Норми для рівня словосполучень

Нагадаємо, що лише на цьому рівні можуть бути остаточно вибрані для виправлення деякі закінчення (для урізноманітнення їх складу, наприклад при нанизуванні відмінків), а також ті префікси, постфікси та службові слова, що мають варіанти (для максимізації кількості відкритих складів).

Фразеограми

Фразеограма — це два чи більше слова, які з'єднані синтаксичними зв'язками, утворюють семантичну єдність і в реченні заступають один із його членів.

У повідомленнях фразеограми використовують у вигляді готових одиниць, найчастіше заданих списком. Розрізнятимемо такі два основні типи фразеограм: фразеологізми (фразеограми з лексичним значенням) і складені терміни (фразеограми з термінологічним значенням).

Серед фразеограм за ступенем умотивованості значення їх складовими частинами виділяють такі види фразеологізмів: а) ідіоми [загальне значення словосполучення не мотивується значеннями включених до нього слів: водити за ніс (фразеологізм), червоний карлик (термін)]; б) фразеологічні одиниці [загальне значення словосполучення лише частково мотивується значеннями присутніх у ньому слів: заткнути за пояс (фразеологізм), космічний корабель (термін)]; в) фразеологічні сполучення [загальне значення словосполучення повністю мотивується значеннями включених до нього слів: повітряний замок (фразеологізм), електронна обчислювальна машина (термін)].

• Кожну вжиту в повідомленні фразеограму слід перевіряти на наявність у фразеологічному чи термінологічному словнику.

• Значення фразеограми, вжитої в повідомленні, повинно бути таким самим, як і в словниках фразеограм.

Контроль фразеограм слід проводити словниковими і когнітивними методами: словниковий дає змогу виявити, чи справді існує така фразеограма, а когнітивний — перевірити, чи точно вона вжита.

Нормативною базою для проведення словникового і когнітивного методів контролю виступають: а) для фразеологізмів — фразеологічні словники, а також СУМ, де для кожної повнозначної лексичної одиниці перелічені фразеологізми, в які вона входить; б) для складених термінів — ті самі словники, причому з тими ж пріоритетами.

Оскільки фразеологізми, як і слова, вступають у відношення синонімії, то контроль можливості їх синонімічного використання також можна проводити списковим методом.

Подамо зразки помилкового використання фразеограм.

Приклад. Не зможеш, Іване, мішка підняти, кишки у тебе тонкі.

(Правильно не кишки тонкі, а кишка тонка або кишка коротка).

Приклад. А сили у тебе, Андрію, як кіт насльозив. (Правильно не кіт

насльозив, а кіт наплакав).

Приклад. У тій лікарні Василеві тільки кров псували. (Порушено точність вживання фразеологізму: можливе його розуміння і як фразеологізму (Василеві завдали прикрості), і як слів, вжитих у прямому значенні (Василеві заносили у кров шкідливі речовини)).

Приклад. Електронна машина виконала задану їй програму. (Правильно не електронна машина — цей термін має значно ширше значення,—електронна обчислювальна машина).

Синтаксичні зв'язки

Структури словосполучень. Словосполучення — це два чи більше повнозначних слова, з'єднаних синтаксичними зв'язками. У словосполученні лише одне слово є стрижневим (синтаксично незалежним), а решта —синтаксично залежні від нього. У мовленні та повідомленнях на відміну від мови, де є лише підрядні словосполучення, існують два основні типи словосполучень: підрядні (зі зв'язками координації, узгодження, керування та прилягання) і сурядні (з тими ж зв'язками, але, крім того, з наявними однорідними залежними словами). Далі вестимемо мову лише про такі структури словосполучень, тобто ті, що є в повідомленнях.

Додатково підрядні словосполучення ділять на безприйменникові та прийменникові, а також за частинами мови повнозначних слів, які утворюють ці словосполучення. Коли вважати, що повнозначних частин мови є шість, то теоретично існує 36 типів двослівних синтаксичних словосполучень (у мовленні реалізовані не всі).

Сурядні словосполучення з однорідними членами додатково ділять на безсполучникові та сполучникові, а також залежно від кількості в них однорідних членів.

До синтаксичних зв'язків, які під час редагування викликають суттєві труднощі, відносимо підрядну та сурядну координацію, узгодження й керування. Такий тип зв'язку як прилягання практично ніколи не викликає труднощів, а тому розглядати його не будемо.

Нижче подамо загальні правила синтаксичного зв'язування слів у словосполучення. Перевірку дотримання цих правил слід проводити за допомогою шаблонних методів контролю.

Координація — це синтаксичний зв'язок у словосполученні між субстантивним та вербальним словами. Такий зв'язок може бути або граматичним (число, а також особу чи рід — залежно від ситуації — для вербального слова задають такі, які диктує субстантивне слово) або смисловим(число, особу чи рід для вербального слова задають такі, які диктує семантичне 36значення субстантивного слова).

