20. Розкрийте сутність двох типів психологічної діяльності. Їх значення для педагогічної практики.

Постановка та розгляд питання рівнів пізнавальної активності учнів засновується на відомій класифікації двох психологічних типів діяльності: репродуктивній та продуктивній.

Репродукція – відтворення (в психології – відтворення чогось, утриманого в пам’яті). Продуктивний – продуктивний, плідний (продукт, отриманий в результаті людської праці).

При репродуктивній діяльності засвоєна інформація про властивості об’єктів та методи діяльності тільки відтворення в різноманітних комбінаціях та поєднання від точної копії до якогось реконструктивного її відтворення та використання в типових ситуаціях.

Взагалі, репродуктивна діяльність – це пряме використання засвоєного алгоритму розв’язання типових задач та дій. При цьому до первинної інформації студент не додає ніякої нової інформації.

Продуктивна діяльність полягає в тому, що вона виконується за аналогією, на основі використання засвоєних методів діяльності, але в нових умовах. В процесі продуктивної діяльності засвоєний раніше алгоритм дій або пристосовується до нової ситуації або синтезується знову з частин декількох інших алгоритмів. Тому в результаті продуктивної діяльності по відношенню до змісту навчання завжди складається суб’єктивно нова інформація.

Наведемо декілька прикладів репродуктивної та продуктивної учбової діяльності.

Репродуктивна діяльність:

• відтворення інформації, що знаходиться у підручнику у тому самому вигляді і в тій самій послідовності;

• опис, перераховування ознак та властивостей раніше вивчених об’єктів та їх елементів;

• розв’язання типових (адаптованих) задач, що вимагають лише прямого, нетрансформованого використання знань та алгоритмів діяльності;

• розрахунок за формулою та відомою розрахунковою схемою;

• використання стандартних програм ЕОМ, що не потребує приймання рішень в ході роботи;

• учбове проектування використанням інструкції чи прототипу, створення деякого варіанту відомої конструкції.

Продуктивна діяльності:

• використання учбової інформації для аналізу можливих варіантів діяльності та продукування нової інформації ( і суб’єктивно нової);

• розв’язання нетипових задач, а саме задач, що вимагають деякої трансформації та пристосування отриманого раніше досвіду;

• розрахунок за самостійно синтезованою формулою чи сконструйованою розрахунковою схемою;

• розробка нового або модифікованого алгоритму;

• проектування за узагальненим чи суперечливим вимогам, створення принципово нової конструкції.

21. Розкрийте сутність 1 и 2 рівнів викладання і засвоєння навчального матеріалу.

1 Рівень – „рівень знайомства”.

При навчанні на 1 рівні учбова інформація передається на рівні опису явищ, процесів, будова систем та обладнання. Засвоєння на рівні знайомства обмежено найбільш загальними уявленнями про об’єкт вивчення, а мислення – альтернативними судженнями типу „так – ні”, „або – або”.

На цьому рівні учень здатний лише впізнавати, розпізнавати, розрізняти об’єкти в ряді інших подібних об’єктів; пам’ятати та відтворювати інформацію необхідну для відповіді та підготовки для розв’язання задач. Отримані знання являються декларативними знаннями або „знаннями – копіями”. Декларативне знання припускає розуміння і власне знання інформації. Його можна охарактеризувати як „знання, що”. На першому рівні засвоєння студент виявляє при контролі лише обізнаність в учбовому матеріалі, здатний відповісти на питання; хто, коли, що, де, скільки, але не підготовлений до практичного використання теоретичного матеріалу.