Тема 14. Поняття та система антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні

1. Поняття і призначення регулювання економічної конкуренції.

Регулювання економічної конкуренції (антимонопольне регулювання) — це процес обмеження монопольної діяльності, що передбачає безпосереднє державне регулювання на конкретних монополізованих ринках або діяльності конкретних монопольних утворень шляхом централізованого встановлення кількісних і якісних показників.

Метою антимонопольного регулювання є захист інтересів споживачів і суспільства в цілому від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних господарюючих суб'єктів. Для досягнення цієї мети слід:

- забезпечити оптимальний баланс інтересів монопольних утворень і суспільства;

- запобігти одержанню господарюючими суб'єктами надприбутків внаслідок використання монопольного становища;

- забезпечити нормативний рівень якості товарів, що виробляються монопольними утвореннями;

- забезпечити необхідні обсяги товарного наповнення ринку та доступ усіх членів суспільства до певних товарів, що постачаються на ринок монопольними утвореннями;

- регулювати забезпечення товарами специфічних груп споживачів і територій.

Поняття конкуренції, монополії, домінуючого становища на ринку товарів, зловживання монопольним становищем містяться в законодавстві.

Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року визначив конкуренцію як змагальність суб‘єктів господарювання, з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб‘єктами господарювання, внаслідок чого споживачі мають можливість вибирати між кількома продавцями, а окремий суб‘єкт господарювання не має права визначати умови обороту товарів на ринку.

Монопольне утворення (монополія) згідно з зазначеним Законом — це підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Антимонопольне законодавство визначає поняття "монопольне становище" як домінуюче становище суб'єкта господарювання, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Ринок товару — це сфера обороту товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне становище. Згідно із законодавством України монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Разом з тим рішенням Антимонопольного комітету може визначатися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару становить менше 35 відсотків.

Саме по собі монопольне становище того або іншого суб'єкта господарювання не визнається порушенням антимонопольного законодавства. Таким порушенням Закон “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996 року визнає зловживання монопольним становищем на ринку.

Антимонопольні органи та їх компетенція.

Державна політика у сфері обмеження монополізму в підприємницькій діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки підприємців, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюються уповноваженими на це органами влади та управління. З метою забезпечення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту інтересів підприємців та споживачів від його порушень утворено спеціальний державний орган — Антимонопольний комітет України (Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року. Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

— здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

— запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;

— контроль за економічною концентрацією;

— сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Антимонопольний комітет відповідно до покладених на нього завдань:

— контролює дотримання антимонопольного законодавства в процесі економічної концентрації;

— контролює дотримання антимонопольного законодавства при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання;

— розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

— звертається до суду чи господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

— дає рекомендації та вносить пропозиції органам державної влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання та їх об'єднанням щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням антимонопольного законодавства;

— здійснює інші дії, передбачені ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”.

Правове становите Антимонопольного комітету України визначене законами “Про захист економічної конкуренції” та “Про Антимонопольний комітет України”, а його процесуальна діяльність щодо розгляду справ регламентується Правилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених АМК від 19.04.1994 року, розпорядження №5-р.