Норми для рівня слів

Словниковий склад повідомлення

Словниковий склад повідомлення контролюють комбінованим списково-компаративним методом, тобто порівнюють слова, що є у повідомленні, з тими, які є в словнику реципієнта. Звичайно, словники реципієнтів постійно змінюються, причому в напрямі поповнення. Крім того, слід враховувати, що слова повідомлень не можуть входити у словник реципієнта на всі 100%.

Норма редагування встановлює, що в повідомленні можна використовувати будь-яке слово лише тоді, коли воно є в словнику реципієнта. Проте така норма надто загальна, навіть більше — формальна. Справа в тому, що в мові, як відомо, слова мають одночасно декілька значень, тобто є полісемічними. Для явищ полісемії встановлено, що чим частіше слово використовують у мові, тим більше значень воно має. Тому подану вище норму слід уточнити.

• У повідомленні будь-яке слово можна використовувати лише за одночасного виконання двох умов: якщо слово (його графемний запис) є в словнику реципієнта і якщо в словнику реципієнта за цим словом закріплене те значення, яке використав у повідомленні автор.

Цього, здавалось би, простого правила іноді важко дотриматися, як, наприклад, у дитячій літературі, де часто можуть виникнути згадані труднощі (так, автори можуть використовувати рідковживані значення слів, що не відомі дітям). На жаль, для української мови ще не створені частотні словники значень слів, на підставі яких можна хоча б опосередковано судити, чи доступні певним групам реципієнтів деякі значення слів. Тому контролювати вживання різних значень слів редакторам доводиться лише інтуїтивно, використовуючи методи творчого редагування.

Ще одна трудність контролю словникового складу повідомлення полягає в тому, що редактор повинен чітко розрізняти вживання слів, які 29одночасно належать як до лінгвістичного, так і до термінологічного словника, і, відповідно, мають різні значення (лінгвістичне й термінологічне).

Приклад. У реченні Вода текла вулицею вжито лінгвістичне значення слова вода (прозора рідина без запаху, хоча в ній могли бути й інші домішки), а в реченні Вода є найкращим розчинником — термінологічне (хімічна сполука, формула якої Н2О).

У зв'язку з цим редактор повинен керуватися двома нормами:

• Слово, що входить одночасно до лінгвістичного й термінологічного словників, можна використовувати як термін лише в тому випадку, коли реципієнт має його термінологічне значення у своєму словнику.

• У повідомленні не слід вживати одне й те саме слово у двох різних значеннях.

Використовуючи в повідомленні нові значення відомих реципієнтам слів, ці значення, як правило, не пояснюють, розраховуючи на те, що реципієнти здогадаються про них самі. Щодо термінів, то в аналогічних ситуаціях їх нові значення завжди пояснюють.

• Нові слова (незалежно від того, до якого словника вони належать —лінгвістичного чи термінологічного), обов'язково повинні бути пояснені в примітках (внутрітекстових чи по сторінкових).

До винятків із цього загального правила належать випадки, коли:

а) реципієнтові відомий корінь слова; б) контекст дає змогу однозначно встановити значення слова (воно найімовірніше належить до периферійної лексики).

Приклад. Виняток із літератури для дошкільнят: Набери, синку, черпаком води із відра (дітям відомий корінь черп-, а, крім того, з контексту зрозуміле значення слова черпак — інструмент, яким, за аналогією з ложкою, чашкою, кухликом, можна набрати води).

Урізноманітнення лексики

Як вказано в розділі, реципієнти керуються емоційними та естетичними, а також пізнавальними та навчальними мотивами сприймання. Залежно від цих мотивів норми щодо урізноманітнення лексики у повідомленні повинні бути різними.

• У повідомленнях, розрахованих на задоволення емоційних та естетичних потреб реципієнтів, лексику слід урізноманітнювати.Такі повідомлення, як правило, належать до образних чи образно-понятійних. Лексику в образних повідомленнях слід максимально, а в образно-понятійних — помірно урізноманітнювати. Для урізноманітнення лексики таких повідомлень редакторові слід використовувати якомога більше фонетичних, парадигматичних, словотвірних, синонімічних варіантів слів.

