Тема 12. Банкруство як правовий механізм регулювання господарської діяльності

1. Банкрутство як правовий механізм регулювання господарської діяльності.

Банкрутство — це встановлений господарським судом факт неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов'язання не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Відносини, пов'язані з банкрутством, регулюються гл. 23 ГК України, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в ред. від 30.06.1999 р. (далі — Закон).

Інститут банкрутства запроваджено у зв'язку з ринковою орієнтацією економіки України, основним принципом якої є принцип підприємництва: здійснення підприємницької діяльності самостійно, на власний ризик і під власну відповідальність підприємця. Інститут банкрутства слугує звільненню ринкової економіки від неефективних господарюючих суб'єктів.

Ознаки банкрутства:

1) застосування інституту за загальним правилом в сфері підприємницької діяльності;

2) встановлюється господарським судом як юридичний факт, що породжує певні наслідки;

3) зміст цього факту — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності у повній мірі розрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність);

4) неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не піддаватися усуненню попри здійсненим судовим заходам по відновленню платоспроможності суб'єкта.

Матеріально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є стійка (понад три місяці) і значна (на суму не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати) неплатоспроможність.

Процесуально-правовими умови порушення провадження у справі про банкрутство є подання боржником або кредитором (кредиторами) до господарського суду (за місцезнаходженням боржника) заяви про порушення справи про банкрутство з комплектом передбачених законом документів.

Сторонами в справі про банкрутство є боржник (банкрут) і кредитори.

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати перед кредиторами свої грошові зобов'язання, які сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом, іменується банкрутом або суб'єктом банкрутства. Суб'єктами банкрутства не можуть бути:

• відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

• казенні підприємства;

• комунальні підприємства, майно за якими закріплене на праві оперативного управління згідно з прийнятим на пленарному засіданні органу місцевого самоврядування відповідним рішенням;

— в частині санації та ліквідації — державні підприємства, майно яких не підлягає приватизації;

Кредитор — юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку документально підтверджені вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та зборів (обов'язкових платежів). Не можуть бути стороною у справі про банкрутство:

— кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою;

— кредитори, вимоги яких задоволені; вимоги яких відповідно до Закону вважаються погашеними у зв'язку з досягненням згоди про їх припинення, у тому числі заміну або припинення зобов'язання.

За своїм становищем кредитори поділяються на: 1) ініціаторів процесу про банкрутство (їхні вимоги, що подаються лише господарському суду, мають бути безспірними: визнані боржником, підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника); 2) тих, які вступають в процес після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство (їхні вимоги подаються як господарському суду, так і боржнику, мають бути обгрунтованими, але не обов'язково безспірними).

Органи кредиторів: збори кредиторів та комітет кредиторів.

Крім сторін, учасниками провадження у справі про банкрутство є:

— арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор),

— власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном);

— Фонд державного майна України і державний орган з питань банкрутства — у разі порушення провадження щодо державних підприємств-боржників, або підприємств, частка державного майна в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків;

— представник органу місцевого самоврядування — щодо комунальних підприємств-боржників;

— представник працівників боржника.