Тема 11. Форми господарсько-правової відповідальності

1. Види та форми господарсько-правової відповідальності.

За критерієм способу впливу і механізму реалізації розрізняють такі форми господарсько-правової відповідальності:

-відшкодування збитків;

-сплата неустойки;

-конфіскація як вид господарсько-правових санкцій;

-господарсько-адміністративні штрафи;

-оперативно-господарські санкції;

-планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

-адміністративно-господарські санкції.

Відшкодування збитків — це відновлення майнового стану суб'єкта господарського права за рахунок іншого суб'єкта — правопорушника. Ця форма відповідальності передбачена ГК України (ст.ст. 224-229), ЦК Укркаїни (ст.ст. 623-624, глава 82), численними законаи, наприклад, Законом України “Про майнову відповідальністьза порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об‘єктів.”

Переваги і недоліки цієї форми господарсько-правової відповідальності:

переваги — є універсальною (застосовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних та позадоговірних); передбачається законом, а, отже, не потребує спеціальної згадки про неї в договорі;

недоліки — складна для застосування форма господарсько-правової відповідальності: важко довести факт наявності збитків, їх обсяг (збитки можуть виникнути через значний проміжок часу, до того ж існуючі методики визначення складу і розміру збитків є недосконалими); необхідно довести наявність всіх чотирьох елементів складу правопорушення — протиправну поведінку особи, що заподіяла збитки; наявність збитків, їх склад і розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками; вину порушника (якщо інше не передбачено законом або договором).

Склад збитків визначається ст.ст. 224-225 ГК України. Це витрати кредитора, втрата або пошкодження його майна, додаткові витарти, не отримані з вини боржника доходи.

Слід мати на увазі, що в господарському праві застосовується як принцип повного відшкодування збитків, так і обмеження застосування цього принципу, що відбувається шляхом: а) заборони стягувати певну складову збитків (за порушення зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво згідно із ст. 322 ГКУ з відповідальної сторони можуть бути стягнуті збитки, що виразилися у зроблених іншою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна) або б) заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування виключної неустойки).

Відшкодування збитків відбувається в претензійно-позовному порядку.

Неустойка (штрафна санкція) — це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник сплачує кредитору у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань (ст.ст. 549-552, 624 ЦК України; ст.ст. 230-234 ГК України).

Позитивними рисами неустойки є: швидкість (скорочений строк позовної давності — шість місяців) та зручність застосування (необхідно довести два елементи складу правопорушення — протиправну поведінку та вину порушника). Але ця форма господарсько-правової відповідальності має обмежену сферу застосування — лише договірні відносини.

Види неустойки:

— за юридичними підставами: законна (передбачається в законі), договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (передбачається в законі й розмір її коригується договором в межах, не заборонених законом);

— за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки — в частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягується неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягується лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки).

Форми неустойки:

-в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежно від строку прострочення (наприклад, 20 відсотків вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

-в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення);

-в твердій сумі (застосовується рідко в зв'язку з інфляційними процесами в економіці).

Неустойка стягується в претензійно-позовному порядку. ГК України передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у передбачених законодавством випадках (ст. 233).

Конфіскація — це безоплатне вилучення в доход бюджету майна (коштів) суб'єкта господарювання — правопорушника у випадках, прямо передбачених законом.

Випадки застосування конфіскації:

• виконання угод, укладених з метою, що заздалегідь суперечить інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 208 ГК України - конфіскації підлягає усе одержане винними сторонами/стороною за такою угодою);

• здійснення комерційним банком виробничої діяльності, що заборонена законом (ст. 48 Закону України “Про банки та банківську діяльність”;

• в сфері антимонопольного регулювання та у випадках недобросовісної конкуренції (ст. 253 ГК України);

• в сфері ціноутворення (зокрема щодо підприємств-монополістів, ціни на продукцію яких регулюються державою) та в деяких інших випадках.

Механізм застосування: судовий порядок за позовами компетентних органів (податкових, контрольно-ревізійних, антимонопольних тощо).

Юридичною підставою застосування конфіскації є лише закон; фактичні підстави — протиправна поведінка, а у випадку здійснення угоди, укладеної з метою, що заздалегідь суперечить інтересам держави та суспільства — ще й вина (прямий умисел).

