«Аа. Наукої
Рис. 61. Фактори зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу (дії) на діяльність підприємств
91
2.3.8.1. Фактори зовнішнього середовища прямого впливу (дії)
До основних факторів прямого впливу на діяльність підприємства відносяться постачальники ресурсів, споживачі продукції та послуг, регулюючі нормативні акти державних, законодавчих та виконавчих органів, конкуренти, громадські установи, власники .
Постачальники ресурсів
Споживачі
Регулюючі нормативні акти державних, законодавчих та виконавчих органів
Конкуренти
Громадські установи
Власники
Рис. 62. Основні фактори прямого впливу (мікросередовище) на діяльність підприємства
Постачальниками ресурсів є різні суб'єкти господарювання, що забезпечують те чи інше підприємство необхідними йому ресурсами.
Так, постачальниками фінансових ресурсів виступають банки, страхові компанії, акціонери, приватні особи та Інші.
Нині великі підприємства прагнуть за рахунок високого рівня рентабельності забезпечити собі фінансову незалежність і самим для себе бути банками. Щодо середніх та малих підприємств, то вони
92
повністю залежать від зовнішніх джерел фінансування і змушені виплачувати високі проценти по позиках. Тут проявляється залежність від обсягів умов позики, взаєморозрахунків, страхових послуг тощо.
Матеріальними засобами виробництва підприємства забезпечуються через біржі, виставки, ярмарки, оптову торгівлю, транспортні підприємства, лізингові фірми та ін.
Підприємство відчуває також прямий вплив і залежність від виробників товарів та їх посередників. Тут проявляється залежність від цін, строків і ритмічності поставок товарів. Причому залежність ця зростає з поглибленням поділу праці та розвитком кооперації.
Підприємства все більше орієнтуються переважно на закупівлю комплектуючих елементів у партнерів, а на самих підприємствах виконуються лише певні операції, причому це характерно як для виробничих, так і для невиробничих підприємств. Тому можна говорити про підсилення їх залежності від постачальників і в майбутньому. Підприємство також залежить від стану та кон'юнктури ринків на яких воно працює або з якими взаємодіє.
Постачальниками трудових ресурсів виступають біржі праці. Не звертаючи увагу на притаманне ринковому господарству безробіття, існує постійний дефіцит висококваліфікованих кадрів. Дефіцит спеціалістів і підвищені вимоги до рівня кваліфікації кадрів примушує підприємства або займатися пошуками подібних кадрів, або вкладати великі кошти в їх підготовку. Кожне підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання та регулярністю поставок ресурсів, їх розмірами відносно задоволення своїх потреб.
Споживачі продукції чи послуг - це фактор на сучасному етапі розвитку менеджменту, який розглядається як його основа. Споживачі вирішують чи зможе підприємство повернути свої витрати, отримати прибуток, а відповідно отримати свій розвиток.
Усі підприємства завжди мають дуже ретельно і постійно вивчати споживачів своєї продукції, послуг аби відстежувати кон'юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни, що повсякчасно відбуваються на ньому. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках: споживчому (товари і послуги для власних потреб); виробників (продукція виробничо-технічного призначення); проміжних продавців (товари для продажу з метою отримання певного прибутку), державних та різних комерційних структур, світовому, що охоплює усі названі раніше типи ринку.
93
У числі вагомих факторів прямого впливу особливе місце належить факторам регулюючого впливу державних законодавчих органів, різних державних установ представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні власні нормативні акти, місцевих адміністративних органів, а також профспілкових та інших громадських організацій і об'єднань громадян (наприклад, асоціації споживачів, підприємців тощо).
Метою державного регулювання є досягнення найбільш ефективного і стабільно-поступального економічного, соціального, наукового і культурного розвитку всієї країни.
1
Державне регулювання діяльності підприємств в умовах ринкових відносин здійснюється у вигляді розробки та прийняття відповідного законодавства, яке регламентує окремі аспекти діяльності підприємств. Державне регулювання діяльності підприємств здійснюється у двох формах (рис. 63).
Пряме державне регулювання
Непряме (економічне) державне регулювання
Рис. 63. Форми державного регулювання діяльності підприємств
Пряме державне регулювання здійснюється через визначені законом вимоги до діяльності, підприємств, які обов'язкові для виконання всіма підприємствами. Так, наприклад, пряме державне регулювання діяльності торговельних підприємств здійснюється через такий механізм:
державна реєстрація створення підприємства та контроль за зберіганням спеціалізації після його приватизації;
контроль за розміщенням, будівництвом, режимом роботи підприємств;
контроль за цінами та порядком ціноутворення;
• контроль за дотриманням якості виготовлюваної та реалізованої продукції та наданням послуг споживачам;
• контроль за дотриманням правил продажу окремих видів товарів, їх обміном, маркуванням, термінів зберігання;
• антимонопольний контроль;
94
контроль за обігом готівки на підприємстві;
контроль за дотриманням екологічної безпеки;
контроль за дотриманням протипожежних заходів, вимог та норм з охорони праці та техніки безпеки, санітарних норм тощо;
зобов'язанІсть дотримання трудового та соціального законо давства;
• контроль за дотриманням державного порядку бухгалтер ського обліку, звітності, обчислення та сплати встановлених податків до бюджету, відрахувань до позабюджетних фондів та ін.
В разі невиконання вимог державних органів з перерахованих вище питань підприємство та посадові особи несуть відповідальність згідно з діючим законодавством.
