- •Курсовий проект з основ проектування автомобільних доріг
- •1. Принципи системного підходу при проектуванні автомобільних доріг
- •1.1. Автомобільна дорога – елемент транспортної системи. Класифікація автомобільних доріг
- •1.2. Класифікація автомобільних доріг
- •1.2. Принципи розрахунку нормативів на проектування автомобільних доріг
- •Класифікація автомобільних доріг загального користування
- •2. Характеристика транспортно-економічних і природно - кліматичних умов району проектування дороги
- •3. Розрахунок основних технічних нормативів
- •3.1. Розрахунок інтенсивності руху на вихідний рік
- •3.2. Визначення перспективної інтенсивності руху
- •3.3. Визначення категорії дороги та розрахункової швидкості руху
- •3.4. Визначення найбільшого поздовжнього ухилу
- •3.5. Найменший радіус кривої у плані
- •3.6. Визначення відстані видимості автомобільної дороги
- •3.7. Мінімальні допустимі радіуси вертикальних кривих у поздовжньому профілі
- •3.8. Розрахунок пропускної здатності смуги руху та їх кількості
- •3.9. Визначення ширини проїзної частини і земляного полотна
- •Розрахунок розширення проїзної частини
- •4 Проектування траси автомобільної дороги
- •Опис траси автомобільної дороги
- •5 Проектування повздовжнього профілю
- •Розрахунок керівних і контрольних точок
- •6 Проектування типових поперечних профілів
- •7 Розрахунок об’ємів земляних робіт
- •Висновок
3.2. Визначення перспективної інтенсивності руху
Перспективний період для призначення категорії дороги та проектування її елементів згідно з пунктом 1.7 [1] дорівнює 20 рокам.
Перспективну інтенсивність руху встановлюють за результатами економічних вишукувань з урахуванням прогнозів зміни складу .та обсягу перевезень в районі, де передбачається будівництво.
Величину перспективної інтенсивності руху на розрахунковий термін визначають через відому інтенсивність руху на вихідний рік.
Nt = N0 (1 + ρ)t (3.8)
де t - перспективний період часу (приймають до 20 років);
ρ - темп щорічного приросту інтенсивності руху (приймають за табл. 2.1) [2,с.6].
Nt = 2014 (1 + 0,03)20 3638 авт/добу
Таблиця 3.2
Коефіцієнт щорічного приросту інтенсивності руху
Адміністративне значення дороги |
Райони |
||
початкового освоєння |
слаборозвинуті |
високо розвинуті |
|
Дороги державного значення |
0,06-0,07 |
0,05-0,06 |
0,04-0,05 |
Дороги обласного та місцевого значення |
0,07-0,08 |
0,06-0,07 |
0,05-0,06 |
3.3. Визначення категорії дороги та розрахункової швидкості руху
На основі інтенсивності руху N = 3638 авт/добу, визначаємо категорію дороги. Дорога відноситься до ІІ технічної категорії.
Основне значення розрахункової швидкості:
основна Vp = 120 км/год,
для пагорбкуватого рельєфу Vp = 100 км/год,
в гірській місцевості Vp = 80 км/год.
3.4. Визначення найбільшого поздовжнього ухилу
Найбільший поздовжній ухил дороги визначають за умови рівномірного руху розрахункового легкового автомобіля на підйомі при вологому та забрудненому покритті
imax = D – f (3.9)
де іmах - найбільший поздовжній ухил дороги;
D - найбільший динамічний фактор автомобіля (визначають за графіком динамічних характеристик в залежності від швидкості руху автомобіля) [2, с.226];
f - коефіцієнт опру кочення (приймають в залежності від типу покриття) [2, табл. 8.4, с. 223].
imax = 0.07 – 0.015 = 0.055
Швидкість руху для легкових автомобілів приймають за рекомендаціями норм проектування [1, табл. 1.3] відповідно до категорії дороги.
