогічна діагностика – це прояснення всіх обставин протікання дидактичного процесу, точне визначення його результатів. Без діагностики неможливе ефективне керування дидактичним процесом, досягнення оптимальних результатів для наявних умов.

Діагностування розглядає результати навчання в зв'язку зі шляхами, способами їхнього досягнення, виявляє тенденції, динаміку формування знань, навичок і умінь. Діагностування включає в себе контроль, перевірку, оцінювання; накопичення статистичних даних, їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подальшого розвитку подій.

Основними задачами педагогічної кваліметрії є:

- оцінка якості навчання студентів визначеній навчальній дисципліні;

- оцінка інтегральної, узагальненої якості навчання студентів;

- оцінка якості атестаційних робіт (курсових і дипломних проектів і робіт, магістерських атестаційних робіт тощо);

- оцінка якості випускників (їхньої професійної підготовки);

- оцінка якості різних видів навчальних занять і технологій навчання;

- оцінка ефективності діяльності вузу по основних напрямках тощо.

Види кваліметрії: експертна, індексна, таксономічна, статистична і нечітка.

Експертна кваліметрія використовує добре розроблені методи експертних оцінок. Прикладами можуть бути: рецензії на атестаційні роботи студентів, робота ДЕК по атестації випускників, оцінка якості проведення окремих занять тощо.

Таксономічна кваліметрія використовує методи кластерного аналізу. Прикладом може бути виставляння "заліку" та екзаменаційної оцінки "за зразком", тобто за якимись якісними ознакам і критеріями, прийняття рішення про ліцензування й акредитацію спеціальності і навчального закладу.

Індексна кваліметрія використовує метод рангових критеріїв. Прикладом може бути ранжирування студентів за рівнем підготовки, абітурієнтів – за результатами складання вступних іспитів.

Статистична кваліметрія використовує статистичні методи і критерії оцінки – кореляційний, регресійний і факторний аналіз.

Нечітка кваліметрія використовує методи теорії нечітких множин та лінгвістичні змінні. У педагогіці немає категоричних тверджень типу "так" – "ні", немає яскраво вираженого "чорного" і "білого". Уся її дійсність – тисячі півтонів усіх відтінків, характеристики, розташовані між не завжди чітким мінімумом і максимумом. Для опису цієї реальності потрібна особлива математика, така, де б фігурували не грубі дискретні переходи, а плавні зміни: "менше", "ледве менше", які, проте, можна було б описати строгою мовою, щоб ЕОМ могла оперувати ними як змінюються величинами.

43. Сутність типів кваліметричних шкал та їх використання у педагогіці.

У педагогіці використовуються чотири основні типи вимірювальних шкал: шкали найменувань (або номінальні); шкали порядку (або рангові); інтервальні шкали; шкали відношень (або пропорцій).

Шкали найменувань (номінальні) – "найслабші" шкали. При використанні шкали найменувань об'єкти класифікуються на підставі деяких ознак (факторів), що виступають як асоціативні показники класів. При характеристиці явищ за номінальними шкалами можна вибирати більш грубі критерії (типу так / ні) і більш тонкі. Як правило, при більш тонкій диференціації виникає більше помилок при класифікації. Прикладом номінальної може бути бінарна шкала "зараховано" – "не зараховано", розподіл студентів по навчальних групах. Оцінки номінальних шкал не можна некоректно піддавати математичній обробці – обчислювати середнє значення та інші характеристики розподілу.

Порядкова (рангова) шкала використовується в тому випадку, коли в результаті порівняння яких-небудь факторів, ознак (системи переваг) об'єкти можуть бути впорядковані (розташовані) у визначеній послідовності. Значення порядкових номерів відбивають кількісні властивості об'єктів, тобто дозволяють встановити домінування або рівноцінність (більше, більш бажане, сильніше тощо). Однак рівні різниці чисел не означають рівних різниць у кількостях властивостей. Упорядкованим об'єктам приписуються бали (ранги).

Прикладом використання порядкової є шкала ранжування абітурієнтів по сумарному балу і виявлення тих, хто вступив до вузу, ранжування випускників бакалаврата за інтегральним рейтингом з метою диференціації студентів за програмами подальшої підготовки (магістерської або інженерної) або навчання на бакалаврському рівні і, нарешті, оцінки в чотирьох бальній шкалі: "відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно".

Інтервальна шкала характеризується тим, що інтервали між об'єктами можуть бути виміряні. Інтервальна шкала – це порядкова шкала з визначеними інтервалами між двома будь-якими числами на шкалі, тобто є одиниця виміру, що дозволяє кожному об'єктові приписати числа так, щоб рівні їх різниці відбивали б рівні розходження в якостях вимірюваної властивості. При цьому вибір початкової точки відліку ("0" відліку) і одиниці виміру – довільні.

Оцінки інтервальної шкали можуть бути формалізовані на основі лінійної трансформації (переносу, масштабування) оцінок, отриманих у різних шкалах. Прикладом інтервальної шкали є бали, пов'язані зі змістом (трудомісткістю і складністю) частин завдання.

Шкала відношень – це інтервальна шкала з встановленням істинної точки відліку. Відношення будь-яких двох точок шкали і двох будь-яких інтервалів не залежить від одиниці виміру. Шкалі відношень притаманна властивість адитивності.

Прикладом такої шкали є відсоток виконання однорідних контрольних завдань, відсоток правильних відповідей при тестуванні.