• У повідомленнях, спрямованих на задоволення пізнавальних та навчальних потреб реципієнтів, лексику слід уніфікувати. Як правило, таким мотивам відповідають понятійні повідомлення.

Для проведення відповідної уніфікації редакторові слід застосовувати термінологічні словники. Ступінь уніфікації повинен бути високим, хоча понятійні повідомлення також повинні давати реципієнтам емоційне та естетичне задоволення. Крайнім — максимальним — виявом уніфікації лексики є її стандартизація. Для стандартизації лексики редакторові слід використовувати затверджені державою стандарти на термінологію.

Вживання термінів

Для контролю термінів використовують ті самі методи, що й для контролю слів, — когнітивні. Використовують і той самий критерій точності для оцінки відповідності значення терміна у повідомленні його значенню в термінологічному словнику. Крім того, для контролю новоутворених термінів використовують також положеннєві методи.

Вживання термінів — на відміну від загальновживаних слів — має свою специфіку, особливо в науковій літературі. Воно виявляється, зокрема, в тому, що розвиток науки відбувається шляхом: а) надання вже існуючим термінам нових модифікованих значень; б) надання вже існуючим термінам зовсім нових значень; в) створення абсолютно нових термінів. Розглянемо специфіку вживання термінів детальніше.

Термін — це слово чи словосполучення природної мови, яке позначає поняття окремої ділянки знань чи діяльності людини (галузі). На відміну від загальновживаних слів терміни мають не лінгвістичне, а термінологічне, тобто понятійне, значення. Крім термінів, у повідомленнях використовують ще й номенклатуру (назви найрізноманітніших пристроїв, матеріалів тощо), яка не належить до термінів.

У множині термінів кожної галузі виділяють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія — це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися і функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема — це опрацьована спеціалістами певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Будь-яку термінологію вчені намагаються перетворити й часто справді перетворюють у терміносистему, що вкрай потрібне для наукового комунікування. Проте внаслідок розвитку науки будь-яка терміносистема завжди відстає від її останніх досягнень, а тому вимагає постійного оновлення. Без такого оновлення терміносистема може перетворитися в "науковий" баласт.

Значення термінів фіксують у термінологічних тлумачних словниках. Розрізняють такі їх види: словники терміносистем, затверджені, як правило, у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

• Для контролю термінів слід вибирати словники тільки останніх років видання.

• Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати слід за такими пріоритетами (види словників подано в порядку спадання пріоритету): стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Під час редагування термінів, вжитих частково або повністю неточно, редактор повинен запропонувати авторові два можливі методи виправлення: а) узгодити термін зі значенням, зафіксованим у словнику; б) науково обґрунтувати необхідність переозначення терміна.

• Переозначаючи терміни, слід обов'язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як "локальне", тобто лише в межах цього повідомлення, або як основне, що пропонується для всієї галузі.

Щодо нових термінів норми інші.

• Запропонований автором новий термін повинен задовольняти такі обов'язкові вимоги:

— мати означення;

— відтворювати суттєві ознаки поняття;

— бути однозначним (його вживання з іншим значенням допустиме лише в інших галузях);

— не мати синонімів;

— мати семантичні зв'язки з іншими термінами (в означення терміна повинні входити інші терміни цієї ж галузі);

— мати мінімальну довжину;

— бути придатним і зручним для утворення інших похідних термінів;

— бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам орфографії;

— мати найвищу частоту вживання (порівняно з іншими словами, що можуть бути запропоновані як варіанти для утворення терміна).

Крім цих дев'яти обов'язкових вимог, існують ще дві, застосування яких факультативне:

— бути інтернаціоналізмом;

— не мати емоційного забарвлення.

До новоутворених термінів слід також застосовувати інші положенневі методи, зокрема ті, що базуються на логічних нормах редагування.

Детальніше вимоги до редагування термінів викладено в літературі.