• Підрядний координаційний зв'язок між підметом, вираженим окремим словом чи словосполученням із підрядним зв'язком, і присудком повинен бути граматичним, тобто присудок у теперішньому і майбутньому часі повинен мати те саме число, що й підмет, а в минулому часі — ще й той самий рід.

• Сурядний координаційний зв'язок за наявності кількох однорідних субстантивних слів (незалежно від їх числа) повинен бути смисловим, тобто присудок повинен мати форму множини.

Узгодження — це синтаксичний зв'язок у словосполученні між субстантивним та означальним словами. Такий зв'язок може бути граматичним (повним, коли узгодження є в роді, числі й відмінку, або неповним, коли бракує узгодження у роді, числі чи відмінку), смисловим (коли означальне слово узгоджується згідно зі семантичним значенням субстантивного слова) або контактним (коли означальне слово розташоване поряд із субстантивним, але ні його рід, ні число й відмінок не відповідають субстантивному).

Спершу розглянемо узгодження, виражені ад'єктивними, а далі —субстантивними частинами мови (прикладкою).

• Підрядне узгодження повинно бути граматичним, тобто означальне слово повинно узгоджуватися з субстантивним у роді, числі та відмінку.

• Сурядне узгодження у випадку, коли є два і більше однорідних означення і одне субстантивне слово, повинно бути смисловим, тобто субстантивоване слово повинно стояти в множині.

• Сурядне узгодження у випадку, коли є одне означення і два чи більше однорідних субстантивних слова, повинно бути смисловим, тобто при однорідних субстантивованих словах означуване слово повинно стояти в множині.

• При узгоджених прикладках зв'язок може бути неповним граматичним, тобто достатньо, щоб означуване слово стояло в тому ж відмінку й числі, що й 37субстантивне.

Проте в деяких випадках дозволеним є відхилення від цієї норми, зокрема наявність між означувальним і субстантивним словами лише граматичного (контактного) зв'язку.

Керування — це такий синтаксичний зв'язок у словосполученні, коли стрижневе слово вимагає, щоби залежне від нього слово мало лише певну чітко визначену морфологічну форму. Такий зв'язок може бути лише граматичним, а не смисловим.

• Для підрядного керування зв'язок між словами повинен відповідати шаблонові, передбаченому в інвентарі мови для цього конкретного стрижневого слова.

Для української мови — на відміну від інших слов'янських, наприклад російської, — словника керування нема. Інвентарем шаблонів може служити лише СУМ, у якому, на жаль, не завжди і не в повному обсязі вказано всі можливі варіанти керування.

Між словосполученнями, пов'язаними підрядним керуванням, існує синтаксична й семантична (неповна чи навіть повна) синонімія. Вона виявляється:

— у відмінках, яких вимагають у шаблонах стрижневі слова (боротьба проти гітлерівців — боротьба з гітлерівцями; тканина на сукенку — тканина для сукенки);

— у прийменниках, яких вимагають шаблони керування (танцювати від радості — танцювати з радості; зажадати у заявника — зажадати від заявника);

— у прийменникових / безприйменникових конструкціях (народився у 1957р. — народився 1957p.; корисний дітям — корисний для дітей);

— у синонімічності відношень між словосполученнями зі зв'язком керування та словосполученнями зі зв'язком узгодження (вірші Франка —Франкові вірші).

Крім того, редактор, контролюючи підрядне керування, повинен 38використовувати ще й відповідні спеціальні норми.

• Для сурядного керування всі залежні однорідні слова повинні бути приєднані до стрижневого слова в одній і тій самій морфологічній формі.

Тому забороненими для використання є конструкції на зразок:

Забезпечити Сидоренка вугіллям, а Петренкові — дрова, — хоча кожен із цих шаблонів керування (забезпечити кого чим і забезпечить кому що), взятий окремо, є правильним.

Сполучники при однорідних членах. У разі наявності сурядних словосполучень для однорідних членів можна використовувати три способи їх поєднання — безсполучникові, сполучникові та їх комбінації.

Приклад. Можливі такі варіанти поєднання:

а) співати арії, серенади, пісні, думи;

б) співати й арії, і серенади, і пісні, й думи;

в) співати арії, серенади, пісні та думи;

г) співати арії і серенади, пісні й думи.

• Ряди однорідних членів "а", "б" і "г" (див. приклад вище) задають лише частину множини описуваних об'єктів, а ряд "в" (зі сполучником перед останнім однорідним членом) — усю множину об'єктів.

• Усі однорідні члени повинні бути подані в однаковій морфологічній формі, а сполучники й прийменники при них повинні мати таку форму, що забезпечує максимально можливу кількість відкритих складів.

• Однорідні члени речення можуть вимагати наявності перед першим чи перед кожним із них відповідних прийменників.

• У публіцистичному і художньому видах повідомлень при передачі на письмі усної мови допустимі відхилення від перелічених норм.