До непрямого (економічного) регулювання діяльності підприємств відносять; розміщення на підприємстві замовлення на виробництво, реалізацію важливих споживчих товарів з гарантованим матеріально-технічним забезпеченням, введенням системи державного регулювання розмірів фонду оплати праці, спрямованої на підтримку соціально-необхідних пропорцій між продуктивністю праці та її оплатою, диференціацією ставок податків за окремими видами діяльності підприємств та введення системи податкових пільг для стимулювання виробничої діяльності; створення нових підприємств, розвиток соціальної інфраструктури підприємств (установ охорони здоров'я, освіти, культури, спорту, житлового фонду, що перебувають на балансі підприємства), благодійної, екологічної, оздоровчої діяльності підприємств тощо; встановлення можливості прискореної автоматизації основних фондів підприємств з метою стимулювання їх інвестиційної діяльності; стимулювання розвитку малих підприємств шляхом надання пільг при оподаткуванні, отриманні державних кредитів та ін.
В умовах розвитку ринкових відносин для досягнення своїх конкретних цілей кожне підприємство має всебічно і систематично вивчати своїх конкурентів, пропонуючи споживачам тільки конкурентоспроможну продукцію чи послуги.
Під конкуренцією (від лат. сопсигепиа - суперництво, змагання) розуміють економічну боротьбу, суперництво між суб'єктами ринку за вигідні умови виробництва, збуту товарів та послуг з метою досягнення певної мети.
В результаті економічної боротьби, суперництва суб'єктів ринку обмежуються можливості кожного із них в реалізації своєї
95
продукції, послуг на відповідному ринку. Так, наприклад, на споживчому ринку, де функціонують торговельні підприємства, вони конкурують між собою, а також з підприємствами без створення юридичної особи, Іншими продавцями споживчих товарів, у тому числі - з суб'єктами неорганізованого ринку. Об'єктом конкурентної боротьби (суперництва) є покупець та його купівельні фонди, частка обслуговування певного товарного чи регіонального ринку (рис. 64).
конкурентів та форми і методи боротьби, які вони застосовують, петельне і обґрунтовано вибирати методи впливу на конкурентів, а також систематично досліджувати конкурентні переваги та конкурентні позиції підприємства і перспективи її зміни.
До основних методів конкурентної боротьби між продавцями споживчого ринку відносять цінову і нецінову конкуренцію (рис. 65).
Цінова
Покупець та його
купівельні фонди
Нецінова
( Частка обслуговування певного | аКл.;. •
-•^рм4" "^ ~ товарного (регіонального) ринку І ;
• .;':йф? ' -;-;..
^'-.шй-11 Рис. 64. Об'єкти конкурентної боротьби (суперництва) на :г, ^: -"'Ж.!- споживчому ринку ,-,/, ,
Основними умовами виникнення конкуренції на споживчому ринку між підприємствами є: 1) наявність на ринку великої кількості виробників, продавців товарів І послуг; 2) свобода вибору господарської діяльності; 3) відповідність між тим, що визначає попит І тим, що визначає пропозицію. Якщо, наприклад, попит перевищує пропозицію, покупець не має свободи вибору товару; 4) наявність на ринку засобів виробництва.
Конкуренція ~ це головна ознака ринкової економіки. Основне завдання конкуренції - завоювати ринок в боротьбі, суперництві за споживача, перемогти своїх конкурентів та досягти поставлених цілей.
Конкуренція проявляє себе в межах конкретної галузі (галузева конкуренція) І міжгалузева конкуренція. Залежно від місцезнаходження пІдприємств-конкурентів, вона може бути внутрішньою або зовнішньою. Внутрішня галузева конкуренція - це конкуренція між окремими підприємствами всередині кожної галузі. Так, за необхідні матеріальні, трудові, фінансові ресурси, наприклад, підприємства торгівлі вступають в міжгалузеву конкуренцію з підприємствами інших галузей економіки. Тут вирішальне значення має розробка і дотримання відповідної ринкової стратегії І тактичної поведінки з урахуванням багатьох чинників, які безпосередньо впливають на рівень і ступінь конкуренції. Для досягнення цілей в конкурентній боротьбі підприємство повинно постійно вивчати своїх потенційних
96
Рис. 65. Основні методи конкурентної боротьби між продавцями споживчого ринку
Цінова конкуренція означає, що головними методами проти конкурентів є ціна, її використання грунтується на різноманітних методах. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна, вартості своєї аналогічної продукції, послуг тощо.
До нецінової конкуренції відносять: 1) поліпшення якісних характеристик продукції, послуг, надання додаткових умов обслуговування та використання особливого іміджу продавця продукції; 2) широке використання реклами продукції, послуг. У рекламі акцентується особлива увага на торговельних знаках і фірмових клеймах.
Нерідко не споживачі, а конкуренти визначають, який товар і по якій ціні можна продавати. Недооцінка конкурентів і переоцінка ринків збуту призводить до значних втрат і кризових явищ. Поряд з боротьбою за ринки збуту продукції, послуг зростає конкурентна боротьба за сировинні ринки, трудові ресурси, капітал, право використовувати науково-технічні інновації. Тому однією з найважливіших умов розвитку підприємства є постійне оновлення, розширення асортименту продукції та послуг, підвищення їх якості та впровадження нових технологій на базі сучасних досягнень науки і техніки. Наукове відкриття або створення принципово нового товару чи послуги можуть швидко піднести підприємство на вершину успіху. Одним із суттєвих впливів на підприємство здійснює форма власності і її представники - власники. Цей фактор, як і всі інші тісно переплітається з іншими як внутрішнього середовища, так і зовнішнього середовища підприємства. В умовах розвитку акціонерного капіталу формується великий прошарок власників, які здійснюють суттєвий вплив на розвиток підприємств.
97