Господарсько-адміністративний штраф — це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарювання-правопорушником у передбачених законом випадках.

Форми господарсько-адміністративного штрафу:

• в процентному або кратному відношенні до суми порушення;

• в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Застосовується: а) лише у вертикальних відносинах, б) за постановою компетентних органів (антимонопольних — за порушення антимонопольного та конкурентного законодавства; санітарно-епідеміологічної служби — за порушення санітарно-епідеміологічних вимог; державних органів контролю за цінами — за порушення державної дисципліни цін тощо, як правило, в судовому порядку), в) без дотримання претензійного порядку, г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава).

Оперативно-господарські санкції — це передбачені законодавством заходи економічного впливу кредитора на господарюючого суб'єкта-боржника, спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від порушень боржника (ч. 1 ст. 236 ГК України).

Характерні риси цих санкцій:

-застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах;

-застосовуються на розсуд кредитора;

-передбачаються законом або договором;

-мета застосування — захист інтересів кредитора;

-виражаються переважно у заходах організаційного характеру.

Приклади оперативно-господарських санкцій (ч. 1 ст. 236 ГК України):

— одностороння відмова від прийняття і оплати неякісної продукції;

— відстрочення відвантаження в зв'язку з несплатою продукції;

— зниження ціни за недоліки продукції;

— оплата виконання після приймання за якістю і кількістю;

— переведення боржника на невигідну для нього форму оплати;

— розірвання договору;

— відмова від пролонгації договору.

Планово-госпрозрахункові санкції — це передбачені чинним законодавством заходи економічного впливу на господарюючого суб'єкта в зв'язку з порушенням ним планових нормативів і планових завдань.

Приклади планово-госпрозрахункових санкцій:

— підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне використання природних ресурсів, електроенергії;

— позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв'язку з порушенням умов їх надання;

— виключення із звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНП (державних будівельних норм та правил);

— віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні господарюючого суб'єкта, недонарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за винятком передбачених законом випадків вимушеного списання).

Механізм застосування: планово-госпрозрахункові санкції застосовуються самим суб'єктом господарювання — правопорушником, а у разі, якщо він цього не зробить — компетентними органами, що виявили факт правопорушення.

Адмінітсративно-господарські санкції –це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб‘єктом господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуютьсяуповноваженими органами державної владиабо органами місцевого самоврядуванняу передбачених законом випадках.

Характерні рими цих санкцій:

• застосовуються у вертикальних відносинах;

• юридична підстава застосування санкцій – закон (гл. 27 ГК України);

• порядок застосування санкцій – переважно адміністартивний.

• відкритий перелік санкцій передбачений ст. 239 ГК України;

• спеціальні строки застосування санкцій (ст. 250 ГК України – санкції можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення, якщо інше не передбачено спеціальними законами (наприклад, ст. 42 Закону України “Про захист економічної конкуренції”)..

Господарсько-організаційні санкції — це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) на суб'єкта господарювання, що застосовуються компетентними державними органами у випадках порушення ним приписаних законом умов здійснення господарської діяльності.

До них відносяться:

— обмеження або призупинення діяльності господарюючого суб'єкта до усунення виявлених в його діяльності недоліків (у разі недотримання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил тощо);

— призупинення дії ліцензій;

— скасування ліцензій (ст. 21 Закону України від 01.06.2000 року “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”);

— скасування державної реєстрації (ст. 248 ГК України);

• примусова реорганізація (в зв'язку з допущенням суб'єктом підприємницької діяльності — монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушення (ч. 3-5 ст. 40 ГК України);

• застосування антидемпінгових заходів (ст. 244 ГК України);

• призупинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК України);

• зупинення операцій за рахунками суб‘єктів господарювання (ст. 243 ГК України);

— примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).

Механізм застосування: компетентними органами (тимчасове призупинення діяльності суб'єкта господарювання до усунення виявлених порушень, призупинення дії та скасування ліцензій, примусова реорганізація) або в судовому порядку (примусова ліквідація).

Підстави застосування господарсько-організаційних санкцій: юридичні — закон, фактичні — протиправна поведінка.

РОЗДІЛ VІ.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСВА