Вергілій – видатний поет «золотої доби»
План
1. Література ранньої імперії.
2. Життєвий і творчий шлях Вергілія.
3. «Буколіки» - ідеал спокійного людського життя.
4. «Георгіки» - ідеалізація сільської праці.
5. «Енеїда» Вергілія як епічна, героїко-політична поема.
Література ранньої імперії.
Завершальний період, або добу Імперії (31 р. до н. е. — 476 р. н. е.), поділяють на три підперіоди: епоха Августа, або доба принципату (31 р. до н. е. — 14 р. н. е.) — «золотий вік», час найвищих досягнень римської поезії (Вергілій, Горацій, Овідій); література І-ІІ cт. — «срібний вік» римської літератури (письменники-сатирики Ювенал, Марціал, Петроній, історик Таціт, прозаїк Апулей); література пізньої Імперії (III—IV ст.) — занепад римської літератури. У 476 р. було скинуто останнього римського імператора. Ця подія ознаменувала кінець Західної Римської імперії.
«Золота доба» римської літератури
Часи Римської республіки відійшли в минуле, замість неї постала могутня Римська імперія. Полководець Октавіан переміг усіх своїх супротивників у громадянській війні, і невдовзі Рим «подарував» йому ім'я Август, тобто «Священний». За часів Октавіана Августа було покладено край громадянській смуті, а згодом Римська імперія відкидає республіканські шати. Режим диктатури стає загальновизнаним. Але імператору доводилося за це платити тим, хто його підтримував. Рабовласницьке суспільство потребувало рабів, яких постачали загарбницькі війни. І Римська держава безупинно воювала, грабуючи весь світ і потопаючи в розкошах. Поступово цегляний республіканський Рим перетворюється на мармуровий, що якнайкраще відповідало помпезним імперським амбіціям нової влади. Якщо грецький Парфенон вражає і сьогодні гармонією пропорцій і відображає демократичну духовність Афінської республіки, то пишна архітектура римського Колізею репрезентує офіційний Рим доби Августа.
Театр у Римі поступився місцем цирку. На арені гігантського цирку Колізей влаштовувалися видовища для юрби, що тривали впродовж 100 днів. Перемогу імператора Траяна над даками святкували майже чотири місяці. На арені Колізею на втіху натовпу вбивали один одного 10 тисяч гладіаторів. Якщо грецька драма намагалася розвинути в людині добрі почуття, то римський цирк розбещував глядачів, пробуджуючи в них звірячі інстинкти.
Римське мистецтво цього періоду за своєю суттю було синтетичним. Характерні риси грецького мистецтва і мистецтва елліністичного Сходу органічно поєднувалися в ньому із власне римськими. Таким чином, заслуга римлян полягала в тому, що вони вдало синтезували вже існуючі художні досягнення — експресивність етрусків і дещо ідеалізований образ людини періоду пізнього еллінізму — з реалістичним психологізмом римського погляду на життя. Отже, римське мистецтво ще остаточно не вивільнилось від елліністичного впливу. Своєрідність художніх надбань римлян виявлялася головним чином у впливі їх функціонального мислення, насамперед у архітектурних пам'ятках цільового призначення, портреті, історичному рельєфі, інтер'єрі, настінних розписах.
Імператор Август добре розумів значення мистецтва у житті суспільства і тому прагнув поставити на службу Імперії і художнє слово. І йому вдалося зробити літературу частиною державної ідеології. Під його опікою вона пишно розквітла. Кінець І ст. до н. е. — початок І ст. н. е. називають «золотим віком» римської літератури.
Літературний гурток Гая Цільнія Мецената, куди входив і Вергілій, став провідником так званого «офіційного напряму» в літературі. Меценат, за допомогою якого імператор Август намагався впливати на поезію, увійшов в історію. Його ім'я в усіх європейських мовах стали вживати в значенні «багатий і безкорисливий покровитель мистецтв». У цей період в Римі існували й інші літературні гуртки, наприклад гурток Корвіна Мессали, куди входили Овідій, Тібулл, Проперцій та ін. Корвін Мессала — римський політик, оратор і письменник, на відміну від Мецената, не так відверто спрямовував творчість поетів свого гуртка на підтримку політики Августа.
«Золотий вік» римської літератури набув своєї гучної назви передусім завдяки творчості Вергілія, Горація та Овідія — яскравих і талановитих представників згаданих літературних гуртків.