Перевірку забезпеченості зчеплення на ухилі проводять, аналізуючи співвідношення між динамічним фактором автомобіля D і динамічним фактором з зчеплення Dφ
Dφ > D, (3.10)
0.144 > 0.070
Динамічний фактор з зчеплення коліс автомобіля з покриттям визначають для умов руху автомобіля на вологому і забрудненому покритті
(3.11)
де φ - коефіцієнт зчеплення коліс автомобіля з покриттям в залежності від стану покриття і умов руху [2, табл. 8.6, с. 229],
G - маса автомобіля у завантаженому стані приймають за таблицею 4.1 [4];
Gcц - зчіпна маса автомобіля (приймається як маса, що припадає на ведучу вісь) [4];
Рw – сила опору повітряного середовища
Н (3.12)
Де KF – фактор опору повітряної середи (табл. 4.1);
V – розрахункова швидкість для легкового автомобіля.
Dφ > D
0.144> 0.070
Оскільки щеплення колеса з поверхнею забезпечено тоді зрівнюємо максимальне значення повздовжнього ухилу з нормативним
іmax = 55‰ >іДБН = 40‰
приймаємо іДБН = 40‰
Для визначення швидкості руху вантажного автомобіля ЗІЛ–130 на під’ємі з ухилом 40‰ розраховуємо динамічний фактор із формули
D=imax+f (3.13)
звідси
D=0,04 – 0,015 = 0,025
За величиною D з графіку динамічної характеристики ЗІЛ–130 визначаємо швидкість його руху на цьому ухилі [2, с. 226] V=50км/год.
Dφ > D
0.224> 0.040
Проводимо перевірку можливості руху авто поїздів іДБН = 40‰ визначаємо динамічні характеристики авто потяга
Dап =imax+ mf (3.14)
Де imax – максимальний розрахунковий повздовжній ухил дороги;
mf – коефіцієнт збільшення обпирання коченню (приймають для одного причепу 1,08; для двох 1,10; для трьох 1,12).
Dап= 0,04 +1,08 · 0,015 = 0,056
Потім визначають динамічний фактор базового автомобіля:
Де ішах – максимальний розрахунковий поздовжній ухил дороги;
mf – коефіцієнт збільшення опору кочення (приймають для одного причепу 1.08; для двох- 1,1; для трьох- 1,12) [2].
Потім визначають динамічний фактор базового автомобіля
D = Dап × Gап/G (3.15)
де D - динамічний фактор базового автомобіля на ухилі;
G, Gaп - повна маса автомобіля і автопоїзда.
D = 0,056 × 13920/10525 = 0,074
V = 40 км/год
За графіком динамічних характеристик та величиною динамічного фактора автомобіля D знаходять значення швидкості базового автомобіля
Для перевірки зчеплення коліс з покриттям розраховують динамічний фактор автопоїзда зі зчеплення
, (3.16)
де Pwaп - сила опору повітряного середовища при русі автопоїзда.
(3.17)
де α - показник збільшення коефіцієнта обтічності автопоїзда в порівнянні з одиночним автомобілем (приймають для одного причепа 1,32; для двох -1,53, для трьох - 1,84).
, Н
Оскільки 0.224> 0.040
Проводимо перевірку можливості зрушення з місця автопоїзда, що зупинився на підйомі з максимальним ухилом, за умовою
(3.18)
де Dапφl - динамічний фактор з зчеплення коліс автопоїзда з покриттям під час зрушення з місця на низькій передачі (першій) розраховують за формулою (4.8), за умовою, що Pwaп = 0,
Dапl - динамічний фактор автопоїзда під час зрушення з місця на тій же низькій передачі; визначають за величиною динамічного фактора автомобіля на тій же передачі
а - коефіцієнт збільшення опру кочення під час зрушення з місця: для літніх умов - 1,25-2,5; для зимових-2,5-5,0 [2, с. 60];
g - прискорення сили тяжіння, дорівнює 9,8 м/с ;
J - прискорення автомобіля при зрушенні з місця (приймають 0,1-0,5);
δ1 - коефіцієнт обліку інерції мас, що обертаються, визначають за формулою
δ1 = 1,04 + 0,05 × іІ2 (3.19)
де іІ2 - передатне число коробки передач на низькій передачі (табл. 4.1) [4].
δ1 = 1,04 + 0,05 × 7,442 = 3,81
0,22>0,19>0,18